ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВА УХВАЛА
"25" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1508/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Скрипченко Г.В. розглянувши заяву від 09.10.2023р. за вх. №2-1518/23 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/1508/23
за позовом Приватного підприємства “КК “КОІН” (65074, м. Одеса, провулок Сурикова, буд. 2А, офіс 102, код ЄДРПОУ 43952383)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” (65045, м. Одеса, провулок Успенський, буд. 11, код ЄДРПОУ 44695375)
про визнання недійсним та скасування рішення, припинення юридичної особи
Представники сторін:
від позивача - Макаренко В.С. ордер
від відповідача - не з'явився;
Ухвалою суду від 04.10.2023р. позов Приватного підприємства “КК “КОІН” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” про визнання недійсним та скасування рішення, припинення юридичної особи було залишено без розгляду.
09.10.2023р. до господарського суду Одеської області надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” про відшкодування судових витрат в сумі 40 000 грн.
Ухвалою суд від 16.10.2023р. розгляд заяви було призначено в засіданні суду.
24.10.2023р. за вх. №37994/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у якому останній просить суд зменшити розмір правової допомоги до 3 000грн.
Розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про таке:
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17, згідно із якими, відповідно до положень частини п'ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Отже, при розгляді цієї справи № 916/1508/23 підлягають встановленню обставини обґрунтованості реалізації позивачем саме процесуальних прав, а не правомірність дій сторін у матеріальних правовідносинах.
В даному випадку позов Приватного підприємства “КК “КОІН” був залишений без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України внаслідок неявки Позивача до судового засідання та неповідомлення суду про причини такої неявки. Тобто підстави для залишення позову без розгляду виникли внаслідок необґрунтованих дій Позивача, а саме, реалізації ним своїх процесуальних прав щодо участі в судовому засіданні. А відтак, Відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат відповідно до частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, згідно із якими у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду, відповідач має дотримуватися встановленого п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України 5 - денного строку для здійснення заяви про розподіл судових витрат та доказів здійснення таких витрат.
Тобто, оскільки судові дебати в справі № 916/1508/23 не проводились, для компенсації витрат відповідно до частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, має значення лише подання Відповідачем Заяви про подання доказів понесення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” судових витрат (вх. № 2-1518/23 від 09.10.2023), протягом 5 днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду від 04.10.2023, який відповідачем був дотриманий.
Крім того, у першій заяві по суті спору, а саме відзиві на позовну заяву відповідачем зазначалось, що попередній розрахунок судових витрат становить 40 000грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/15357/17.
Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів 16.05.2023 року між ОСББ «П'ЄР» та Адвокатським бюро «Бороган» було укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 2.1. якого АДВОКАТСЬКЕ БЮРО на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати Клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів КЛІЄНТА по справі №916/1508/23 за позовом ПП «КК №КОІН» до ОСББ «П'ЄР» про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку та припинення юридичної особи.
Згідно п.2.4. Договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року, для надання правової допомоги КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКЕ БЮРО призначає адвоката Бороган Валентина Володимировича, який має право представляти інтереси КЛІЄНТА на підставі самостійно виписаного ордеру та і на підставі ордеру, виписаного АДВОКАТСЬКИМ БЮРО.
Згідно п.4.1. Договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року, за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО КЛІЄНТ сплачує винагороду у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно п. 4.5. Договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року, Сторони погодили, шо виплата гонорару та винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1., 4.2. цього Договору здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання КЛІЄНТОМ акту приймання-передачі виконаних робіт.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, ОСББ «П'ЄР», до господарського суду було надано копії договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року; акта приймання-передачі виконаних робіт від 09.10.2023 року до договору про надання правової допомоги від 16.05.2023 року.
Так, судом встановлено 09.10.2023р. між ОСББ «П'ЄР» та АБ «БОРОГАН» підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 16.10.2023 року (надалі - «Акт») Згідно Акту, у відповідності до вимог пунктів 2.1., 4.1 Договору про надання правової допомоги від 16.10.2023 року, АДВОКАТСЬКИМ БЮРО виконані, а КЛІЄНТОМ прийняті наступні роботи: Усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка заяви про письмове опитування у порядку ст. 90 ГПК України, підготовка заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, підготовка заперечень на заяву про зміну підстав позову, участь у судових засіданнях. За вказані вище роботи КЛІЄНТ, протягом 30 календарних днів, зобов'язаний сплатити АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО винагороду у розмірі 40 000,00 грн. У КЛІЄНТА претензій до якості виконаних робіт немає.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.07.2021 по справі № 920/26/21.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Поряд з цим як зазначалось вище, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
З огляду на вказане та наведені вище обставини, враховуючи залишення позову без розгляду, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, зважаючи на правову позицію, визначену відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на надання адвокатом правничої допомоги, суд зазначає про наявність підстав для зменшення таких витрат до 7 000 грн., з урахування чого заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/1508/23 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” від 09.10.2023р. за вх. №2-1518/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/1508/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “КК “КОІН” (65074, м. Одеса, провулок Сурикова, буд. 2А, офіс 102, код ЄДРПОУ 43952383) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “П'ЄР” (65045, м. Одеса, провулок Успенський, буд. 11, код ЄДРПОУ 44695375) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч)грн.
3. В решті заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Додаткова ухвала складена та підписана 30.10.2023р.
Суддя К.Ф. Погребна