ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/4843/23
Провадження № 1-в/210/445/23
УХВАЛА
іменем України
"26" жовтня 2023 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
представника ДУ «КВК №80» ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
ВСТАНОВИВ:
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні засуджений клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник, також, підтримав клопотання з підстав, викладених в ньому.
Прокурор вважав клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник ДУ «КВК (№80)» покладався на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали особової справи засудженого, щоденник індивідуальної роботи засудженого, вважає подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання, призначене вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.10.2013 року, за яким останнього визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді 13 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05.02.2014 року вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.10.2013 року залишено без змін.
Засудженому ОСОБА_5 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.04.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) у строк покарання за вироком від 18.10.2023 року Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зараховано строк попереднього ув'язнення з дня фактичного затримання до дня набрання вироком законної сили, а саме з 16.10.2012 року по 05.02.2014 рік, із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі.
Відтак початок строку відбування покарання 16.10.2012 року, кінець строку - 27.12.2024 року.
Згідно з комісійним висновком від 29.09.2023 щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 згідно якого із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, засуджений набрав 44 бали з мінімально необхідних 64, тому вважається таким, що не довів своє виправлення.
Згідно довідки про заохочення і стягнення ОСОБА_5 за час відбування покарання стягнень не має, має 2 заохочення в 2020 році.
З довідки про доходи встановлено, що ОСОБА_5 в 2023 році не був залучений до праці.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а також дані про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Відповідно до п.17 вказаної Постанови судам, при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
На підставі закону, умовно-дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Крім того, критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засуджених обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з досліджених матеріалів убачається, що за весь час відбуття покарання поведінка засудженого була пасивною, лише в 2020 році з метою стимулювання його поведінки ОСОБА_5 отримував заохочення за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки у 3 кварталі 2020 року та за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
Суд враховує, що з часу відбування покарання у ОСОБА_5 відбувалися прояви як пасивної так і позитивної поведінки. Втім, наявність заохочень, які були застосовані до ОСОБА_5 протягом всього періоду відбування покарання, не доводять сталу та однозначну поведінку засудженого, не вказують та не підтверджують обставини, що ОСОБА_5 змінився та став на шлях виправлення, а тим більше виправився.
Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_5 засуджений за тяжкий злочин, вчинений проти життя та здоров'я особи, невідворотні наслідки, які настали після вчинення кримінального правопорушення, значний перерахований строк відбування покарання за ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року за №842-УІІІ, який становить з 16.10.2012 року по 05.02.2014 року, строк, який залишився до відбуття, який становить 1 рік 2 місяці 2 дні.
За вищенаведених обставин, оцінюючи їх в сукупності з даними про особу засудженого ОСОБА_5 , суд вважає, що обставини, які наведені вище, не дають можливим суду дійти однозначного висновку про те, що останній дійсно став на шлях виправлення і, таким чином, не вбачається достатніх підстав для застосування умовно-дострокового звільнення.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 27.10.2023 року о 11-30 годині.
Суддя: ОСОБА_1