справа № 198/467/23
провадження № 2-о/0198/17/23
УХВАЛА
іменем України
31.10.2023 року суддя Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області Жмуд Н.М. при підготовці до розгляду цивільної справи за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни, до заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення
ВСТАНОВИВ:
Станом на 30.10.2023 року до Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області надійшла вищевказана заява. В обґрунтування своїх вимог, заявник вказує, що з досягенням пенсійного віку, з метою отримання пенсії за віком, почав збір документів на отримання пенсії. Однак, виявив, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 міститься помилка в написанні дати народження, замість вірного " ІНФОРМАЦІЯ_1 " помилково вказано: "20.12.1962". Тому, на його особисту думку, з приводу даного у ОСОБА_1 , можуть виникнути труднощі при оформленні пенсії за віком, оскільки є сумнів у належності вказаної трудової книжки заявнику. Просить, заяву задовольнити в повному обсязі та встановити юридичний факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження, дослідивши зміст заяви та доданих до неї документів, суддя зазначає наступне.
Вказана заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 318 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Так, згідно пункту 2 частини 1 статті 318 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини тобто, заявник має надати довідку про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Адже, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності - правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.
Також, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Вищезазначена обставина позбавляє суддю можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 318 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Керуючись ст.ст.13,185, 318 ЦПК України, суддя -
УХВАЛИВ:
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни, до заінтересованої особи: Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити представнику заявника, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України:http://yr.dp.court.gov.ua.
Копію ухвали надіслати представнику заявника.
Копію Ухвали направити заявнику ОСОБА_1 ..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Наталя ЖМУД