ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.10.2023Справа № 910/11714/23
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Служби зовнішньої розвідки України
до державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"
про стягнення 29 700,00 грн.
Представники сторін: не викликались.
ВСТАНОВИВ:
Служба зовнішньої розвідки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" про стягнення 29 700,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору № 16/1/11-4 від 26.11.2020 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт, у зв'язку з чим позивачем нараховано 29 700,00 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 07.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600036466305.
29.09.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій просить суд застосувати строк позовної давності до вимог Служби зовнішньої розвідки України до державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" у справі №910/11714/23, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
03.10.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) в якій просить суд прийняти це заперечення, доєднати його до матеріалів справи та врахувати аргументи і міркування представника позивача, відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності у справі №910/11714/23.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26.11.2020 року між Службою зовнішньої розвідки України (замовник) та державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (виконавець) укладено договір №6/1/11-4.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується своїми силами і засобами за завданням замовника здійснити відповідно до умов цього договору та вихідних даних, які містяться у завданні на проектування, розроблення стадії - Проект проектної документації, забезпечити проведення експертизи та отримати звіт щодо розгляду проектної документації, на будівництво житлового будинку по вул.. Академіка Булаховського, 5 у м. Києві (стадія - Проект) (далі - об'єкт) і надати результат роботи замовнику з оформленням акта приймання виконаних проектних робіт, а замовник зобов'язується прийняти результати роботи та оплатити його на умовах дійсного договору.
Згідно з п.3.1 договору вартість договірних робіт визначається на підставі кошторисної вартості проектних робіт.
Договірна ціна проектних робіт, які виконує виконавець за цим договором є динамічною і становить 1 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 183 333,33 грн. (п.3.2 договору).
Відповідно до п.5.1 договору роботи за цим договором (п.1.1 цього договору) виконуються у строк - до 30.04.2021 року.
Зміна строків виконання проектних робіт (подовження) оформляється додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього договору і скріплюється підписами та печатками відповідних сторін договору (п.5.4 договору).
Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє щодо бюджетних зобов'язань 2020 року - до 31.12.2020 року, 2021 - до 31.12.2021 року, щодо виконання інших зобов'язань - до їх повного виконання.
Відповідно до п.6.1 договору по завершенні виконання проектних робіт виконавець передає замовнику всі результати виконаних проектних робіт за цим договором на паперовому (у 4-х примірниках) та електронному носіях.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами на виконання договору було підписано акти здачі-приймання виконаних проектних робіт на загальну суму 1 100 000,00 грн., а саме:
- №16 від 12.04.2021 року на суму 355 000,00 грн.,
- № 17 від 12.04.2021 року на суму 350 000,00 грн.,
- № 1 від 28.05.2021 року на суму 321 251,60,00 грн.,
- № 2 від 28.05.2021 року на суму 73 748,40 грн.
Тобто, роботи були виконані в повному обсязі 28.05.2021 року.
У зв'язку з порушенням строків виконання робіт, позивач на підставі п. 8.2 договору нарахував пеню в розмірі 29 700,00 грн. за період з 01.05.2021 року по 27.05.2021 року.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.8.1 договору сторони приймають на себе виконання зобов'язань, передбачених цим договором, і несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у відповідності до умов та положень і чинного законодавства.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення строку виконання робіт за цим договором з вини виконавця, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Чатиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з ним та вважає вимоги щодо стягнення пені в розмірі 29 700,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення пені та штрафу) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
За змістом частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п.5.1 договору роботи за цим договором (п.1.1 цього договору) виконуються у строк - до 30.04.2021 року.
Отже, першим днем прострочення є 01.05.2021.
Тому, річний строк позовної давності спливає 01.05.2022 року.
Водночас суд вказує, що пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі й станом на час звернення Позивача з позовом до суду.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що в силу Закону України від 30.03.2020 № 540-IX строки звернення до суду позивача з вимогами про стягнення штрафних санкцій, до яких застосовується спеціальна позовна давність є такими, що продовжено з 02.04.2020 (до моменту виникнення у відповідача прострочення виконання зобов'язання) та до закінчення строку дії такого карантину: до 30.06.2023.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2023 у справі № 925/636/22.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відтак, позивачем заявлено вимоги в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 26, літера А, код ЄДРПОУ 01422832) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, будинок 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) пеню в розмірі 29 700 (двадцять дев'ять тисяч сімсот) грн.. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий