Справа № 211/5304/23
Провадження № 3/211/2860/23
ПОСТАНОВА
іменем України
30 жовтня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст.130 КпАП,-
ВСТАНОВИВ :
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 623811 від 09.08.2023 року водій ОСОБА_1 09.08.2023 року о 09 год. 35 хв., керував транспортним засобом марки Renault Kangoo державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по Нікопольському шосе, 5Б, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився та при цьому двічі протягом року притягувався до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.130 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, в ході розгляду справи, надав письмове клопотання, де просив провадження по справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 3 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, яким встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з правилами пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно вимог Закону, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду, дослідивши які, суд зробив певні висновки.
Під час розгляду справи проглянуто диск з відеозаписами, який доданий до матеріалів справи в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП, та суд до даного доказу відноситься критично, оскільки по - перше дане відео має фрагментальний характер, з якого не можна прослідкувати обставини події та обставини справи від початку до кінця, що також може свідчити про те, що відео змінювалось (редагувалась) особою, яка копіювала відеозапис на DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису №100, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року та ставить під сумнів автентичності оригіналу, а по - друге зафіксовані обставини не доводять наявність в діях ОСОБА_1 вказаного складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.09.2022 року, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, проте з відео взагалі не вбачається яким чином інспектором поліції у ОСОБА_1 були виявлені вказані ознаки наркотичного сп'яніння, які саме та їх озвучення останньому.
Разом з тим, також не вбачається висловлення інспектором поліції вимоги ОСОБА_1 щодо проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння та чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду.
Отже ознаки наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 які вказані у протоколі є безпідставними, недоведеними та не заслуговують на увагу суду.
З відео вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, відповідно до виниклої ситуації. Свідки не залучались.
Також інспектором поліції під час відеозапису також не було роз'яснено: яким чином буде проведено огляд на стан сп'яніння, в якому саме медичному закладі, які наслідки відмови від такого огляду та не зафіксовано роз'яснення прав ОСОБА_1 , як особі, відносно якої складено адміністративний протокол.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що протокол складено на лише припущеннях.
Варто відмітити, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, через положенняст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказ вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності у сукупності з іншими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до рішення Верховного Суду України у справі 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи
Зважаючи на викладені вище обставини, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.130 КУпАП не знайшла свого підтвердження в суді, а додані до протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3ст.130 КУпАП докази не можна вважати достатніми та допустимими для того, щоб визнати його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених у протоколі.
За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність у діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, що відповідно до п. 1 ч.1ст.247 КУпАПє підставою для закриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 3 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко