Справа № 405/61/23
провадження № 1-кс/405/3525/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2022 року №12022121130000670, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України, про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Енегродар, Запорізької області, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимому,
ВСТАНОВИВ:
старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з начальником відділу Кіровоградської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12022121130000670 від 27 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі «Кропивницька виправна колонія № 6», яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький по вул. Яновського, 50 (далі - ДУ «Кропивницька виправна колонія № 6»), на початку березня 2023 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи, що для скоєння зазначених кримінальних правопорушень йому необхідні співучасники, вирішив вступити у злочинну змову з іншими ув'язненими даної колонії для спільного вчинення злочинних дій, спрямованих на досягнення корисного результату.
Продовжуючи свої злочинні дії щодо вчинення ряду кримінальних правопорушень, за попередньою змовою, ОСОБА_4 у вказаний період часу, в установі виконання покарань, залучив до вчинення такої злочинної діяльності свого знайомого із числа засуджених ДУ «Кропивницької виправної колонії № 6» - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та особу, з яким відбував покарання у вказаній колонії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 чим вступив з ними у злочинну змову для вчинення ряду корисливих кримінальних правопорушень з метою грошової наживи ув'язнених.
В подальшому, в березні 2023 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (який на момент вчинення епізодів злочинів перебував на свободі), перебуваючи у вищевказаній виправній колонії визначили свої злочинні наміри на спільну участь у здійсненні злочинної діяльності, пов'язаної із заволодінням чужим майном шляхом обману у спосіб так званих «телефонних шахрайств» з використанням мобільних терміналів та постійною, багаторазовою зміною сім-карток мобільних операторів, які будуть використовуватись у їх спільній незаконній діяльності.
Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на початку березня 2023 року за невеликих проміжок часу, відбуваючи покарання у «ДУ Кропивницька виправна колонія № 6» вчинили декілька корисливих кримінальних правопорушень направлених на заволодіння грошових коштів громадян.
Досудовим розслідуванням безпосередньо задокументовано вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наступних епізодів шахрайств.
1. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили вчинення епізоду кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 05.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень «ОЛХ» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 05.03.2023 о 16 год. 17 хв. натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, на сайті «ОЛХ», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_11 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_2 » зателефонував на контактний номер зазначений в оголошенні. На дзвінок ОСОБА_11 відповів ОСОБА_12 . У телефонній розмові, останній повідомив ОСОБА_11 , що будівельні матеріали якими він цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що для оформлення заявки на товар, йому необхідно направити повідомлення до месенджеру «Вайбер» з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_11 на ніби то поставку йому будівельних матеріалів на загальну суму 8000 грн., однак, як пояснили зловмисники, для відправки товару на адресу замовника, їм необхідно перерахувати частину грошових коштів на банківську картку « НОМЕР_3 », яка належала ОСОБА_9 . Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_11 здійснив переказ грошових коштів у сумі 1000 гривень на банківську картку вказану зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у проведені даної трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_11 , зловмисники, ще певний період часу відповідали на його телефонні дзвінки, обіцяючи поставити будівельні матеріали, а згодом, заблокували номер ОСОБА_11 , на даючи йому можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
2. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили черговий епізод кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 06.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 06.03.2023 о 16 год. 40 хв. натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, в соціальній мережі «Facebook», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_14 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_4 » зателефонував на контактний номер зазначений в оголошенні. На дзвінок ОСОБА_14 відповів ОСОБА_4 . У телефонній розмові, останній повідомив ОСОБА_14 , що будівельні матеріали якими він цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_14 , що для оформлення заявки на товар, йому необхідно направити повідомлення до месенджеру «Вайбер» з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 домовився з ОСОБА_14 на ніби то поставку йому будівельних матеріалів на загальну суму 12500 грн., однак, як пояснили зловмисники, для відправки товару на адресу замовника, їм необхідно перерахувати частину грошових коштів, а саме 30 відсотків від загальної суми. Для здійснення переказу грошових коштів за товар, зловмисники направили ОСОБА_14 повідомлення із ніби то реквізитами фірми де отримувачем було зазначено «Строй Буд 173003460000026201908121910 ІПН НОМЕР_5 » із зазначенням платежу як замовлення будівельних матеріалів. Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_14 здійснив переказ грошових коштів у сумі 3750 гривень на реквізити вказані зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у даній трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_14 , зловмисники, ще певний період часу відповідали на його телефонні дзвінки, обіцяючи поставити будівельні матеріали, а згодом, заблокували номер потерпілого ОСОБА_14 , на даючи йому можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
3. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили черговий епізод кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 08.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 08.03.2023 натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_15 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_6 » зателефонував на контактний номер зазначений в оголошенні. На дзвінок ОСОБА_15 відповів ОСОБА_4 . У телефонній розмові, останній повідомив ОСОБА_15 , що будівельні матеріали якими він цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_15 , що для оформлення заявки на товар, йому необхідно направити повідомлення до месенджеру «Вайбер» з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_15 на ніби то поставку йому будівельних матеріалів на загальну суму 4000 грн., однак, як пояснили зловмисники, для відправки товару на адресу замовника, їм необхідно перерахувати частину грошових коштів, а саме 30 відсотків від загальної суми замовлення на банківську картку НОМЕР_3 , яка належала ОСОБА_9 . Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_15 здійснив переказ грошових коштів у сумі 1200 гривень на банківську картку вказану зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у даній трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_15 , зловмисники, ще певний період часу відповідали на його телефонні дзвінки, обіцяючи поставити будівельні матеріали, а згодом, заблокували номер потерпілого ОСОБА_15 , на даючи йому можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
4. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили черговий епізод кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 10.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 10.03.2023 натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_17 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_7 » зателефонував на контактний номер зазначений в оголошенні. На дзвінок ОСОБА_17 відповів ОСОБА_8 . У телефонній розмові, останній повідомив ОСОБА_17 , що будівельні матеріали якими він цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_17 , що для оформлення заявки на товар, йому необхідно направити повідомлення до месенджеру «Вайбер» з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_17 на ніби то поставку йому будівельних матеріалів на загальну суму 6150 грн., які необхідно перерахувати на банківську картку НОМЕР_3 , яка належала ОСОБА_9 . Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_17 здійснив переказ грошових коштів у сумі 6150 гривень на банківську картку вказану зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у даній трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_17 , зловмисники, ще певний період часу відповідали на його телефонні дзвінки, обіцяючи поставити будівельні матеріали, а згодом, заблокували номер потерпілого ОСОБА_17 , на даючи йому можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
5. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили черговий епізод кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 12.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 12.03.2023 натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_18 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_8 » відправила смс повідомлення у месенджері «Вайбер» на контактний номер зазначений в оголошенні. На повідомлення ОСОБА_18 відповів ОСОБА_4 . У телефонній переписці, останній повідомив ОСОБА_18 , що будівельні матеріали якими вона цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_18 , що для оформлення заявки на товар, їй необхідно направити повідомлення з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, листуючись у месенджері «Вайбер», ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_18 на ніби то поставку їй будівельних матеріалів на загальну суму 3900 грн., однак, як пояснили зловмисники, для відправки товару на адресу замовника, їм необхідно перерахувати 30 відсотків від загальної суми замовлення на банківську картку « НОМЕР_3 », яка належала ОСОБА_9 . Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_18 здійснила переказ грошових коштів у сумі 1170 гривень на банківську картку вказану зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у даній трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_18 , зловмисники, заблокували номер останньої на даючи їй можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
6. ОСОБА_4 утримуючись у ДУ «Кропивницька ВК № 6», діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об'єднаний спільним злочинним умислом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснили черговий епізод кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), щодо одного із випадкових осіб.
Так, на початку березня місяця 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 15.03.2023 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , використовуючи мобільний термінал, який мали при собі у виправній колонії, а також доступ до світової мережі «Інтернет», створили оголошення з приводу продажу будівельних матеріалів різного типу.
Дане оголошення створювалося зловмисниками з метою введення громадян, осіб, які відвідують сайти оголошень з метою придбання різного роду товарів (потенційних потерпілих) в оману. В подальшому у зазначений вище період ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook» створили та виклали у загальний доступ оголошення з приводу ніби то продажу ними будівельних матеріалів, зазначивши при цьому певні технічні характеристики товару та контактний номер мобільного телефону, по якому ніби то, покупцям можливо було здійснити замовлення вказаного товару. Контактний номер під оголошенням продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зазначили як - « НОМЕР_1 », який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у них у виправній колонії.
Так, 15.03.2023 натрапивши на оголошення щодо продажу будівельних товарів, на сайті оголошень соціальної мережі «Facebook», сприймаючи дане оголошення як реальне, ОСОБА_19 з власного номеру мобільного телефону « НОМЕР_9 » відправила смс повідомлення у месенджері «Вайбер» на контактний номер зазначений в оголошенні. На повідомлення ОСОБА_19 відповів ОСОБА_8 . У телефонній переписці, останній повідомив ОСОБА_19 , що будівельні матеріали якими вона цікавиться є в наявності та можливо здійснити поставку їх до визначеного місця за грошові кошти. Крім того, притримуючись запланованої схеми, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_19 , що для оформлення заявки на товар, їй необхідно направити повідомлення з інформацією про вид та кількість будівельного матеріалу, кінцеве місце його доставки.
В подальшому, в телефонному режимі, листуючись у месенджері «Вайбер», ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 домовився з ОСОБА_19 на ніби то поставку їй будівельних матеріалів на загальну суму 9168 грн., які необхідно було перерахувати на банківську картку « НОМЕР_10 », яка належала ОСОБА_9 . Згодом, сприймаючи спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як реальне замовлення будівельних матеріалів, ОСОБА_19 здійснила переказ грошових коштів у сумі 9213 гривень на банківську картку вказану зловмисниками.
Після отримання грошових коштів на зазначену ними банківську картку, ОСОБА_4 , перевірив надходження вказаних грошей, зателефонувавши ОСОБА_13 , який будучи обізнаний у злочинний задум підтвердив їх надходження, впевнившись у даній трансакції. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_19 , зловмисники, ще один раз відповіли на дзвінок жінки, повідомляючи про можливість доставки товару, а потім заблокували номер останньої на даючи їй можливості телефонувати на їх номер мобільного телефону. Грошові кошти, якими зловмисники заволоділи, розподілили між собою та розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, 20.10.2023 року слідчим було вручене письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Енергодар, Запорізької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимому.
Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.
Підозрюваний та захисник у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими заперечували щодо задоволення клопотання. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12022121130000670 від 27 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України (а.к. 7 - 8 витяг з ЄРДР).
В рамках вказаного кримінального провадження 20.10.2023 вручено письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.к. 66-71).
Щодо обґрунтованості підозри:
Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом пропроведення НСРД (а.к. 22-30), протоколом пропроведення НСРД (а.к. 39-43), повідомленням про підозру ( а.к. 66-71).
За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv. UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.190 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення штрафу від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів. Таким чином, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні в т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення;
Крім того, стороною обвинувачення доведено наявість ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, ОСОБА_4 раніше судимий, судимість не погашена, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КК України.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_4 та ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, як того вимагають положення ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість її ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність утриманців, стан здоров'я, наявність у підозрюваного непогашеної судимості, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважаючи на те що злочин вчинений проти власності, групою осіб, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне, як у виключному випадку, вийти за межі ч 5 ст. 182 КПК України та визначити підозрюваному ОСОБА_4 як альтернативу, застави в розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Таким чином, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрюваного, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.12.2023 року.
Керуючись ст.ст.176-197 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто з 12 год. 00 хв. 25.10.2023 до 12 год. 00 хв. 20.12.2023.
Визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 214 720 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі
№12022121130000670 від 24.07.2022.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 в строк до 20.12.2023 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого та прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 12 год. 00 хв. 20.12.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1