ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 р. Справа № 440/4977/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про ухвалення додаткового рішення за ініціативою суду по справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області) в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305. Також просила про розподіл судових витрат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - задоволено
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 по справі №440/4977/20 скасовано.
Ухвалено постанову, якому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305.
05.10.2023 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Відповідач надав клопотання про залишення без розгляду заяви позивача, обґрунтовану неподанням позивачем до суду документів у п'ятиденний строк з моменту закінчення розгляду справи по суті.
16.10.2023 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
17.10.2023 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду, за ініціативою суду, призначено до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №440/4977/20 у відкритому судовому засіданні.
Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, за визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1522,94 грн, що підтверджується квитанцією №32340360 від 25.08.2020 (т. 1 а.с. 7), та за подання апеляційної скарги у розмірі 2284,50 грн, що підтверджується квитанцією №ПН3328 від 10.01.2022.
Таким чином, позивач, за результатами апеляційного перегляду цієї справи, набув право на відшкодування усієї суми сплаченого судового збору за подання позову до суду першої інстанції у сумі 1522,94 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2284,50 грн.
Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції колегія суддів зазначає таке.
Позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Докази понесених витрат на правничу допомогу були надані до суду першої інстанції разом із позовом(т. 1 а.с. 194-199).
Відповідач у відзиві на позов виклав заперечення стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу вмотивовану не співмірністю витрат на таку допомогу у межах цієї справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатом Бровченко О.О. укладено договір про надання правничої допомоги від 20.03.2020, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 20.08.2020, адвокат зобов'язався відповідно до замовлення скласти позовну заяву до ГУ ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305. Вартість послуги визначено у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги позивачем до суду першої інстанції, разом із позовом, надані Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 25.08.2020 та детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 25.08.2020, з яких вбачається, що адвокатом надані такі послуги зі складання позовної заяви:
- вивчення документів замовника, консультація замовника щодо можливості подання позовної заяви та порядку судового розгляду, аналіз нормативно-правових актів, збір доказів, аналіз судової практики, консультація замовника щодо порядку подання позовної заяви та порядку судового розгляду, оформлення позову, оформлення документів до позову, оформлення опису вкладення цінного листа до суду, консультація щодо завірення документів.
Аналізуючи наведені послуги колегія суддів зазначає, що надані при складенні позову послуги: консультація замовника щодо можливості подання позовної заяви та порядку судового розгляду та консультація замовника щодо порядку подання позовної заяви та порядку судового розгляду є тотожними за змістом, більш того такі послуги разом із послугами з оформлення опису вкладення цінного листа до суду, консультація щодо завірення документів взагалі не мають жодного значення для вирішення справи та не можуть включатися до суми відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як наслідок, колегія суддів вважає наявними підстави, з урахуванням складності справи, стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем не заявлялись, а тому судом апеляційної інстанції не вирішуються.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 243, 250, 252, 310, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) понесені судові витрати за подачу адміністративного позову в сумі 1522,94 (одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн 94 коп, за подачу апеляційної скарги в сумі 2284,41 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 41 коп та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. П'янова Я.В.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 30.10.2023.