ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 р.Справа № 520/1643/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Держпраці у Харківській області та Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Зінченко А.В.) від 31.05.2023 року (повний текст складено 09.06.23 року) по справі №520/1643/23
за позовом ОСОБА_1
доДержавної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держпраці у Харківській області№ 08-03/336 від 29.11.2022 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із ліквідацією державного органу відповідно до пункту1-1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу»;
- поновити позивача на посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області звільнити позивача з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із реорганізацією державного органу з підстав пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу»
- зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці, Державну службу України з питань праці прийняти позивача на роботу у Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці на посаду Заступника начальника відділу з питань безпеки праці управління інспекційної діяльності у Харківській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці що є рівнозначною її посаді у Головному управлінні Держпраці у Харківській області з урахуванням статусу позивача як Державного службовця 6 рангу категорії «Б».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний наказ про звільнення її з посади прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано Наказ Головного управління Держпраці у Харківській області № 08-03/336 від 29.11.2022 р. про звільнення позивачаз посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із ліквідацією державного органу відповідно до пункту1-1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу».
Поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області.
Зобов'язано Головне управління Держпраці у Харківській області в особі в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації звільнити позивача з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із реорганізацією державного органу з підстав пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу».
Зобов'язано Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці, Державну службу України з питань праці прийняти позивача на роботу у Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці на посаду, що є рівнозначною її посаді у Головному управлінні Держпраці у Харківській області з урахуванням статусу, компетенції та фаху позивача як Державного службовця 6 рангу категорії «Б».
Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці та Головного управління Держпраці у Харківській області на користь держави судовий збір в розмірі 1073грн.60 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Держпраці у Харківській області та Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подано апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, простять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вказують, що відповідачем було повністю дотримано норми законодавства, що регулюють порядок звільнення працівника, оскільки у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Харківській області та відповідно звільнення позивача на підставі пункту 11 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у суб'єкта призначення або керівника державної служби не виникало обов'язку щодо надання позивачу пропозицій щодо зайняття іншої рівнозначної посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, до Головного управління Держпраці у Харківській області не передані Північно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці повноваження чи обов'язки щодо переведення працівників Головного управління Держпраці у Харківській області до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Також зазначають, що суд перебрав на себе повноваження суб'єкта владних повноважень щодо поновлення позивача на посаді у Міжрегіональному управлінні, оскільки позивач у Міжрегіональному управлінні не працювала раніше.
У наданих до суду письмових пояснення представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг у повному обсязі.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідачів підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційних скарг та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 01.06.2021 №08-03/318 позивача призначено на посаду заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивач є Державним службовцем 6 рангу категорії «Б».
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 р. № 14 було утворено Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.10.2022 року (код ЄДРПОУ44730367).
Наказом Державної служби з питань праці від 17.01.2022 р. № 19 «Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області» було прийняте рішення ліквідувати як юридичну особу публічного права Головне управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919); утворено комісію з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - Комісія) та призначено голову Комісії.
Станом на час розгляду справи Головне Управління Держпраці в Харківській області знаходиться в стані припинення, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області № 121 від 24.01.2022р. «Про проведення заходів щодо наступного вивільнення працівників у зв'язку із ліквідацією Головного управління Держпраці у Харківській області» було прийняте рішення здійснити письмове персональне попередження про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією всіх працівників Головного управління Держпраці у Харківській області в термін до 31.01.2022 р.
Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області№ 08-03/336 від 29.11.2022 р. звільнено позивача з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із ліквідацією державного органу відповідно до пункту1-1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу».
Не погоджуючись із правомірністю звільнення, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушення встановленого законодавства, оскільки не надано доказів запропонування посади, відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду.Враховуючи незаконне звільнення, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронат на служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» ( далі Закон № 889-VIII) .
Згідно з вимогами частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами першою, другою та третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу.
На підставі частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону № 889-VIII.
На підставі частин другої, третьої статті 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Відповідно до статті 87 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Згідно зі статтею 82 ЦК України, на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
На підставі частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною другою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.
Отже, ліквідація юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, має певні особливості, що обумовлені відмінностями в їхньому правовому статусі.
Зокрема, особливістю ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права є те, що одночасно з його ліквідацією припиняється й реалізація державою функцій, покладених на цей орган.
Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 року (справа №21-237а11), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), від 19.01.2016 року (справа №810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Таким чином, для вирішення питання про те, що саме мало місце - ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади.
Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.
Як встановлено судом, постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. N 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці", серед іншого,ліквідовані як юридичні особи публічного права Управління Держпраці у Сумській області, Управління Держпраці у Полтавській області, Головного управління Держпраці у Харківській області та утворено Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.
При цьому, у постанові Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. N 14, як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів Державної служби України з питань праці або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Натомість передбачено об'єднання (злиття) кількох територіальних органів Державної служби України з питань праці, що припиняються, в новий (міжрегіональний) територіальний орган Державної служби України з питань праці, повноваження якого поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць (областей).
З огляду на викладене та, враховуючи зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. № 14 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, вбачається, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Головного управління Держпраці у Харківській області як юридичної особи публічного права. До правонаступника - новоствореної особи - Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Головним управлінням Держпраці у Харківській області, так і майнові права та обов'язки цієї юридичної особи, що припиняється.
Таким чином, є неприйнятними доводи апелянтів, що в спірних правовідносинах відбулася ліквідація державного органу.
Отже, у суб'єкта призначення в спірних правовідносинах на час попередження позивача про звільнення був наявний обов'язок дотримуватися процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), а саме - запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Статтею 6 Закону № 889-VIII визначено, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
До категорії "Б", зокрема, належать посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.
До категорії "В" належать інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".
Приписи ст. 2 Закону № 889-VIII визначають термін «рівнозначна посада» як посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Як свідчать матеріали справи, на виконання обов'язку відповідно до приписів ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення попередженням не запропонував будь-яку іншу рівнозначну посаду або нижчу посаду державної служби, що не заперечується сторонами по справі.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року N9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 01.04.1994 року № 4, від 26.10.1995 року № 18, від 25.05.1998 року № 15) роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявності встановлених законом підстав для звільнення позивача з посади та не додержано порядку звільнення позивача.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на посаді, а оскаржуваний наказ прийнято без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо його скасування у судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно абз. 2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Верховний Суд України у постанові від 28.10.2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2018 по справі №826/16311/16, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача з посади, колегія суддів вважає, що позивач підлягає поновленню на попередньо займану посаду - заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області.
Натомість, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Держпраці у Харківській області в особі в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації звільнити позивача з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із реорганізацією державного органу з підстав пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ «Про державну службу» та зобов'язання Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці, Державну службу України з питань праці прийняти позивача на роботу у Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці на посаду, що є рівнозначною її посаді у Головному управлінні Держпраці у Харківській області з урахуванням статусу, компетенції та фаху позивача як Державного службовця 6 рангу категорії «Б», виходячи з наступного.
Так, законодавством чітко передбачено спосіб відновлення порушеного права особи, яка була незаконно звільнена шляхом її поновлення на займаній посаді. Виходячи із положень КЗпП України незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.
Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Частиною п'ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно наказу Державної служби з питань праці від 17.01.2022 р. № 19 «Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Харківській області» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919); утворено комісію з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - Комісія) та призначено голову Комісії.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Держпраці у Харківській області з 21.01.2022 року перебуває в стані припинення, інші записи відсутні.
Отже, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції не врахував того, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України з покладанням на відповідача непередбачених законодавством обов'язків, а відтак встановивши, що звільнення відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Позивачем при зверненні до суду із позовом не заявлялись вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що такими позовними вимогами позивач звернулась до суду першої інстанції з окремим позовом. На розгляді Харківського окружного адміністративного суду перебуває справа № 520/20843/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Державна служба України з питань праці. А тому відсутні підстави для його стягнення в межах розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держпраці у Харківській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації звільнити позивача з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із реорганізацією державного органу з підстав пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ “Про державну службу” та зобов'язання Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, Державної служби України з питань праці прийняти позивача на роботу у Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці на посаду, що є рівнозначною її посаді у Головному управлінні Держпраці у Харківській області з урахуванням статусу, компетенції та фаху позивача як Державного службовця 6 рангу категорії “Б” - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі № 520/1643/23, із прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
В іншій частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Харківській області та Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі №520/1643/23 змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини рішення датою, з якої ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області, а саме - 01 грудня 2022 року.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Держпраці у Харківській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ2346401216) звільнити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади заступника начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Харківській області з 30.11.2022 р. у зв'язку із реорганізацією державного органу з підстав пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ “Про державну службу” та зобов'язання Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, Державної служби України з питань праці прийняти ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботу у Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці на посаду, що є рівнозначною її посаді у Головному управлінні Держпраці у Харківській області з урахуванням статусу, компетенції та фаху позивача ОСОБА_1 як Державного службовця 6 рангу категорії “Б” - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі № 520/1643/23 скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року по справі № 520/1643/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 30.10.2023 року