30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №990/278/23
адміністративне провадження №П/990/278/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М. у справі № 990/278/23 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Вищої ради правосуддя, Президента України, Верховного Суду України, Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Генеральна прокуратура України, про відновлення права на суд та правову допомогу, встановлення юридичних фактів, що мають значення та зобов'язання вчинити дії, відсторонення від здійснення правосуддя,-
26.10.2023 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до держави України в особі Вищої ради правосуддя, Президента України, Верховного Суду України, Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Генеральна прокуратура України, про відновлення права на суд та правову допомогу, встановлення юридичних фактів, що мають значення та зобов'язання вчинити дії, відсторонення від здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: суддя-доповідач Тацій Л.В., судді: Єзеров А.А., Стародуб О.П., Стрелець Т.Г., Шарапа В.М.
Позовна заява містить клопотання зокрема про відвід суддів Верховного Суду, які входять до складу колегії, призначеної для розгляду справи № 990/278/23, Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М.
Вказана заява обґрунтована тим, що раніше ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними позовами, але його позови не розглянуті по суті, чим, на переконання заявника, порушено право на доступ до суду.
Крім того, зазначає, що Суд не надав позивачу бланк для складання позову та не надав допомоги в оформленні позовної заяви.
Вирішуючи заяву позивача про відвід суддів, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з метою запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного законодавства не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права та врахувати принципи, сформульовані у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, п. 49; Fey v. Austria, заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п.п. 42-43, Pullar v. United Kingdom, заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Проаналізувавши аргументи ОСОБА_1 , які зазначені ним в обґрунтування відводу суддів Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М., Суд наголошує на їх безпідставності на необґрунтованості, через те, що згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їхню упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Крім того, заявник вказує, що Суд не надав йому бланк для складання позову та не надав допомоги в оформленні позовної заяви, проте позивач не вказує про те, що він звертався до суду за такою допомогою.
Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід суддів Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М., Верховний Суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 не узгоджується із наведеними вище нормами законодавства, ґрунтується на припущеннях, не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності суддів Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М., зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію".
Частиною четвертою статті 40 встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим, наявні підстави для передачі заяви позивача про відвід для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України, суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М. у справі № 990/278/23.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В., Стародуба О.П., Шарапи В.М. у справі № 990/278/23 для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.А. Єзеров
О.П. Стародуб
Т.Г. Стрелець
В.М. Шарапа