ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя І інстанції: Осіпова О.О.
30 жовтня 2023 р. Справа № 480/4481/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року по справі № 480/4481/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
11.07.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (далі - ТУ ССО у Сумській області) щодо невинесення наказів про нарахування та виплату йому у період, починаючи з 24.02.2022 по час дії такої постанови, додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - постанова № 168);
- визнати дії ТУ ССО у Сумській протиправними щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по закінчення воєнного стану, а у період бойових дій на території області, а саме, з 24.02.2022 по 07.04.2022 включно при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів розмір додаткової винагороди у розмірі 100000 не було зараховано та не виплачено, щомісяця, пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64), Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 (далі - Указу № 69), п. 1 постанови № 168;
- зобов'язати уповноважену особу ТУ ССО у Сумській області винести накази про нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови № 168;
- зобов'язати ТУ ССО у Сумській на підставі Указу № 64 та Указу № 69, п. 1 постанови № 168 з врахуванням всіх належних складових грошового забезпечення, преміювання, інших заохочувальних виплат та відповідно до наказів про нарахування та виплати - здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по закінчення воєнного стану (часу дії постанови), а у період бойових дій на території області, а саме з 24.02.2022 по 07.04.2022 включно при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів, здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн, яку не було нараховано та не виплачено щомісяця, пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі Указу № 64, Указу № 69, п. 1 постанови № 168.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що накази про виплату додаткової винагороди відповідачем не приймались та на виконання вимог постанови № 168, додаткова винагорода не виплачувалась.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 у відзиві відповідач зазначає, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату.
Однак, у затвердженому Службою судової охорони кошторисі ТУ ССО у Сумській області на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної цією постановою, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим фінансовий ресурс управління за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату.
Відтак, з огляду на те, що виплати додаткової винагороди повинні здійснюватися не лише на підставі наказів командирів (начальників) в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах, а й відповідно до умов та порядку визначеного керівниками відповідних міністерств та державних органів, то до сьогоднішнього дня накази про нарахування та виплату зазначеної вище додаткової винагороди в ТУ ССО у Сумській області дійсно не видавались.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження).
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 07.11.2022 - у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 07.11.2022 - у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є лише підставою для виплати. Втім позов спрямовано на захист порушеного права саме щодо ненарахування та не отримання позивачем належних позивачу сум додаткової винагороди, а тому, з огляду на нормативно встановлений розмір додаткової щомісячної винагороди, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ТУ ССО у Сумській області нарахувати і виплатити йому додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 28.09.2022 - у розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання ТУ ССО у Сумській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у подальшому по день закінчення воєнного стану (часу дії постанови), як передчасно заявлені, оскільки право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
Стосовно права позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, встановленої постановою № 168 у позивача не виникало, оскільки інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження цієї інформації, суду не надано.
Сам факт перебування позивача у період з 24.02.2022 по 07.04.2022 (період, коли на території Сумської області проходили бойові дії) на території Сумської області та виконання ним обов'язків по охороні й підтриманню громадського порядку у Лебединському районному суді Сумської області не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, оскільки за змістом пункту 1 постанови № 168 від 28.02.2022, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії. Ураховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплат позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі відсутні.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі, відповідач просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відсутність коштів на виплату є лише однією з об'єктивних причин невиконання вимог постави № 168.
Крім того, для визначення розміру додаткової винагороди для нарахування співробітнику необхідна інформація щодо визначення районів бойових дій в період з 24.02.2022, наразі зазначена інформація в Службі судової охорони відсутня, а тому й відсутня можливість видавати наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.01.2021, відповідно до наказу № 291 о/с від 31.12.2020, проходить службу в ТУ ССО у Сумській області на посаді контролера першої категорії (заступник відділення) 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони 5 відділення охорони ТУ ССО у Сумській області (а.с. 29).
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ (далі - Указ № 64/022), введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та який діє і на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У період з 24.02.2022 позивач виконував свої посадові обов'язки щодо охорони об'єкту Лебединського районного суду Сумської облаті (а.с. 30-31).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України).
Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом міністрів України (далі - КМУ) на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою КМУ від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
На виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови № 289 26.08.2020 ДСА України наказом затвердила порядок № 384, згідно з пунктом 1 розділу І якого, цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 грн щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 грн - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 грн - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 грн - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови № 793 та пункті 4 Порядку № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Таким чином, указаною постановою № 168 КМУ установив, зокрема, співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно.
Судом встановлено та не спростовано виплат позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн.
Колегія суддів зазначає, що за висновком Великої Палати Верховного Суду до правового питання, викладеним у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22, - зміст внесених постановою № 793 змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 грн щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця (п. 67).
Указане підтверджується:
- пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад встановлені чинним законодавством строки;
- пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;
- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов'язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв'язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров'я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.
Ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відхилила посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24.02.2022 слід визначати з розрахунку до 30000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що стаття 43 Конституції України, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на викладене колегія суддів визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Отже, не виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення постанови № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України»).
Колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції про те, що факт перебування позивача у період з 24.02.2022 по 07.04.2022 (період, коли на території Сумської області проходили бойові дії) на території Сумської області та виконання ним обов'язків по охороні й підтриманню громадського порядку у Лебединському районному суді Сумської області не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, оскільки за змістом п. 1 постанови № 168, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії. А такі докази позивачем не надані і матеріали справи не містять. Ураховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплат позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що грошове забезпечення у облікованому періоді, у тому числі - додаткова грошова винагорода у розмірі 30000 грн, нараховується та виплачується пропорційно фактично відпрацьованому часу.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТУ ССО у Сумській області.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова