ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 р. Справа № 520/5580/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5580/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 28.02.2023 року № 103650009295;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 15.02.2023 року № 103650009295;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка була евакуйована з інших територій зони відчуження 1986 році з дня звернення, а саме - з 20.02.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 03.08.1988 року по 14.09.1997 рік та з 13.11.1997 року по 07.11.1998 рік.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 15.02.2023 року № 103650009295 "Про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку".
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 28.02.2023 року №103650009295 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997 та періодів отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998 згідно записів трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка була евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році, з 14.11.2022 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно із пунктом 2 статті 55 Закону №796 передбачено, що особам які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ГУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, а саме: особи евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році мають право на зменшення пенсійного віку на 8 років. Страховий стаж заявниці на дату звернення становить 28 років 04 місяці 00 днів. До страхового стажу роботи не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1988 серії НОМЕР_1 з 03.08.1988 по 14.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю, з 13.11.1997 по 07.11.1998, оскільки на титульній сторінці трудової книжки виправлено дату народження, яке не завірене належним чином, що не узгоджується з пунктами 2.11., 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110. Також, відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Київській області. Орган ПФУ, який первинно розглядав заяву про призначення пенсії, в подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи відповідно, не має можливості вчинювати певні дії (зарахування періодів до страхового стажу, призначення пенсії, ін.) внаслідок відсутності доступу до електронної пенсії справи такої особи.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася через засоби веб-порталу ПФУ із заявою від 08.02.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зважаючи на пп.2 п.4.2, п.4.8 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ - Головне управління ПФУ в Донецькій області.
За результатами розгляду такої заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 15.02.2023 року № 103650009295 "Про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку" відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через відсутність необхідних документів, передбачених пп.7 п.2.1 ч.2 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1.
В обґрунтування відмови у призначенні пенсії в рішенні зазначено, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особи, які евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 08 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ становить 27 років. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж на дату звернення становить 28 років 04 місяці 00 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 з 03.08.1988 по 14.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дописано дату народження.
Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998 необхідно надати уточнюючі довідки відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.
Відповідно підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ постанови «Про затвердження Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1», документи, які підтверджують право на призначення, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, - видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями.
Для визначення права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ неможливо розглянути долучену до заяви сканкопію архівного витягу списку сімей розселених у квартири від 06.02.2023 № 05-07/18, оскільки по батькові заявника скорочено.
Також, 20.02.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зважаючи на приписи пп.2 п.4.2, п.4.8 постанови правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви позивача в ГУПФУ у Волинській області, за принципом екстериторіальності таку заяву було передано на розгляд ГУ ПФУ у Харківській області.
За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 28.02.2023 року №103650009295 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
В рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, особам які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу , зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, а саме: особи , евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році мають право на зменшення пенсійного віку на 8 років.
Згідно із статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.01.2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. - не менше 29 років.
На момент звернення вік заявниці становив 52 роки, необхідний страховий стаж - 21 рік, страховий стаж заявниці - 28 років 04 місяці 00 днів.
В обґрунтування відмови у призначенні пенсії зазначено, що до загального стажу заявниці не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 , так як виправлено дату народження власника трудової книжки, яку не завірено належним чином.
Також, не взято до уваги довідку про евакуацію із зони відчуження у 1986 році від 08.08.1991 №439/78215, надану виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів, оскільки відповідно підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ постанови «Про затвердження Порядку Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1», документи, які підтверджують право на призначення, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, - видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями.
Аналогічні твердження як підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені представниками відповідачів у відзивах на позов.
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998, а також з рішеннями про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 15.02.2023 року № 103650009295 "Про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку", рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 28.02.2023 року №103650009295 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їх скасування та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997 та періодів отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998 згідно записів трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 , а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка була евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році, з 14.11.2022 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як вбачається з записів трудової книжки ОСОБА_1 від 01.09.1988 року серія НОМЕР_1 , позивач з 03.08.1988 по 14.09.1997 працював на посаді дільничної медичної сестри педіатру Бучанської поліклініки Київської області, в період з 13.11.1997 по 07.11.1998 перебувала на обліку в Броварському міськрайонному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. З 03.05.2000 по 01.07.2009 займала посаду медсестри палатної терапевтичного відділення Київської міської клінічної лікарні №6. 02.07.2009 прийнята на посаду фахівця з виробів медичного призначення в аптеку №13 МП "Даша", з 09.10.2009 переведена на посаду фахівця з виробів медичного призначення в аптечний пункт №13, з 01.08.2012 переведена на посаду адміністратора залу аптечного пункті №13. З 10.06.2013 по 25.12.2013 займала посаду фармацевта (за переводом) аптечних пунктів №9 та №13 МП "Даша". З 25.12.2013 по 30.09.2014 займала посаду фармацевта аптеки №1 ТОВ "фірма Рітейл". З 05.10.2014 працює на посаді фармацевта аптеки №3 ТОВ МВВ "Інструментс" (з 26.10.2021 асистент фармацевта).
Позивач отримав диплом НОМЕР_2 від 04.07.1988, яким підтверджено навчання в Чорнобильському медичному училищі з 1985 по 1988 роки.
Згідно положень частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Судова колегія зазначає, що законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року по справі №638/7217/16-а, котрий апеляційний суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, загальний страховий стаж позивача складає більше 30 років.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році) - на 8 років. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Таким чином, для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно три умови:
- загальний страховий стаж не менше 15 років;
- статус особи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС - евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році;
- вік, який дає право виходу на пенсію із зниженням на відповідну кількість років згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Загальний страховий стаж позивача складає більше 30 років, на момент первинного звернення до ПФУ із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (08.02.2023 року), позивачу виповнилося 52 роки (15.11.1970 р.н.), що вбачається з трудової книжки позивача.
Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.
Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).
Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
За змістом положень частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Приписами підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 вищевказаного Закону є наявність в неї відповідного посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а також, зокрема, довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення.
Так, довідкою КВНЗ КОР "Чорнобильський медичний коледж" від 02.12.2016 року №11/0349 підтверджено, що ОСОБА_2 на час аварії на Чорнобильській АЕС навчалась у Чорнобильському медичному училищі, з 27.04.1986 по 29.04.1986 працювала у м. Чоронобилі у відділі громадського харчування по обслуговуванню працівників МВС - ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Довідкою від 08.08.1991 №439/78215, наданою виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів, підтверджено, що ОСОБА_2 станом на 26.04.1986 року фактично проживала та була зареєстрована в с. Опачичі Чернобильського району Київської області та була евакуйована із зони відчуження 04.05.1986 року.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.12.2021 року, ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посвідчення видано за зразком, визначеним постановою КМУ від 11.07.2018 №551.
Відповідно до пунктів 5, 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 року №551, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 2) серії Б сірого кольору.
Посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються: потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями.
Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян №39-21 від 24.12.2021 року підтверджено ОСОБА_1 статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи з числа осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, категорії 2.
На підставі чого позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.12.2021 року постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 2), яке є чинним не визнано недійсним та не скасовано.
Колегія суддів наголошує, що наявність у позивача посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 2) вже надає йому право на користування пільгами, визначеними Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (про що зазначено в самому посвідченні), в тому числі, і правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком відповідно до положень статті 55 вищезазначеного Закону.
Суд звертає увагу, що різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 31.10.2018 року у справі № 382/1310/17.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», отже, твердження відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році від 08.08.1991 №439/78215 видана виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів, а не облдержадміністрацією відповідної області, відповідно не може бути взята до уваги при визначенні стажу є безпідставними та не приймаються судовою колегією до уваги.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Як встановлено судовим розглдядом, що на титульній сторінці трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 зазначено дату народження позивача, правильність якої завірено його власноручним підписом та проставлено печатку підприємства. При цьому, дата народження позивача є чіткою та зрозумілою, виправлень не містить.
Колегія суддів наголошує, що недоліки трудової книжки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Отже, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, яка враховується судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Проте, належних доказів стосовно звернення відповідачами до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, матеріали не містять, сторонами до суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів зазначає, що відомості у трудовій книжці позивача є повними, містять в собі вичерпну інформацію, зокрема, про трудову діяльність позивача, починаючи з 1988 року та по сьогоднішній день.
Отже, пенсійними органами протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періодів його роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997 та періодів отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998, записи про які зазначено в трудовій книжці позивача.
Оскільки на момент первинного звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком (08.02.2023 року) позивачу виповнилося 52 роки (13.11.1970 р.н.), тоді як згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсій вік повинен бути 60 років, загальний страховий стаж позивача (з урахуванням зарахованого пенсійними органами та зарахованого в судовому порядку) складає більше 30 років, тоді як для призначення пенсії за віком у 2022 році згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинно бути не менше 29 років, враховуючи зменшення віку та стажу на 8 років за пунктом 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (евакуація позивача території зони відчуження у 1986 році), позивач має право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка була евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році.
Стосовно до доводів апелянта щодо недослідження судом першої інстанції того, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Київській області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФУ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1», заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Судова колегія звертає увагу, що спірним предметом було, зокрема питання зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи та отримання допомоги по безробіттю, а також призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера.
Заяви про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подані позивачем через засоби вебпортау ПФУ 08.02.2023 року та 28.02.2023 року, за принципом екстериторіальності були передані відповідачами, за результатами розгляду яких в призначенні позивачу пенсії за віком було відмовлено.
Оскільки електронну пенсійну справу позивача сформовано відповідачами, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача, тобто, до Головного управління ПФУ в Київській області, для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в територіальному органі ПФУ за місцем своєї реєстрації матеріали справи не містять, отже судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для залучення Головного управління ПФУ в Київській області в якості відповідача відповідно до статті 48 КАС України.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що у призначенні пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсійними органами відмовлено з аналогічних підстав, зазначених в оскаржуваних рішеннях, останню заяву про призначення пенсії розглядало Головне управління ПФУ в Харківській області, а тому необхідно зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.08.1988 по 14.09.1997 та періодів отримання допомоги по безробіттю з 13.11.1997 по 07.11.1998 згідно записів трудової книжки від 01.09.1988 серія НОМЕР_1 , а також призначити пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років, як особі, яка була евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п. 1.6, 1.7 якого, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Як встановлено судовим розглядом, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Оскільки вперше позивач звернулась до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком 08.02.2023 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (52 роки виповнилося 13.11.2022 року), пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з 14.11.2022 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 по справі №520/5580/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич