Справа № 185/13796/23
Провадження № 1-кс/185/2007/23
УХВАЛА
30 жовтня 2023 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у Садовому товаристві «Машинобудівник», розташованого за адресою: Дніпропетровська область. м. Павлоград, вул. Станційна, 15, маючого судимість,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
ВСТАНОВИВ:
30 жовтня 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся слідчий СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2023 року за № 12023041370001934, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до зазначеного клопотання, ОСОБА_5 , 28.10.2023 року приблизно о 02 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинку №1 по вулиці Кравченко у м. Павлограді Дніпропетровської області, побачив біля дерева транспортний засіб, а саме автомобіль марки «ЗАЗ-1102», номер шасі: НОМЕР_1 , бежевого кольору, 1993 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 . В цей же час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ЗАЗ-1102», номер шасі: НОМЕР_1 , бежевого кольору, 1993 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
Після чого, ОСОБА_5 , заходячись у тому ж місці в той же час, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне, повторне заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ-1102», номер шасі: НОМЕР_1 , бежевого кольору, 1993 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає і його дії є ніким не поміченими, підійшов до вищевказаного автомобіля, дістав викрутку з карману штанів, за допомогою якої піддів ліве заднє пасажирське скло, яке в подальшому зняв та проник через нього до автомобіля.
Далі, ОСОБА_5 , знаходячись у салоні вказаного автомобіля, дістав ключі з автомобільного речового ящику, та за допомогою вказаних ключів здійснив запуск двигуна автомобіля марки «ЗАЗ -1102», номер шасі: НОМЕР_1 , бежевого кольору, 1993 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_5 , керуючи зазначеним транспортним засобом, з місця вчинення правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 37 000,00 грн.
Тим самим, ОСОБА_5 таємно, повторно, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ-1102», номер шасі: НОМЕР_1 , бежевого кольору, 1993 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2 , вартістю 37 000,00 грн., що належить ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно.
28 жовтня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, повністю обґрунтована та підтверджується наступними доказами:
- протоколом огляду місця події від 28.10.2023 року, проведеного за адресою викрадення автомобіля: вул. Кравченко 1, м. Павлоград;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 28.10.2023 року;
- інформуванням від співробітників сектору ВКП Павлоградського РВП;
- протоколом допиту свідка - представника садового товариства «Машинобудівник» від 28.10.2023 року;
- протоколом обшуку від 28.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, відносно ОСОБА_5 від 28.10.2023 року;
- повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 28.10.2023 року;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 28.10.2023 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.10.2023 року.
Тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин у період іспитового строку, вказана обставина дає підстави вважати, що перебуваючи під загрозою кримінальної відповідальності та розуміючи реальність та невідворотність її настання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Крім того, враховуючи також той факт, що ОСОБА_5 не має місця роботи, як постійного джерела прибутку, є підстави вважати, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, підозрюваному ОСОБА_5 відомі дані потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим слідство вважає, що останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: серед яких - переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший - більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у максимальному розмірі.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити мінімальний розмір застави.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона з підозрюваним проживають у цивільному шлюбі з їх малолітньою дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте, у свідоцтві про народження батько дитини записаний з її слів.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, свідка, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2023 року за № 12023041370001934 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України 28.10.2023 року о 16-00 год.
28.10.2023 року ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий, вчинив тяжкий злочин у період іспитового строку, не одружений, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, а саме те, що він не працює, тяжкість правопорушення, за вчинення якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити йому заставу у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372,395 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 16 години 00 хвилин 28 жовтня 2023 року.
Строк дії ухвали - до 16 години 00 хвилин 26 грудня 2023 року.
Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1