ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2023 Справа № 917/1557/23
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,
при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.,
розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40121452, адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до Фізична особа-підприємець Бицюк Людмила Володимирівна (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 133 365,04 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 133365,04 грн за договором постачання природного газу №101/ПГ-2615-К від 19.07.2021, з яких: 68438,49 грн - пеня за період з 22.02.2022 по 22.11.2022; 7063,64 грн - 3% річних за період з 22.02.2022 по 22.11.2022; 57862,91 грн - інфляційні втрати за період 01.03.2022 по 31.10.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасності оплати отриманого природного газу.
Ухвалою від 01.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Про розгляд справи позивач був повідомлений шляхом направлення ухвали від 01.09.2023 в електронний кабінет.
Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду від 01.09.2023 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана адресатом 06.09.2023, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Відповідач подав відзив на позов від 20.09.2023 в якому зазначив, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем за спожитий природний газ. Відповідач заперечує проти притягнення його до відповідальності за порушення строків розрахунків за договором у вигляді сплати штрафних санкцій посилаючись на існування форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану на території України який вплинув на своєчасне ведення розрахунків. Відповідач посилається, що здійснює, зокрема, діяльність з роздрібної торгівлі хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, тобто виконує життєво важливі функції задоволення потреб населення у харчуванні в умовах повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, тому просить суд зменшити заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні витрати, три відсотки річних та пеню, які є надмірно великими та суперечить принципам розумності і справедливості, закріпленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Бицюк Людмилою Володимирівною (відповідач, споживач) 19.07.2021 укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-2615-К (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах Договору.
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 2.1 - 2.10 Договору.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість (2.6 Договору).
Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (2.7 Договору).
Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (2.8 Договору).
Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (2.9 Договору).
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору (2.10 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього Договору.
Ціна оприлюднена на сайті позивача за постанням https:// https://gas.ua/uk/business/tarijfs.
Відповідно до пунктів 3.7 та 3.9 Договору, оплата за Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30 числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини (п. 7.2. Договору).
На виконання умов Договору, протягом липня 2021 - травня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 614 341,19 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Акти приймання-передачі за вересень 2021-грудень 2021, квітень 2022-травень 2022 не підписані, але відповідно до п. 2.10 Договору у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору.
Станом на момент звернення з позовною заявою до суду сума основного боргу сплачена, що визнається сторонами у справі.
Проте, позивач посилається, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пунктів 3.7 та 3.9 Договору.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Сума простроченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором остаточно сплачена 23.11.2022 року на суму 356 154,17 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку та не заперечується відповідачем.
Відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання:
1) з 22.02.2022 по 22.11.2022 за газ, поставлений у січні 2022 року;
2) з 22.03.2022 по 21.09.2022 за газ, поставлений у лютому 2022 року;
3) з 21.04.2022 по 22.11.2022 за газ, поставлений у березні 2022 року;
4) з 21.05.2022 по 20.11.2022 за газ, поставлений у квітні 2022 року;
5) з 21.06.2022 по 22.11.2022 за газ, поставлений у травні 2022 року.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7063,64 грн за період з 22.02.2022 по 22.11.2022 та інфляційних витрат у сумі 57862,91 грн суд враховує таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, вважає їх арифметично вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 7063,64 грн за період з 22.02.2022 по 22.11.2022 та інфляційних витрат у сумі 57862,91 грн.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат, суд зазначає, що за своєю правовою природою інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є компенсаційними заходами, специфічною формою збитків, яких зазнає кредитор через прострочення боржником виконання грошового зобов'язання будь-якого виду, незалежно від підстав виникнення (правова позиція ВС, викладена у постанові від 12.02.2020 № 917/1421/18 п. 27-28).
Право суду на зменшення інфляційних втрат не передбачене жодною нормою матеріального та процесуального права, тому в задоволенні клопотання відповідача про їх зменшення суд відмовляє.
Розмір нарахованих 3% річних не є значним, відповідачем не надано доказів, що сплата річних на вказану суму є надмірним тягарем для нього.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 68438,49 грн слід зазначити наступне.
За приписами ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Як встановлено судом, пунктом 7.2. Договору сторони узгодили, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 68438,49 грн за період з 22.02.2022 по 22.11.2022 на суму боргу у розмірі 356 154,17 грн, вважає його вірним.
Водночас, при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру нарахованої пені, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд приймає до уваги, що 24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан.
Суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий газ настав в перші місяці збройної російської агресії, тому ця обставина є поважною причиною прострочення оплати; прострочення оплати відбувалось незначний час і сума боргу наразі сплачена.
Судом береться також до уваги, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач здійснює, зокрема, діяльність з роздрібної торгівлі хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, тобто виконує життєво важливі функції задоволення потреб населення у харчуванні в умовах повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України.
Суд констатує, що заявлена до стягнення пеня становить фактично 19,22 % від заборгованості. Пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних витрат, 3% річних, які в певній мірі компенсують втрати позивача від прострочення.
За таких обставин, суд, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності для забезпечення балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмір пені на 60 % та стягнути з відповідача пеню у розмірі 27375,40 грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Перевірка правильності розрахунків пені, інфляційних витрат та річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «ЛІГА 360».
Щодо звільнення відповідача від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин, про які заявлено останнім у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 «Про ведення воєнного стану».
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу Сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.
У якості доказів повідомлення позивача про наявність зазначених обставин відповідачем надано лист від 17.05.2022, без доказів його відправлення на адресу позивача.
Крім того, зазначений лист датований 17.05.2022, тобто він не може розглядатися як повідомлення, направлене в строк, визначений п. 7.2. Договору.
Таким чином, лист від 17.05.2022 не є належним доказом повідомлення відповідача про обставини непереборної сили та, відповідно, неможливість виконати зобов'язання за договором.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на власну виробничу діяльність в період з лютого по листопад 2022 року.
Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що остаточно позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 27375,40 грн пені, 57 862,91 грн інфляційних втрат та 7 063,64 грн 3 % річних. В решті суми пені в позові відмовити.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі суд покладає повністю на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бицюк Людмили Володимирівни (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40121452, адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116): 27375,40 грн пені; 7063,64 грн 3% річних; 57862,91 грн інфляційних втрат; 2 684, 00 грн судового збору.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя І.І. Пушко