ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
12.10.2023Справа № 910/16166/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/16166/19
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13"
до Державного управління справами
та Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни
та Державного підприємства "Держінвестконсалтинг"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Державне підприємство "Укржитлосервіс"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Фонд державного майна України
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні майном
Представники учасників справи:
від позивача: Вербицький В.В.;
від відповідача-1: Любавська І.Р.;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3, третіх осіб: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного управління справами (далі - відповідач 1), Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської Олесі Анатоліївни (далі - відповідач 2) та Державного підприємства "Держінвестконсалтинг" (далі - відповідач 3) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором прийнято рішення та здійснено реєстрацію права власності держави в особі Державного управління справами на нежитлове приміщення № 148 (літера "А"), загальною площею 84,4 м2, яке є допоміжними та не може бути передане у державну власність в силу приписів частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2022 скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/16166/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
23.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/16166/19.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №910/16166/19 між суддями, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 справу прийнято до провадження судді Васильченко Т.В., розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
25.10.2022 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнає та зауважує на тому, що позивачем не надано жодних доказів приналежності спірних приміщень до допоміжних, а наявні докази, зокрема - матеріали проектної документації (копії робочих креслень "Забудова кварталу по вул. Суворова №5 буд. 4 секція "Е". План 1-го поверху" від 04.1970) та інвентарна справа, розпочата у 1972 році, вказують на те, що спірні приміщення є нежитловими.
У зв'язку з надходженням запиту Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 зупинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У судових засіданнях 13.06.2023 та 27.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвали, які занесені до протоколів судових засідань, про зобов'язання Державного архіву міста Києва надати суду належним чином засвідчені копії проектної документації будинку за критерієм: назва об'єкту: Секція Е, багатоквартирний житловий будинок №4 по вул. Суворовській, квартал №5, м. Київ (згодом вул. Суворова 13, теперішня назва - вул. Омеляновича-Павленка 13); адреса: вул. Суворовська, буд. 4, м. Київ (згодом вул. Суворова 13, теперішня назва - вул. Омеляновича-Павленка 13); рік проектування: приблизно 1968.
20.07.2023 року через відділ діловодства суду від Державного архіву міста Києва надійшло повідомлення про неможливість надання запитуваних документів з огляду на відсутність інформації про будинок, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворовська, буд.4, вул. Суворова, 13 у переглянутому "Покажчик документів за 1946-1985 рр." фонду №Р-6 "Головне архітектурно-планувальне управління виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів" та "Алфавітному покажчику актів введення в експлуатацію будівель та споруд за 1970, 1976-1996 рр." фонду №Р-1316 "Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації".
03.10.2023 року у судовому засіданні представником позивача подано заяву із запропонованими питаннями, роз'яснення яких, на його думку, потребують висновку експерта. Запропонований перелік питань обґрунтований тим, що повертаючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2022 року вказав на необхідність визначення за запроектованим функціональним призначенням "правового статусу спірного приміщення у багатоквартирному будинку та встановити чи належить спірне приміщення до числа допоміжних, чи воно було нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку".
03.10.2023 року у судовому засіданні представником відповідача-1 подано заяву із запропонованими питаннями, роз'яснення яких, на його думку, потребують висновку експерта, з метою повного, об'єктивного розгляду справи у розумінні завдань господарського судочинства. При цьому, проведення будівельно-технічної експертизи просить доручити Науково-дослідному центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
У судовому засіданні 03.10.2023 оголошено перерву до 12.10.2023.
12.10.2023 у судовому засіданні представником позивача подано уточнену заяву із запропонованими питаннями, роз'яснення яких, на його думку, потребують висновку експерта та проведення експертизи просить доручити Київському відділенню Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф.. М.С. Бакаріуса".
У судове засідання 12.10.2023 з'явились представники позивача, відповідача-1 та надали свої пояснення по справі та суті поданих заяв та клопотань.
Відповідачі 2, 3 та треті особи явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, про причини не явки суду не повідомили і будь-яких клопотань не подали.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачі 2, 3 та треті особи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не надали суду доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, суд керуючись приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності їх представників.
Розглянувши у судовому засіданні поданні учасниками справи заяви та клопотання, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №910/16166/19, суд дійшов таких висновків.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 1, 2, 3 та 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
До з'ясування кола питань, які належить вирішити суду при ухваленні рішення, зокрема, належить наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п.1 ч.1 ст. 237 ГПК України).
Згідно частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що завданням висновку експерта як експертного дослідження перш за все є надання відповіді на питання щодо обставин, що мають значення для справи та входять в предмет доказування по справі.
Як зазначається в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Такий висновок щодо застосування приписів статті 99 ГПК України є усталеним та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19 та від 14.07.2021 у справі №902/834/20.
Господарський суд при вирішенні кожної справи повинен повно та всебічно з'ясувати обставини справи, дослідити усі докази, що стосуються предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про необхідність призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.
При цьому, з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом (зі змінами і доповненнями) (далі - Інструкція).
Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах (підпункт 1.2.14 пункту 1.2 розділу I Інструкції).
Основними видами (підвидами) експертизи є, інженерно-технічна, зокрема, будівельно-технічна (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 розділу I Інструкції).
За приписами підпункту 5.1 пункту 5 глави 5 розділу II Рекомендацій основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об'єктів нерухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо визначення правового статусу приміщення №1-8 групи приміщень №148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв. м., що розташоване у другому під'їзді першого поверху будови літери "А" секції "Е" у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 13, яке, за доводами позивача, є допоміжним приміщенням та не може бути передане у державну власність в силу приписів частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України. Тоді як, відповідач-1 наполягає на тому, що спірне приміщення є нежилим та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, адже до наявної проектної документації з самого початку будувалося як приміщення піонерського форпосту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 було призначено судову будівельно-технічну експертизу для встановлення фактичної належності спірних приміщень №148 до тієї чи іншої групи, оскільки наявні у справі докази в обґрунтування позицій сторін є суперечливими.
Відповідно до висновку експерта №387/21-43 від 19.07.2021, складеного за результатами проведення вищевказаної експертизи, спірне приміщення не відноситься до допоміжних приміщень житлового будинку та є нежитловим приміщенням. При цьому, зазначено, що на момент обстеження функціональне призначення приміщень відповідно запроектованого у 1970 році змінено.
У той же час, скасовуючи судові рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2022 року констатував необхідність з'ясування та визначення правового статусу спірного приміщення у багатоквартирному будинку за запроектованим функціональним призначенням та встановлення чи належало спірне приміщення до числа допоміжних, чи було нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку відповідно до матеріалів інвентарної справи, проектної документації.
Відтак, виходячи з предмету та підстав позову, для повного та всебічного з'ясування обставин справи, необхідно визначити правовий статус приміщення №1-8 групи приміщень №148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв. м., що розташоване у другому під'їзді першого поверху будови літери "А" секції "Е" у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 13, (нежитлове чи допоміжне) саме за запроектованим його функціональним призначенням, а не з огляду на його зміни в подальшому.
За таких обставин, враховуючи предмет даного спору, обставин, які підлягають з'ясуванню та мають значення для справи, беручи до уваги, що подані сторонами докази у підтвердження своїх доводів щодо правового статусу спірного приміщення є взаємно суперечливими між собою, а також висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2022 року, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення судової експертизи.
Частинами 4 - 6 статті 99 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Розглянувши запропоновані учасниками справи питання, з яких має бути проведена судова експертиза, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 17.08.2022 року, та зважаючи на предмет даного спору, суд вважає за необхідне керуючись Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень поставити на вирішення судових експертів таке питання: "Яким був правовий статус приміщення, яке зареєстровано 20.06.2019 року як нежитлове приміщення №1-8 групи приміщень №148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв. м., що розташоване у другому під'їзді першого поверху будови літери "А" секції "Е" у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 13, (нежитлове чи допоміжне) за запроектованим його функціональним призначенням?". Щодо інших питань запропонованих сторонами, то більшість з них охоплюється поставленим судом на вирішення судових експертів питанням, а інша не належать до обставин, які входять до предмета доказування у даній справі.
Слід зазначити, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта (пункт 1.4 розділу I Інструкції).
Приписи пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про судову експертизу" визначають права судового експерта, за якими незалежно від виду судочинства судовий експерт має право, зокрема, подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.
Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані надавати безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також, за згодою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи. Державні спеціалізовані установи, судові експерти та залучені фахівці, що проводять судові експертизи, у разі отримання інформації, що становить державну, комерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих відомостей (частина 1 статті 20 Закону України "Про судову експертизу").
Пунктом 2.1 розділу II Інструкції визначено коло прав експерта, зокрема, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи; відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи; викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень чи показань.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Приписами частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Таким чином, право остаточного визначення експертної установи, яка буде проводити експертизу, належить органу, який призначає таку експертизу, в даному випадку - суду, з урахуванням обставин даної справи.
Зважаючи на те, що сторони не досягли згоди щодо обрання експертної установи, суд дійшов висновку про призначення судової експертизи Відділенню-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
Витрати по оплаті вартості судової експертизи суд вважає за необхідне покласти на позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13", яке і стверджує про належність спірних приміщень до допоміжних приміщень в будинку №13 за адресою вулиця Михайла Омеляновича-Павленка (попередня назва Суворова) у місті Києві і є ініціатором даного судового спору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.
Приписами пункту 6 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
В той же час, суд враховує, що наслідком призначення експертизи є зупинення провадження у справі, оскільки така процесуальна дія унеможливлює розгляд справи на час знаходження матеріалів справи в експертній установі, а отже, ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.
Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі.
Схожий висновок щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/731/18 та від 06.07.2018 у справі №904/5434/16
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/16166/19, на час проведення судової експертизи.
Керуючись статтями 2, 99, 100, 202, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Призначити у справі №910/16166/19 судову експертизу.
2. Проведення судової експертизи доручити Відділенню-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (03118, м. Київ, вул. Костанайська, буд. 6).
3. На вирішення судових експертів поставити питання:
Яким був правовий статус приміщення, яке зареєстровано 20.06.2019 року як нежитлове приміщення №1-8 групи приміщень №148 (літера "А"), загальною площею 84,4 кв. м., що розташоване у другому під'їзді першого поверху будови літери "А" секції "Е" у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 13, (нежитлове чи допоміжне) за запроектованим його функціональним призначенням?
4. Обов'язок по оплаті витрат на проведення експертизи покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова 13" з подальшим їх розподілом в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України. Докази здійснення оплати надати Господарському суду міста Києва та експертній установі на відповідну вимогу останньої.
5. Зобов'язати учасників справи надати суду на вимогу експерта документи необхідні для проведення експертизи. В разі надходження від експерта клопотання про надання документів, необхідних для проведення експертизи, відповідні документи направляти на адресу Господарського суду міста Києва для подальшого їх скерування судом на адресу експертної установи.
6. Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ч. 1 ст. 384 та ч. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).
7. Запропонувати судовим експертам реалізувати надане їм статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких їм не були поставлені питання.
8. Для проведення судової експертизи матеріали справи №910/16166/19 направити на адресу Відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (03118, м. Київ, вул. Костанайська, буд. 6).
Матеріали справи №910/16166/19 підлягають поверненню Господарському суду міста Києва разом із висновком експерта протягом 5-ти днів з дня складання висновку або з дня з'ясування обставин неможливості проведення експертизи.
9. Провадження у справі №910/16166/19 зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала набирає законної сили 12.10.2023 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.10.2023.
Суддя Т.В. Васильченко