ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023м. ХарківСправа № 922/3491/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Іванії К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" (вул. О. Кошевого, 2-А, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (вул. Колгоспна, буд.6, м. Лозова, Богодухівський район, Харківська область, 62143).
про стягнення грошових коштів у розмірі 1 653 079, 07 грн
за участю представників:
не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс", м. Мерефа, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх", с. Лозова, про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16.05.2022. Також просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі № 922/3491/23 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07 вересня 2023 року о 14:15 год.
Ухвалою суду від 28.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3491/23 до судового розгляду по суті на 05.10.2023 о 16:00 год.
Протокольною ухвалою від 05.10.2023 у судовому засіданні оголошувалась перерва, до 19.10.2023 о 13:45 год.
Представник позивача у судове засідання 19.10.2023 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3491/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Окрім цього, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом, судом було повідомлено відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Харківської області, шляхом здійснення публікації на офіційному вебсайті судової влади України.
Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.10.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.
16 травня 2022 року між ТОВ «АСК-Торгагротранс» (перевізник/експедитор, позивач) та ТОВ «Агро-Успіх» (замовник, відповідач) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 (договір).
За умовами договору (п. 1.1.) перевізник бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому замовником вантажі, а саме: сільськогосподарську продукцію (надалі іменуються - вантаж (згідно з товарно-транспортної накладної) з місця відправлення до пункту призначення, згідно з підписаними сторонами додатковими угодами до цього договору на перевезення, та видавати вантаж особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу, а замовник бере на себе зобов'язання сплачувати послуги за перевезення вантажів у розмірі та порядку, передбаченим цим договором.
Відповідно до п. 1.3. договору місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються на підставі усної телефонної заявки або прийнятого до виконання замовлення, яке надається перевізникові через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою або через представника замовника, чи в інший прийнятний для сторін спосіб, не пізніше ніж за одну годину до початку перевезення.
За змістом п. 1.4. договору, факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.
Замовник зобов'язаний своєчасно прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх (пункт 2.3. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт.
Розділом 3 договору, а саме п. 3.9 встановлено, що перевізник/експедитор зобов'язаний проводити оформлення ТТН на вантаж, що відправляється, а також оформлення отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи вантажоодержувача в ТТН з печаткою вантажоодержувача.
П. 6.2. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.
На виконання умов договору та на підставі заявки замовника (відповідача), в період з 28.09.2022 по 19.10.2022 перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія).
Перевезення здійснювалося у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року N 57-V.), з оформленням міжнародної товарно-транспортної накладної CMR.
Відповідно до статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтями 4 та 9 Конвенції визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
На підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 187,48 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача за ціною 7 000, 00 грн/тона, на загальну суму 1 312 360, 00 грн.
Надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ «Агро-Успіх», підписом та печаткою перевізника: ТОВ «АСК-Торгагротранс» та підписом і печаткою уповноваженої особи вантажоодержувача «Клас» гр. София, Олио ЕАД».
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 300 від 31.10.2022 на загальну суму 1 312 360, 00 грн.
Крім того, позивачем складено та направлено відповідачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022, відповідно до якого підтверджено надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 187,48 тон на загальну суму 1 312 360, 00 грн.
Послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред'явлено, та частково оплачені відповідачем на суму 83 077, 13 грн платежем від 17.10.2022 (в складі платежу на суму 214 000, 00 грн, рештою суми вказаного платежу погашено заборгованість попередніх перевезень за актом надання послуг від 30.09.2022), що підтверджується випискою з банку (АТ «ПроКредит Банк») за 17.10.2022.
Також, на виконання умов договору та на підставі заявки замовника (відповідача), 03.11.2022 перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія).
На підставі міжнародних товарно-транспортних накладних (СMR) позивачем перевезено 41,76 тони вантажу (насіння соняшнику українського походження) відповідача за ціною 7 240, 00 грн/тона, на загальну суму 302 342, 40 грн.
Надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується вказаними вище CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ «Агро-Успіх», підписом та печаткою перевізника: ТОВ «АСК-Торгагротранс» та підписом і печаткою вантажоодержувача «Меджик Флейм ЕООД» София».
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 326 від 30.11.2022 на загальну суму 302 342, 40 грн.
Крім того, позивачем складено та направлено відповідачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022, відповідно до якого підтверджено надання послуг з перевезення насіння соняшнику в загальній кількості 41, 76 тони на загальну суму 302 342, 40 грн.
Послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред'явлено.
Натомість, надані позивачем послуги на суму 302 342, 40 грн відповідачем не оплачені.
П. 6.2. договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів вказаних в п. 6.1. даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів становить:
За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 з урахуванням часткової сплати - 1 229 282,87 грн.
За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 326 від 30.11.2022 - 302 342, 40 грн.
Загальна сума заборгованості становить 1 531 625, 27 грн.
Як вказує позивач, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг порушують його права та інтереси, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, інфляційних втрат та відсотків річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами даного спору договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 16062022 від 16 травня 2022 року та на підставі заявки замовника (відповідача), перевізник (позивач) здійснив міжнародне перевезення сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику українського походження) за маршрутом: від с. Губарівка (Богодухівський район, Харківська область, Україна) - до Sofia, Bulgaria, Bacho Kiro str. 26-28-30 (Болгарія):
- 187,48 тони насіння соняшнику українського походження відповідача за ціною 7 000, 00 грн/тона, на загальну суму 1 312 360, 00 грн.
- 41,76 тони насіння соняшнику українського походження відповідача за ціною 7 240, 00 грн/тона, на загальну суму 302 342, 40 грн.
Належне надання (виконання) послуг перевезення позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується CMR з відміткою (підписом та печаткою) вантажовідправника: ТОВ «Агро-Успіх», підписом та печаткою перевізника: ТОВ «АСК-Торгагротранс» та підписом і печаткою уповноваженої особи вантажоодержувача «Клас» гр. София, Олио ЕАД».
На підтвердження суми заборгованості до матеріалів справи надано акт звірки взаєморозрахунків за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022 за період з 16.05.2022 по 04.07.2023 року з детальним відображенням наданих послуг з перевезення та їх оплат протягом дії договору.
Послуги з перевезення за вказаними СMR відповідачем прийняті, жодних претензій щодо належного здійснення перевезення вантажу не пред'явлено.
Натомість, надані позивачем послуги з перевезення відповідачем оплачені частково, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300 від 31.10.2022 на суму 1 312 360, 00 грн (оплачено в розмірі 83 077,13 грн платежем від 17.10.2022 в складі платежу на суму 214 000, 00 грн) та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2022, з якого вбачається, що при здійсненій останньої оплати в сумі 214 000, 00 грн, надано послуги на суму 1 312 360, 00 грн і залишок заборгованості станом на 31.10.2022 склав 1 229 282, 87 грн.
Отже, залишок несплаченої відповідачем заборгованості за договором № 16062022 від 16 травня 2022 року за надані позивачем послуги з перевезення складає 1 531 625, 27 грн.
Доказів сплати даної суми заборгованості, а також доказів, які б спростовували викладені обставини, відповідачем суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 16062022 від 16 травня 2022 року в сумі 1 531 625, 27 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 89 972, 23 грн та 3% річних у розмірі 31 481, 57 грн, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, а отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивачем заявлено до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 600, 00 грн.
Розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК-Торгагротранс" про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої - третьої ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, між ТОВ «АСК-Торгагротранс» (клієнт) та адвокатом Скабуком Юрієм Миколайовичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ №1819 від 08 серпня 2017 року), 03.07.2023 був укладений договір про надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до умов цього договору адвокат повинен надати усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту у справі про стягнення в судовому порядку в Господарському суді Харківської області з ТОВ «Агро-Успіх» заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №16062022 від 16.05.2022, інфляційних втрат та 3 % річних.
Попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено сторонами в додатку 1 до договору б/н від 03.07.2023 в розмірі 30 000, 00 грн.
Остаточний розмір витрат на професійну правову допомогу, яка надана адвокатом узгоджено та підтверджено сторонами в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 03.10.2023 в розмір 15 600, 00 грн, який надано на підтвердження надання адвокатом клієнту правової допомоги, на виконання умов договору від 03.07.2023.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначала, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотань та доказів на підтвердження неспівмірності витрат понесених позивачем, зокрема на професійну правничу допомогу адвоката, до суду не надано.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд виходить з того, що за змістом ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховним Судом неодноразово зверталась увага, що у розумінні положень ч. 5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З огляду на наведені положення процесуального законодавства та надані заявником докази, в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи незаперечення щодо заявлених витрат адвоката відповідачем, суд вважає, що надані ТОВ "АСК-Торгагротранс" докази в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, свідчать про доведеність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Лозова, вул. Колгоспна, будинок 6, код ЄДРПОУ 32867317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, пров. Борткевича Сергія, буд 12, кв. 4, код ЄДРПОУ 39247469) заборгованість за надані послуги з перевезення в розмірі 1 531 625, 27 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 972, 23 грн, 3% річних в розмірі 31 481, 57 грн, судовий збір в розмірі 24 796, 19 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 600, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК-Торгагротранс» (62472, Харківська обл., Харківський р-н, м. Мерефа, пров. Борткевича Сергія, буд 12, кв. 4, код ЄДРПОУ 39247469);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Успіх" (62143, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Лозова, вул. Колгоспна, будинок 6, код ЄДРПОУ 32867317).
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30.10.2023.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3491/23