ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.10.2023м. СумиСправа № 920/661/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/661/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "КУЛИКІВСЬКЕ МОЛОКО"
(вул. 8-го Березня, буд. 18А, смт. Куликівка,
Чернігівська область, 16300,
код ЄДРПОУ 05388983, ел. пошта: admin@kulykivka.com.ua)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирської молочної
промислової компанії "СЛАВІЯ" (провул. М. Хвильового, 1А,
м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 37761522,
ел. пошта: ah-moloko@ukr.net),
про стягнення 1 401 230 грн 13 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Висіцька І.В.,
від відповідача: Чернявська О.Д.,
при секретарі судового засідання Щербак Н.М.
Обставини справи: 20.06.2023 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 451 230 грн 13 коп. заборгованості за Договором поставки № 3/21-М від 01 липня 2021 року, з них: 870 792 грн 28 коп. - основного боргу, 189 890 грн 31 коп. - пеня, 113 934 грн 19 коп. - 30 % річних, 33 411 грн 54 коп. - інфляційні втрати, 243 201 грн 81 коп. - штраф у розмірі 10 (десять) % від вартості несвоєчасно оплаченого молока за прострочення оплати понад 10 (десять) календарних днів відповідно до п. 6.3 Договору. А також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 21 768 грн 46 коп..
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023, справу розподілено до розгляду судді Заєць С.В.
Крім того, позивачем разом із позовною заявою подано до суду клопотання б/н від 13.06.2023 (вх.№2214 від 20.06.2023) про витребування доказів, відповідно до якого просить суд витребувати у ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "СЛАВІЯ" копії підписаних документів: видаткової накладної № 235 від 11.01.2023р.; видаткової накладної № 281 від 12.01.2023 р.; видаткової накладної №1446 від 03.03.2023р.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.06.2023 відкрито провадження у справі № 920/661/23 та призначено підготовче засідання на 25.07.2023, 10:20; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
17.07.2023 позивачем через електронну пошту надіслано до суду заяву від 17.07.2023, № 60 (вх. №4405/23) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, яка була повторно надіслана позивачем 21.07.2023 поштою (вх.№4570).
18.07.2023 відповідачем через електронну пошту надіслано до суду клопотання б/н, б/д (вх.№4456/23) про перенесення розгляду судової справи та надання часу для примирення сторін, яке було повторно надіслано відповідачем 20.07.2023 поштою (вх.№4538).
18.07.2023 позивачем надано до суду клопотання від 18.07.2023, №62 (вх.№4454/23) про залучення документів до матеріалів справи, яке було повторно надіслано позивачем 25.07.2023 поштою (вх.№4660), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи №920/661/23 копію листа від 14.07.2023, №14/07/01.
Ухвалою суду від 25.07.2023 Клопотання позивача б/н від 13.06.2023 (вх.№2214 від 20.06.2023) про витребування доказів залишено без задоволення; відкладено підготовче засідання у справі №920/661/23 на 17.08.2023, 10:55.
10.08.2023 позивачем через електронну пошту надіслано до суду заяву від 10.08.2023, №73 (вх.№5060/23) про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, яка була повторно надіслано позивачем 15.08.2023 поштою (вх.№5143/23).
15.08.2023 відповідачем надано до суду відзив від 10.08.2023, б/н (вх.№3100) на позовну заяву.
Розгляд справи 17.08.2023 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 14.08.2023 по 18.08.2023.
Ухвалою суду від 21.08.2023 призначено підготовче засідання у справі №920/661/23 на 07.09.2023, 11:00.
28.08.2023 позивачем надіслано до суду відповідь від 23.08.2023, б/н (вх.№5400) на відзив.
05.09.2023 відповідачем надано до суду заперечення від 31.08.2023, б/н (вх.№5589)
Ухвалою суду від 07.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/661/23 до судового розгляду по суті. Призначено розгляд справи по суті на 10.10.2023, 10:00.
02.10.2023 представником позивача надано до суду Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
04.10.2023 представником позивача через систему «Електронний суд» надано до суду Заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.
09.10.2023 представником відповідача надано до суду через систему «Електронний суд» Клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 10.10.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.10.2023) оголошено перерву з розгляду справи по суті до 18.10.2023, 10:20.
В судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача підтвердила факт оплати відповідачем 50000 грн основного боргу, в зв'язку з чим заявила усне клопотання про зменшення позовних вимог на суму оплачено боргу, а саме на 50 000 грн суми основного боргу.
В судовому засіданні 18.10.2023 представник відповідача, зазначила про сплату частини суми основного боргу у розмірі 50000 грн після відкриття провадження у справі, в свою чергу зазначила, що розрахунки позивача щодо штрафних санкцій є необґрунтованими.
Протокольною ухвалою від 18.10.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2023, 09:50.
В судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача, підтримала позовні вимогу, з урахування заяви про зменшення суми основного боргу, у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2023 зазначає про те, що між сторонами відсутній спір щодо суми основного боргу, в частині штрафних санкцій позовні вимоги не визнає та зазначає про необґрунтованість їх нарахування.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 19.10.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "КУЛИКІВСЬКЕ МОЛОКО" (далі по тексту - «Постачальник», «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОХТИРСЬКА МОЛОЧНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «СЛАВІЯ» (далі по тексту - «Покупець», «Відповідач») було укладено Договір поставки № 3/21-М (Договір).
У порядку і на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця молоко коров'яче незбиране охолоджене (далі за текстом - «Молоко»), а Покупець - прийняти й оплачувати на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (п.1.1. Договору).
Кількість молока зазначається у спеціалізованій товарній-накладній на перевезення молочної сировини за Формою-1 ТН (МС) , (далі за текстом - товарна накладна), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01 грудня 2015 року (далі за текстом - Наказ). Ціна молока зазначається у Протоколах погодження ціни на молоко, які є невід'ємною частиною цього Договору, (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1. Договору поставка молока здійснюється на умовах ЕХW (Інкотермс-2010) або FСА (Інкотермс-2010). Пункт поставки /відвантаження молока знаходиться за адресою виробничих потужностей Постачальника: смт. Куликівка, вул. 8-го Березня, буд. 18-А або м. Корюківка, вул. Галини Костюк, буд. 24.
За п. 2.3. Договору, право власності на молоко переходить до Покупця з моменту його приймання в пункті поставки згідно п. 2.1 Договору і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної.
Ціна на молоко встановлюється в національній валюті України - гривні, та погоджується Сторонами шляхом підписання Протоколу погодження ціни на молоко (далі - Протокол), який оформляється у вигляді Додатку та є невід'ємною частиною Договору (п. 5.1. Договору).
Так, у відповідності до п. 5.1. Договору, Сторони підписали Протокол від 06.01.2023 року, в якому погодили ціну за 1 кг молоко-сировини в розмірі 14,52 грн. з ПДВ.
Покупець згідно рахунку Постачальника проводить 100% попередню оплату за молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. За окремою домовленістю сторін можлива оплата за молоко на умовах відстрочення платежу до - (-) календарних днів після приймання-передачі молока в пункті поставки згідно п. 2.1. Договору за умови оформлення Покупцем гарантійного листа щодо своєчасної оплати партії Товару (на фірмовому бланку із зазначенням Договору, кількості та вартості поставленого молока згідно відповідної видаткової накладної, за підписами керівника та г шовного бухгалтера Покупця, що скріплені печаткою Покупця) (п. 5.5. Договору).
Як зазначає позивач, станом на 11.01.2023 за Договором обліковувалась переплата Покупця за молоко у сумі -1217,32 грн.
У період з 11.01.2023 року по 03.03.2023 Постачальник передав у власність Покупця молоко на загальну суму 1 684 174,80 грн., зокрема:
11.01.2023 Постачальник відвантажив Покупцю молоко коров'яче незбиране охолоджене в кількості 38999 кг на суму з ПДВ 566265,48 грн., що підтверджується: видатковою накладною № 235 від 11.01.2023, товарно-транспортною накладною з від 11.01.2023 та спеціалізованою товарною накладною на перевезення молочної сировини від 11.01.2023.
12.01.2023 Постачальник відвантажив Покупцю молоко коров'яче незбиране охолоджене в кількості 39474 кг на загальну суму з ПДВ 573162,48 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 281 від 12.01.2023, товарно-транспортною - накладною від 12.01.2023 та спеціалізованою товарною накладною на перевезення молочної сировини від 12.01.2023.
03.03.2023 Постачальник відвантажив Покупцю молоко коров'яче незбиране охолоджене в кількості 37517 кг на загальну суму з ПДВ 544746,84 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 1446 від 03.03.2023, товарно-транспортною накладною від 03.03.2023 та спеціалізованою товарною накладною на перевезення молочної сировини від 03.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що Покупець (відповідач), розрахувався за отримане молоко частково в загальній сумі 809165,20 грн., з яких:709 165,20 грн. сплачено 03.03.2023 та 100 000,00 грн. сплачено 29.03.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2023 відповідачем сплачено ще 50 000 грн.
Таким чином, позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за отримане молоко становить 820792 грн 28 коп.
З метою безпосереднього врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з вимогами погашення боргу:
- так, листом за вих. № 19/01 від 19.01.2023 Відповідач гарантував сплату боргу до 31.01.2023, який станом на січень 2023 року становив 1 135 210,64 грн. Однак, такі гарантійні в'язання згідно листа Відповідачем не виконано, що стало підставою для направлення йому Претензії № 5 від 02.02.2023 про оплату боргу в сумі 1 135 210,64 грн.
- 31.05.2023 направив претензію № 42 від 02.06.2023 про здійснення оплати. Указана претензія залишена Відповідачем поза увагою, а сума боргу не оплачена.
В обґрунтування позовних вимог позивача, зазначає, що відповідачем договірні зобов'язання з оплати поставленого товару (молока) не здійснені належним чином та в обумовлені договором строки, в зв'язку з чим у відповідача обліковується основна сума заборгованості в розмірі 820792 грн 28 коп., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення штрафних та компенсаційних нарахуваня заперечує. В свою чергу відповідач підтверджує факт існування договірних відносин між сторонами на підставі Договору поставки № 3/21-М від 01.07.2021 та факт наявності заборгованості за отримане молоко в сумі 820 792 грн 28 коп. Проте в обґрунтування підстав заперечення проти позову в частині стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що між сторонами існувала домовленість про відстрочення платежу, зокрема на підставі гарантійного листа від 19.01.2023 №19/01, яким на думку відповідача гарантується сплата 1 135 210,64 грн. за поставку молока за Договором від 01.07.2021 №3/21-М до 31.01.2023. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що прострочення оплати почалось з 01.02.2023, а не з 11.01.2023 як вказує позивач. Надав свій контррозрахунок пені, 30% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого зазначає, що сума основного боргу становить 820 792 грн 28 коп, пені 157 572 грн 08 коп., 30% річних 94543 грн 26 коп., інфляційних втрат 28612 грн 60 коп, штраф 113521 грн 06 коп.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки молока в загальній сумі 1 684 174 грн 80 коп за період з 11.01.2023 по 03.03.2023, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не повністю оплатив отримане молоко і заборгованість останнього складає 820 792 грн 28 коп.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого молока і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 820 792 грн 28 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6.2. Договору за невиконання грошового зобов'язання по оплаті молока на умовах договору покупець сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення грошового зобов'язання, а також сплачує 30% річних та компенсує інфляційні витрати постачальника згідно ст. 625 ЦК України.
Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що за прострочення оплати за отримане молоко понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасного оплаченого молока.
Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 02.04.2019 року у справі №917/194/18, від 09.02.2018року у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:
- 189 890 грн 312 коп пені за загальний період: з 11.01.2023 по 31.05.2023 (на залишок заборгованості по кожній видатковій накладній № 235 від 11.01.2023, № 281 від 12.01.2023, № 1446 від 03.03.2023);
- 113 934 грн. 19 коп 30% річних за загальний період: з 11.01.2023 по 31.05.2023 (на залишок заборгованості по кожній видатковій накладній № 235 від 11.01.2023, № 281 від 12.01.2023, № 1446 від 03.03.2023);
- 33 411 грн 54 коп інфляційних втрат за загальний період: з 11.01.2023 по 31.05.2023 (на залишок заборгованості по кожній видатковій накладній № 235 від 11.01.2023, № 281 від 12.01.2023, № 1446 від 03.03.2023)
- 243 201 грн 81 коп. штрафу (розрахунки арк. с. 4-6).
Відповідач надав контррозрахунок штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань. В обґрунтування підстав заперечення проти позову в частині стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що між сторонами існувала домовленість про відстрочення платежу, зокрема на підставі гарантійного листа від 19.01.2023 №19/01, яким на думку відповідача гарантується сплата 1 135 210,64 грн. за поставку молока за Договором від 01.07.2021 №3/21-М до 31.01.2023. Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що прострочення оплати почалось з 01.02.2023, а не з 11.01.2023 як вказує позивач. Так відповідно до контр розрахунку відповідача сума пені становить157 572 грн 08 коп., 30% річних -94543 грн 26 коп., інфляційних втрат - 28612 грн 60 коп, штрафу - 113521 грн 06 коп.
Позицію відповідача, що між сторонами досягнуто домовленість про відстрочення платежу на підставі Листа №19/01 від 19.01.2023, який на його думку (відповідача) є відповідно до п.п. 5.5. Договору гарантійним листом, а тому прострочення розпочалося з 01.02.2023, суд оцінює критично.
Так, відповідно до п. 5.5. Договору Покупець згідно рахунку Постачальника проводить 100% попередню оплату за молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
За окремою домовленістю сторін можлива оплата за молоко на умовах відстрочення платежу до - (-) календарних днів після приймання-передачі молока в пункті поставки згідно п. 2.1. Договору за умови оформлення Покупцем гарантійного листа щодо своєчасної оплати партії Товару (на фірмовому бланку із зазначенням Договору, кількості та вартості поставленого молока згідно відповідної видаткової накладної, за підписами керівника та головного бухгалтера Покупця, що скріплені печаткою Покупця) (п.п. 5 5 Договору).
Зважаючи на цей пункт Договору, Позивач та Відповідач погодили, що відстрочення платежу можливе виключно за наявності у своїй сукупності двох умов:
1) Сторони Договору окремо попередньо домовилися про відстрочення платежу та визначили кількість календарних днів такого відстрочення після приймання-передачі молока;
2) Покупець оформив гарантійний лист щодо своєчасної оплати партії Товару, який відповідає наступним вимогам:
- лист оформлено на фірмовому бланку Покупця;
- у листі зазначена наступна інформація: ідентифікуючі дані Договору, кількість та вартість поставленого молока згідно відповідної видаткової накладної, за якою сторони попередньо погодили відстрочення платежу;
- лист підписано керівником та головним бухгалтером Покупця, підписи яких скріплені печаткою Покупця.
Однак Лист ТОВ «ОМПК «СЛАВІЯ» №19/01 від 19.01.2023 не є гарантійним листом, в розумінні п. 5.5. Договору, з огляду на наступне:
- гарантійний лист, у розумінні п. 5.5. Договору, оформлюється окремо на кожну видаткову накладну, за якою сторонами було погоджено розстрочення оплати за партію поставленого Товару, а не на будь-яку заборгованість, яка виникла у Покупця за Договором;
- форма вказаного Листа №19/01 від 19.01.2023 не відповідає формі гарантійного листа, яку погодили сторони, а саме: у листі відсутні дані щодо видаткової накладної, за якою сторони попередньо погодили відстрочення платежу, на листі відсутній підпис головного бухгалтера Покупця.
Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, твердження Відповідача про те. що штрафні санкції повинні нараховуватися з 01.02.2023, а не з 11.01.2023, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.
З урахування означеного судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені, штрафу, 30 % річних та інфляційних втрат.
За розрахунком суду сума пеня становить 189 890 грн 31 коп, 30% річних 113934 грн 19 коп., інфляційних втрат - 33 411 грн 54 коп та штраф у розмірі 243 201 грн 81 коп.
Розрахунки суду здійснені за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3".
Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмір 189 890 грн 31 коп, 30% річних - 113934 грн 19 коп., інфляційних втрат - 33 411 грн 54 коп та штраф у сумі 243201 грн 81 коп.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 820 792 грн 28 коп. основного боргу, 189 890 грн 31 коп пені, 113934 грн 19 коп. 30% річних, 33 411 грн 54 коп інфляційних втрат та 243201 грн 81 коп. штрафу, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "КУЛИКІВСЬКЕ МОЛОКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирської молочної промислової компанії "СЛАВІЯ" про стягнення 1 401 230 грн 13 коп задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирської молочної промислової компанії "СЛАВІЯ" (провул. М. Хвильового, 1А, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 37761522) на користь Приватного акціонерного товариства "КУЛИКІВСЬКЕ МОЛОКО" (вул. 8-го Березня, буд. 18А, смт. Куликівка, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 05388983) 820 792 грн 28 коп. основного боргу, 189 890 грн 31 коп пені, 113934 грн 19 коп. 30% річних, 33 411 грн 54 коп інфляційних втрат, 243201 грн 81 коп. штрафу; 21018 грн 45 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.10.2023 року
Суддя С.В. Заєць