ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2242/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Волочиської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, 31200, м.Волочиськ Хмельницької області) в інтересах держави в особі
позивача: Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04405774, 30602, смт.Теофіполь, Хмельницького району Хмельницької області, вул.Небесної Сотні, 34)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Газ" (код ЄДРПОУ 30194498, 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, буд.19 прим.103)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Західний офіс Державної аудиторської служби України (код ЄДРПОУ 40479801, 79007, м.Львів, вул.Костюшка, 8)
про стягнення 238883,20 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Уліцька А.В., прокурор відділу Одеської обласної прокуратури, посвідчення №073369
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
третя особа: не з'явився
Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Газ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби України про стягнення 238883,20 грн.
Ухвалою від 30.05.2023 позовну заяву прокурора залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що подано уточнену позовну заяву та відповідні докази.
Ухвалою від 16.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання по справі на 13.07.2023.
В судовому засіданні 13.07.2023 оголошено переву до 10.08.2023.
02.08.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони в м.Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судове засідання 10.08.2023 не відбулось.
Ухвалою від 10.08.2023, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути справу у розумні строки та призначено судове засідання на 01.09.2023.
21.08.2023 прокурором подано відповідь на відзив.
30.08.2023 від відповідача надійшло заперечення.
В судовому засіданні 01.09.2023, в порядку ч.5 ст.161 ГПК України, запропоновано прокурору надати пояснення, підтверджені відповідними доказами, щодо особи, яка була (є) розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась оплата за спожитий за спірним договором природний газ; відкладено розгляд справи на 21.09.2023.
21.09.2023 від прокурора надійшли відповідні пояснення.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 21.09.2023, не відбулося.
Ухвалою від 29.09.2023 призначено судове засідання у справі на 18.10.2023.
В судове засідання з'явилась прокурор.
Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Прокурор підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач, у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях, зазначив, що добровільність сплати боргу за колишнього власника об'єктів споживання (закладів освіти), відсутність владних повноважень у Теофіпольської селищної ради щодо закладів освіти на момент строку дії Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №109 від 23.09.2020 унеможливлює завдання шкоди державі.
На переконання відповідача, в даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Теофіпольської селищної ради, оскільки у останнього відсутні владні повноваження щодо закладів освіти об'єктів споживання природного газу, що є підставою для відмови у задоволенні позову прокурора.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18.10.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-Газ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби України про стягнення 238883,20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2021 у справі №924/197/21, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022, задоволено позов Хмельницької обласної прокуратури та визнано недійсними додаткові угоди №2 від 30.09.2020, №3 від 26.10.2020, №4 від 28.10.2020, №5 від 19.11.2020 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №109 від 23.09.2020, укладеного між ТОВ "Юг-Газ" та Відділом освіти Теофіпольської районної державної адміністрації.
З урахуванням викладеного, за твердженням прокурора, на підставі ч.1 ст.670 ЦК України існують підстави для стягнення з ТОВ "Юг-Газ" надміру сплачених коштів за вищевказаними додатковими угодами, оплата яких була здійснена позивачем Теофіпольською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).
Відповідно до п.2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти росії").
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява № 61517/00, п. 27).
Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, окрім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так предметом даного спору є стягнення надміру сплачених коштів за Договором постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №109 від 23.09.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (постачальник) та Відділом освіти Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області (споживач).
Джерелом фінансування закупівлі за даним договором, відповідно до інформації Теофіпольської селищної ради від 06.04.2023 №91 та оголошення про проведення відкритих торгів, є кошти місцевого бюджету.
Відповідно до п.1.3 Договору, місцем поставки є 31 заклад загальної середньої освіти колишнього Теофіпольського району Хмельницької області.
Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" реорганізовано адміністративно-територіальний устрій субрегіонального рівня.
Зокрема, утворено Хмельницький район з адміністративним центром у складі територій, в тому числі Теофіпольської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов'язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1321 від 16.12.2020, якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України, включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.
Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 16.01.2021 №132/2021-р "Про реорганізацію районних державних адміністрацій Хмельницької області" вирішено утворити комісії з реорганізації районних державних адміністрацій.
Отже, впродовж 2020-2021 років відбувся процес реорганізації Теофіпольської районної державної адміністрації як юридичної особи публічного права шляхом приєднання до Хмельницької районної державної адміністрації.
Як встановлено судом, рішенням сесії колишньої Теофіпольської районної ради Хмельницької області №16-29/2019 від 02.08.2019 "Про затвердження Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району" затверджено Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району, управління якими здійснює Теофіпольська районна рада Хмельницької області.
З додатку до означеного рішення та переліку закладів освіти, визначених в п.1.3 Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №109 від 23.09.2020, слідує, що всі заклади освіти, яким планувалося постачання газу на момент укладання договору, належали до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району.
Оплата газопостачання закладів освіти за спірним Договором у 2020 році здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету - бюджету Теофіпольського району Хмельницької області, головний розпорядник бюджетних коштів - відділ освіти Теофіпольської райдержадміністрації.
Рішенням Теофіпольської районної ради Хмельницької області №13-41/2020 від 04.11.2020 "Про безоплатну передачу закладів освіти Теофіпольського району зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району Хмельницької області" (зі змінами, внесеними рішенням №2-42/2020 від 12.11.2020) безоплатно передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району у власність Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області заклади освіти Теофіпольського району, як цілісні майнові комплекси з нерухомим майном, основними засобами та матеріальними цінностями.
За приписами ч.3 ст.8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №727-р, в тому числі, утворено Теофіпольську територіальну громаду, всі населені пункти колишнього Теофіпольського району увійшли до складу новоутвореної Теофіпольської територіальної громади.
За результатами чергових виборів до місцевих рад у жовтні 2020 року утворено новий склад Теофіпольської селищної ради восьмого скликання.
Рішенням Теофіпольської районної ради Хмельницької області №1-43/2020 від 20.11.2020 "Про дострокове припинення повноважень депутатів Теофіпольської районної ради Хмельницької області" припинено повноваження депутатів Хмельницької районної ради, а рішенням №12-1/2020 від 03.12.2020 "Про прийняття у комунальну власність закладів освіти Теофіпольського району" Теофіпольська селищна рада прийняла із спільної власності територіальних громад сіл, селищ Теофіпольського району у комунальну власність Теофіпольської селищної ради заклади освіти Теофіпольського району як цілісні майнові комплекси, з нерухомим майном, основними засобами та матеріальними цінностями та увійшла до складу засновників закладу.
За приписами ч.2 ст.76, п. б) ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України, видатки на оплату енергоносіїв в закладах загальної середньої освіти визначаються рішенням про місцевий бюджет.
Так пунктом 2 рішення Теофіпольської селищної ради №31-2/2020 від 24.12.2020 "Про бюджет Тефіпольської селищної територіальної громади на 2021 рік" затверджено бюджетні призначення головним розпорядником коштів селищного бюджету на 2021 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, згідно з додатком 3 до рішення.
Згідно додатку 3 до вказаного рішення "Розподіл видатків селищного бюджету на 2021 рік", головним розпорядником коштів місцевого бюджету визначено Теофіпольську селищну раду.
Листом від 17.03.2021 №422 Теофіпольська селищна рада повідомила постачальника ТОВ "Юг-Газ" про прийняття кредиторської заборгованості, яка утворилась станом на 01.01.2021 по Відділу освіти Теофіпольської РДА за природний газ за Договором №109 від 23.09.2020.
В подальшому, саме Теофіпольською селищною радою було здійснено оплату заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі суми, що є предметом даного спору, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, відповідними платіжними дорученнями.
В свою чергу, як зазначає прокурор, позивачем Теофіпольською селищною радою не вжито належних заходів до усунення порушень законодавства при використанні бюджетних коштів, в тому числі в судовому порядку, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладено на прокуратуру.
За приписами ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 ст.60 Закону визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
За приписами ч.1 ст.10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, Теофіпольська селищна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами.
Теофіпольська селищна рада є суб'єктом владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Згідно зі ст.145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Так, Волочиська окружна прокуратура листом від 17.03.2023 №51-1230 вих-23 повідомила Теофіпольську селищну раду про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
З відповіді Теофіпольської селищної ради №646/02-39 від 06.04.2022 слідує, що селищна рада не вживала та не планує вживати заходи претензійно-правового характеру щодо порушень у сфері публічних закупівель та стягнення надміру сплачених коштів у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.
Верховний Суд у постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 зазначив, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
25.04.2023 прокурор, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивача про подання позовної заяви до господарського суду.
В даному випадку позов скеровано до суду 09.06.2023, що свідчить про те, що Теофіпольська селищна рада, на адресу якої прокурором скеровувався лист від 17.03.2023, з моменту повідомлення прокурором не вживала заходів до захисту порушених інтересів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.
При цьому суд вважає необґрунтованими твердження відповідача відносно того, що в даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Теофіпольської селищної ради, оскільки у останнього відсутні владні повноваження щодо закладів освіти об'єктів споживання природного газу. Як наведено вище, оплата спірних коштів здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету Теофіпольської селищної ради, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету на 2021 рік. В свою чергу, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету може порушувати економічні інтереси територіальної громади, що є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в особі Теофіпольської селищної ради.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
22.07.2020 Відділом освіти Теофіпольської РДА, як замовником, оприлюднено на офіційному порталі публічних закупівель "ProZorro" оголошення про проведення відкритих торгів у закупівлі UA-2020-07-22-004132-b природного газ, кількістю 400100 м.куб., строк поставки товару до 31.12.2020, вартістю 2000500 грн. Єдиним критерієм оцінки вибору переможця згідно даної процедури відкритих торгів є ціна.
За результатами проведених торгів 23.09.2020 ТОВ "ЮГ-ГАЗ" (постачальник) та Відділом освіти Теофіпольської РДА Хмельницької області (споживач) укладений Договір № 109 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору, річний плановий обсяг постачання газу 400100 м.куб., зокрема по місяцях: за жовтень 58100 м.куб., листопад 155500 м.куб., грудень 186500 м.куб.
Вартість за 1000 кубічних метрів природного газу становить 3109,98 грн. Умовами п.п. 3.1, 3.2 договору визначено, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.
За умовами пункту 4.2 договору, розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами, що визначені на день підписання договору. При зміні урядових рішень, а також рішень НКРЕКП щодо зміни розміру ціни на газ, інших змін у законодавстві, що впливають на збільшення або на зменшення ціни на газ в термін дії цього Договору, сторони домовились, що ціна за 1000 кубічних метрів газу може бути змінена з урахуванням умов статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом укладання додаткової угоди.
Відповідно до пункту 9.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 15.10.2020, але не раніше газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів в інформаційній платформі оператора ГТС, до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками.
У подальшому ТОВ "ЮГ-ГАЗ" та Відділ освіти Теофіпольської РДА Хмельницької області уклали додаткові угоди, а саме:
- №1 від 23.09.2020, за умовами якої загальна вартість по договору - 1244303 грн.
- №2 від 30.09.2020, відповідно до якої річний плановий обсяг постачання газу 363729,19 куб.м., ціна за 1 тис. куб. м становить 2726,64 грн, ціна за 1 тис. куб. м з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи складає 2850,80 грн, всього ціна газу за 1 тис. куб. м становить 3420,96 грн, загальна вартість договору становить 1244303 грн.
- №3 від 26.10.2020, відповідно до якої річний плановий обсяг постачання газу 330666,06 куб.м., ціна за 1 тис. куб. м становить 3011,69 грн., ціна за 1 тис. куб. м з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи складає 3135,85 грн., всього ціна газу за 1 тис. куб. м становить 3 763,02 грн, загальна вартість договору становить 1244303 грн.
- №4 від 28.10.2020, відповідно до якої річний плановий обсяг постачання газу 304989,68 куб.м., ціна за 1 тис. куб. м становить 3275,69 грн., ціна за 1 тис. куб. м з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи складає 3399,85 грн., всього ціна газу за 1 тис. куб. м становить 4079,82 грн., загальна вартість договору становить 1244303 грн.
- №5 від 19.11.2020, за умовами якої річний плановий обсяг постачання газу 277522,45 куб.м., ціна за 1 тис. куб. м становить 3615,64 грн, ціна за 1 тис. куб. м з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортної системи складає 3739,80 грн, всього ціна газу за 1 тис. куб. м становить 4487,76 грн, загальна вартість договору становить 1244303 грн.
- № 6 від 30.12.2020, за умовами якої погоджено сторонами річний плановий обсяг постачання газу 199583,06 куб.м., ціна за 1 тис. куб. м становить 3615,64 грн., загальна вартість договору становить 884816,99 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2021 у справі №924/197/21, за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області та Західного офісу Державної аудиторської служби до відповідачів Відділу освіти Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" про визнання недійсними додаткових угод, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022, задоволено позов Хмельницької обласної прокуратури та визнано недійсними додаткові угоди №2 від 30.09.2020, №3 від 26.10.2020, №4 від 28.10.2020, №5 від 19.11.2020 до договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №109 від 23.09.2020, укладеного між ТОВ "Юг-Газ" та Відділом освіти Теофіпольської районної державної адміністрації.
Як встановлено судом під час розгляду вказаної справи, відповідно до умов укладених між сторонами договору додаткових умов була збільшена ціна за одиницю товару, а саме за угодами: № 2 від 30.09.2020 ціна за природний газ становить 3420,96 грн. за 1 тис. куб. м., кількість зменшено до 363729,19 м. куб.; № 3 від 26.10.2020 ціна за природний газ становить 3763,02 грн. за 1 тис. куб. м., кількість зменшено до 330666,06 м. куб.; №4 від 28.10.2020 ціна за природний газ становить 4079,82 грн. за 1 тис. куб. м., кількість зменшено до 304989,68 м. куб.; № 5 від 19.11.2020 ціна за природний газ становить 4487,76 грн. за 1 тис. куб. м., кількість зменшено до 277522,45 м. куб.
Тобто, за умовами додаткових угод від 30.09.2020, 26.10.2020, 28.10.2020, 19.11.2020 збільшено ціну за 1 тис. куб. м. з 3109 грн. 98 коп. до 4487 грн. 76 коп. - на 1377 грн. 78 коп., та зменшено кількість природного газу з 400100 куб. м. до 277522,45 куб.м., що на 122577,55 куб.м. менше від запланованого.
За приписами ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, згідно Актів прийому-передачі спожитого природного газу, за Договором було спожито:
- за період з 01 по 22.10.2020 - 0,03799 тим. м. куб газу на суму 142,96 грн.;
- за період з 23 по 31.10.2020 - 2,75442 тис. м.куб. на суму 11237,54 грн.;
- за період з 01 по 10.11.2020 - 23,80928 тис. м.куб. на суму 97137,58 грн.;
- за період з 11 по 30.11.2020 - 51,98226 тис.м.куб. газу на суму 233283,91 грн.;
- за період грудень 2020 - 102,68383 тис.м.куб. газу на суму 460820,38 грн.
Відповідачем виставлено відповідні рахунки-фактури на оплату спожитого природного газу (т.1 а.с.57, 59, 61, 64).
Рахунки-фактури №109 від 12.11.2020 оплачені Відділом освіти Теофіпольської РДА Хмельницької області - платіжні доручення №591 від 07.12.2020 на суму 142,96 грн., №705 від 07.12.2020 на суму 11237,54 грн.
Решта рахунків-фактур оплачені Теофіпольською селищною радою на підставі наступних платіжних доручень: від 11.03.2021 №108 на суму 59371,54 грн.; від 11.03.2021 №52 на суму 37766,04 грн., від 11.03.2021 №109 на суму 233283,91 грн., від 11.03.2021 №110 на суму 352215,38 грн., від 11.03.2021 №53 на суму 108605,00 грн.
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод збільшилася ціна на природний газ, в результаті чого відбулося зменшення кількості отриманого природного газу; відповідач, як сторона договору, фактично заподіяв шкоду державному бюджету в період дії договору, з урахуванням укладених з порушенням вимог чинного законодавства додаткових угод, на загальну суму 238883,20 грн., що і зумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.
Так за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
За приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст.669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно наданого до матеріалів справи розрахунку надміру сплачених коштів за Договором №109 від 23.09.2020, розмір надмірно сплачених бюджетних коштів становить 238883,20 грн.
Досліджений вище вказаний розрахунок суд вважає обґрунтованим і арифметично правильним.
Отже, отримана відповідачем оплата у сумі 238883,20 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст. 670 ЦК.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що доводи прокурора є доведеними та обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (код ЄДРПОУ 30194498, 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, буд.19 прим.103) на користь Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04405774, 30602, смт.Теофіполь, Хмельницького району Хмельницької області, вул.Небесної Сотні, 34) - надміру сплачені кошти в сумі 238883 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 20 коп. за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №109 від 23.09.2020.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (код ЄДРПОУ 30194498, 65012, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, буд.19 прим.103) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, 29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, буд.3) - 3583 (три тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 25 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 27 жовтня 2023 р.