Постанова від 30.10.2023 по справі 520/2997/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 р. Справа № 520/2997/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.04.23 по справі № 520/2997/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд"

до Одеської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» (далі - ТОВ «Велотрейд», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці (далі по тексту - митниця, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від № UA500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від № UA500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від № UA500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від № UA500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року;

- стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України витрати зі сплати судового збору на користь ТОВ «Велотрейд» (код ЄДРПОУ 30036332, адреса - вулиця Єнакіївська, 2 Є, м. Харків, 61158).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порушення вимог ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) відповідачем з посиланням на ст. 64 МК України відкоригована заявлена ТОВ «Велотрейд» у митних деклараціях (далі - МД) 23UА500130002277U3 від 02.02.2023, МД № 23UА500130002038U0 від 30.01.2023, № 23UА500130002278U2 від 02.02.2023, 23UА500130002166U2 від 31.01.2023 року митна вартість поставленого товару за резервним методом, внаслідок чого протиправно підвищено більш ніж в два рази вартість аналогічного товару (частини та комплектуючи велосипеда) одного виробника - TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD (Китай), за одним контрактом № 07/10-2020). Вважає, що оскільки до Одеської митниці ним було надано всі обов'язкові документи, які підтверджують числове значення задекларованої позивачем митної вартості, тобто дотримано вимоги ч. 2 ст. 53 МК України, у відповідача був відсутній обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Крім того, у заявах від 30.01.2023, 31.01.2023, 01.02.2023 позивач на запит відповідача в порядку ч. 3 ст. 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, повідомив про надіслання усіх можливих додаткових документів, зокрема попередньо оформлених митних декларацій на ідентичний товар.

Пославшись на позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17, наголосив, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено.

Пояснив, що фактично обставиною для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митних деклараціях, наявних в базі контролюючого органу, які були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Разом з цим, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів (таке твердження узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 року по справі № 804/1755/17.).

Наполягав, що митним органом не надано жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому, використання відповідачем ціни за кілограм товару, на думку позивача, є некоректним в даному випадку, оскільки товари, митна вартість яких декларувалась, є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.

Застосування митним органом інформації з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

Посилання на ненадання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, вважав таким, що не відповідають дійсності, оскільки у розпорядженні митного органу є МД 807180/2021/065461 від 06.10.2021, МД № 807170/2021/064316 від 30.09.2021, МД 807180/2021/064426 від 01.10.2021, за якими ТОВ «Велотрейд» розмитнював аналогічний товар від цього ж самого постачальника (TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD (Китай).

Заперечував проти доводів відповідача щодо відсутності договірних відносин між ТОВ «Велотрейд» та Guangzhou Yijia Supply Chain Co, оскільки вказана компанія здійснює за дорученням постачальника завірення документів в China Council for the Promotion of International Trade China Chamber of Internation Commerce (аналог в Україні Торгово-промислова палата), у зв'язку з чим на вказаному інвойсі і було проставлено печатку Guangzhou Yijia Supply Chain Co. LTD. Таким чином, здійснення посвідчення чинності інвойсу позивача із постачальником через повірену юридичну особу контрагента не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Водночас, відповідачем не доведено того, що вказана обставина вплинула на ціну товару.

Твердження відповідача про відсутність даних щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних із пакуванням вважає неприйнятними, оскільки відповідно до положень додаткової угоди до Договору поставки від 07.10.2020 № 07/10-2020 у вартість товару включається вартість упаковки, наклеювання етикеток, оформлення товаросупровідної документації, податки та збори, а також розвантажувально-вантажні роботи в країні продавця, а тому при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Крім того, доводи митного органу щодо неможливості встановлення за якими інвойсами здійснена оплата не відповідають дійсності, так як у поданих інвойсах 21ZMT221921 від 25 листопада 2022 року, 21ZMT221920 від 25 листопада 2022 року, 21ZMT221922 від 25 листопада 2022, 21ZMT221923 від 25 листопада 2022 року, чітко вказано, що термін оплати - 120 днів після того, як контейнера прибудуть в пункт призначення, що узгоджується з умовами контракту. Таким чином, жодних розбіжностей щодо дати оплати по інвойсу немає.

Звернув увагу, що посилання відповідача в обґрунтування оскаржуваних рішень на надання ТОВ «Велотрейд» документів посадової особи банку, які свідчать про підробку банківських платіжок, не відповідає дійсності, оскільки такі документи взагалі не надавалось до митного оформлення. Згідно з умовами вищевказаних інвойсів оплата настає після 120 днів з дня прибуття контейнера в пункт призначення.

Також зауважив, що відповідачем не обґрунтовано яким чином оформлення митної декларації країни відправлення (КНР) раніше ніж оформлення коносаменту впливає на коригування митної вартості товару та відповідно на ціну товару.

Щодо можливих ознак «підробки» (на які вказує митний орган) з огляду на визначення «Freight prepaid» і «Freight collect» в коносаментах, що надає компанія-перевізник ТОВ «Велотрейд», позивач зазначив, що отримання послуг по договору від 04.01.2018 № 204018-119 про надання транспортно-експедиторських послуг від ТОВ «Хіллдом Логістікс» підтверджується рахунками на оплату наданих послуг, довідкою про транспортні витрати із зазначенням найменування послуг «морський фрахт за межами митної території України», та актами здачі-приймання робіт (наданих послуг). Водночас, умови співпраці ТОВ «Хіллдом Логістікс» із судноплавними компаніями, портами та складами забезпечує, контролює та несе відповідальність виключно компанія-перевізник, а відтак інформація в коносаментах, наданих вказаною компанією жодним чином не впливає на взаєморозрахунки з позивачем.

Відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, на думку позивача, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Також зауважив, що подання нових декларації не було добровільним для позивача, оскільки останній звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересу, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі від 20.04.2023 у справі 520/2997/23 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, ЄДРПОУ 30036332) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська область, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, сталої судової практики, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі 520/2997/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Велотрейд» задовольнити в повному обсязі; стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України витрати зі сплати судового збору на користь ТОВ «Велотрейд».

В обґрунтовування вимог апеляційної скарги вказав, що спірні рішення містять однакові підстави для коригування митної вартості товару, які апелянт вважає необґрунтованими та протиправними, з огляду на обставини, викладені в позовній заяві.

Стверджував, що судом першої інстанції не надано належної оцінки матеріалам справи, зокрема не досліджено Додаткову угода до Договору поставки, якою було виключено із тексту Договору п. 3.8, що передбачав строк поставки - протягом 60 календарних днів з моменту оплати, не було надано належної уваги вимогам Інвойсів, в яких чітко встановлювався строк оплати - протягом 120 днів з дня оплати товару.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції взагалі не зазначено, як саме зауваження щодо дати оформлення митної декларації країни відправлення впливають на митну вартість товару, а тим більше вказують про недійсність чи підробку документів. Звернув увагу, що відповідно до ст. 53 МК України копія експортної митної декларації не є документом, який надається обов'язково (тільки в якості додаткового доказу на обґрунтовану вимогу митниці), а морський коносамент взагалі не є документом, що підтверджує митну вартість товару. З оглядку на те, що ТОВ «Велотрейд» не могло вплинути на зміст експортної декларації країни відправлення, оскільки не відповідає за її заповнення, вважає необґрунтованими вищенаведені зауваження митного органу, які помилково враховані судом першої інстанції.

Визначення «Freight prepaid» і «Freight collect» в коносаментах, що надає компанія-перевізник ТОВ «Велотрейд», на переконання апелянта, також не може свідчити про підробку документів, оскільки такі умови оплати та співпраці відносяться виключно до компетенції експедитора та третіх осіб. Крім того, позивач зазначає, що положення МК України не визначають вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст. 72 КАС України.

Наголосив, що ТОВ "Велотрейд" не має і не може мати з юридичною особою Guangzhou Yijia Supply Chain Co,. LTD будь-яких договірних відносин, оскільки вказана компанія представляє інтереси TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO LTD (Постачальника) у Китайській раді сприяння міжнародній торгівлі, яка є Китайською міжнародною торговою палатою, що підтверджується листом-поясненням контрагента позивача.

Підсумовуючи вищевикладені доводи, наполягав на хибності висновку суду першої інстанції про правомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості не за ціною договору, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що всупереч вимог ч. 5 ст. 242 КАС України судом першої інстанції під час ухвалення рішення не була врахована судова практика Верховного Суду, у тому числі за участю позивача - ТОВ «Велотрейд».

Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Повідомив, що на виконання вимог статті 54 МК України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих декларантом разом з МД № 23UA500130002178U5 від 01.02.2023, № 23UA500130001952U6 від 30.01.2023, 23UA500130002180U7 від 01.02.2023 та № 23UA500130001954U4 від 30.01.2023, для підтвердження митної вартості товарів, встановлено наявність розбіжностей. Крім того, надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 року; № UA500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року; № UA500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 року; № UA500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року.

Так, митним органом констатовано, що незважаючи на вимоги п. 3.8 додаткової угоди від 29.12.2022 № 1 до контракту від 07.10.2020 № 07/10-2020, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Крім того, у поданих до митного оформлення документах взаєморозташування печатки, підпису та прізвища посадової особи банку мають ідентичне розташування, нахил тощо. Печатка, підпис та прізвище посадової особи банку легко виділяються та копіюються в будь-яке інше місце. Все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів.

Наданий до митного оформлення серт. серт.CCPIT № 224400B0/039953 від 30.12.2022, виданий Китайською Радою Сприяння Міжнародної торгівлі - Палатою Міжнародної Торгівлі Китаю, засвідчує справжність печатки компанії GUANGZHOU YIJIA SUPPLY CHAIN CO., LTD на рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 № 21ZMT221920, проте яке відношення суб'єкт GUANGZHOU YIJIA SUPPLY CHAIN CO., LTD має до даної зовнішньоекономічної операції, не підтверджено жодним документом.

У наданих до митного оформлення митній декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів. Зазначивши умови поставки - FOB, не визначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця; відсутня інформація про валюту у який виражено вартість товару що поставляється.

Звернув увагу, що декларація країни відправлення № 021720220000321033 датується 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаросупровідного документу - коносаменту № 223286847 який видано лише 05.12.2022, що вказує ймовірність підробки цього документу.

Крім того, у наданому до митного оформлення лінійному коносаменті від 05.12.2022 № 223286847 зазначено умови «Freight prepaid» (фрахт сплачено в порту навантаження), а у сервісному коносаменті на дану партію товару від 05.12.2022 № UTRUST22110935 - «Freight collect» (фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем).

Отже, враховуючи, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у контролюючого органу відсутня можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України, що зумовила необхідність направлення запиту декларанту в порядку ст. 53 МК України.

Разом з цим, декларантом на вимогу митного органу не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, а відтак розбіжності не спростовано.

Митний орган звернув увагу, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення, про що свідчить аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби. Також наведено перелік МД, які брались за основу при коригуванні митної вартості задекларованого позивачем товару.

У надісланій до суду відповіді на відзив ТОВ «Велотрейд» викладено доводи, аналогічні тим, що містить позовна заява та апеляційна скарга. Вважає неприйнятними посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що наданий декларантом підготований спеціалізованою експертною організацією висновок про вартісні характеристики товару не може бути належним доказом підтвердження ціни товару, оскільки у оскаржуваному рішенні про коригуванні взагалі відсутні будь-які посилання на вказані обставини, якими відповідач, зпоміж іншого, обґрунтовує неможливість визначення митної вартості товару за основним методом. Крім того, подання вказаних звітів є ще одним доказом, що ТОВ «Велотрейд» обґрунтовано визначив митну вартість товару за першим і основним методом, за ціною інвойсу.

Стверджує, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а посилання митного органу у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

У надісланих до суду апеляційної інстанції запереченнях Одеська митниця продублювала позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митні декларації (МД) № 23UА50013000217U5 від 01.02.2023, № 23UА500130001952U6 від 30.01.2023, № 23UА500130002180U7 від 01.02.2023 та № 23UА500130001954U4 від 30.01.2023 та документи, які зазначені у графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2023/000009/2 від 01.02.2023, № UА500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року, № UА500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 та № UА500130/2023/000007/2 від 31.01.2023.

Щодо МД № 23UА500130002178U5 від 01.02.2023, судом встановлено наступні обставини :

- згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Цена на Продукцию условия оплаты и поставки по данному Договору определяюся Инвойсом (Проформа Инвойс) к Договору. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 № 21ZМТ221921 відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 № 21ZМТ221921 зазначено, що оплата здійснюється через 120 днів після прибуття контейнера в порт призначення, проте, в пункті 3.8. зовнішньоекономічного договору (контракта) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Срок поставки - в течении 60 календарних дней с момента оплаты Продукции”, тобто термін оплати за товар однозначно встановити неможливо;

- декларація країни відправлення № 021720220000321032 датується 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаро-супровідного документу - коносаменту № 223286878, який видано лише 05.12.2022. Існує ймовірність у підробці цього документу;

- у наданому до митного оформлення лінійному коносаменті від 05.12.2022 № 223286847 зазначено умови «Freight prepaid» (фрахт сплачено в порту призначення навантаження), а у сервісному коносаменті на дану партію товару від 05.12.2022 № UTRUST22110935 - відмінні умови «Freight collect» (фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем). Відповідно до наданих товаротранспортних документів фактичне перевезення товарів здійснювало транспортне підприємство відмінне від того, що зазначено в транспортно-експедиційних рахунках на оплату послуг з перевезення товарів. Посередницьких договорів на здійснення транспортно-експедиційних послуг митниці не надано.

Щодо МД 23UA500130001952U6 від 30.01.2023:

- згідно з п.3.8 додаткової угоди від 29.12.2022 № 1 до контракту від 07.10.2020 № 07/10-2020 «в стоимость товара включается стоимость упаковки, наклеивание этикеток, оформление товаросоправодительной документаций, налоги и сборы, а так же разгрузочно-погрузочные работы в стране продавца». У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 21ZMT221920 відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у поданих до митного оформлення документах взаєморозташування печатки, підпису та прізвища посадової особи банку мають ідентичне розташування, нахил тощо. Печатка, підпис та прізвище посадової особи банку легко виділяються та копіюються в будь-яке інше місце. Все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів;

- наданий до митного оформлення серт. ССРІТ № 224400В0/039953 від 30.12.2022, виданий Китайською Радою Сприяння Міжнародної торгівлі - Палатою Міжнародної Торгівлі Китаю, засвідчує справжність печатки компанії GUANGZHOU YIJIA SUPPLY CHAIN CO., LTD на рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 21ZMT221920, проте яке відношення суб'єкт GUANGZHOU YIJIA SUPPLY CHAIN CO., LTD має до даної ЗЕ операції не підтверджено жодним документом;

- у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 03.12.2022 № 021720220000321033 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів. Також, зазначені умови поставки - FOB, проте не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця; відсутня інформація про валюту у який виражено вартість товару що поставляється;

- декларація країни відправлення № 021720220000321033 датується 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаро супровідного документу - коносаменту № 223286847, який видано лише 05.12.2022. Існує ймовірність у підробці цього документу;

- у наданому до митного оформлення лінійному коносаменті від 05.12.2022 № 223286847 зазначено умови «Freight prepaid» (фрахт сплачено в порту навантаження), а у сервісному коносаменті на дану партію товару від 05.12.2022 № UTRUST22110935 зазначено відмінні умови «Freight collect» (фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем).

Щодо МД 23UA500130002180U7 від 01.02.2023:

- відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Цена на Продукцию условия оплаты и поставки по данному Договору определяюся Инвойсом (Проформа Инвойс) к Договору. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 15.11.2022 № 21ZMT221922 відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 15.11.2022 № 21ZMT221922 зазначено, що оплата через 120 днів після прибуття контейнера в порт призначення, проте, в пункті 3.8. зовнішньоекономічного договору (контракта) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Срок поставки - в течении 60 календарних дней с момента оплаты Продукции”, тобто термін оплати за товар однозначно встановити неможливо;

- декларація країни відправлення № 021720220000321034 датується 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаро-супровідного документу - коносаменту № 223286866, який видано лише 05.12.2022. Існує ймовірність у підробці цього документу;

- у наданому до митного оформлення лінійному коносаменті від 05.12.2022 № 223286866 зазначено умови «Freight prepaid» (фрахт сплачено в порту призначення навантаження), а у сервісному коносаменті на дану партію товару від 05.12.2022 № UTRUST22110936 зазначено відмінні умови «Freight collect» (фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем);

- в графі 44 МД зазначено рахунок-фактуру № 21ZMT221922 від 15.11.2022, хоча в самому документі вказано дату 25.11.2022. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки.

Щодо МД 23UA500130001954U4 від 30.01.2023:

- згідно з п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Цена на Продукцию условия оплаты и поставки по данному Договору определяюся Инвойсом (Проформа Инвойс) к Договору. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 № 21ZMT221923 відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2022 № 21ZMT221923 зазначено, що оплата через 120 днів після прибуття контейнера в порт призначення, проте, в пункті 3.8. зовнішньоекономічного договору (контракта) від 07.10.2020 № 07/10-2020 «Срок поставки - в течении 60 календарних дней с момента оплаты Продукции”, тобто термін оплати за товар однозначно встановити неможливо;

- декларація країни відправлення № 021720220000321030 датується 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаро-супровідного документу - коносаменту № 223286874, а до митного оформлення надано коносамент за № 223286866, який видано лише 05.12.2022. Існує ймовірність у підробці цього документу;

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Додатково декларанта повідомлено про те, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

По всім митним деклараціям позивачем було надіслано додаткові документи, а саме: звіт про оцінку майна № 31/01/2023/03; документи попередніх митних оформлень та судові рішення. Листом від 01.02.2023 № б/н декларант повідомив митний орган, що інші додаткові документи на протязі 10 днів не має можливості подати.

Врахувавши, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500130002178U5 від 01.02.2023, № 23UA500130001952U6 від 30.01.2023 року, 23UA500130002180U7 від 01.02.2023 року та № 23UA500130001954U4 від 30.01.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не подання декларантом витребуваних митницею додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

По МД 23UA500130002178U5 від 01.02.2023 за наслідками проведеного аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби встановлено: по товару № 1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,01 доларів США/кг (МД від 16.01.2023 № 23UА504080000192U2), по товару № 2 становить 10,728 доларів США/шт., 5,0198 доларів США/кг. (МД від 06.01.2023 № 23UА500500000422U0); по товару № 3 становить 19,828 доларів США/шт., 5,02 доларів США/кг. (МД від 11.01.2023 № 23UА205140001980U1), по товару № 4 становить 5,01 доларів США/кг (МД від 17.01.2023 № 23UА504080000219U7), по товару № 5 становить 5,01 доларів США/кг (МД від 28.11.2022 № 22UА500420005532U7), по товару № 6 становить 5,01 доларів США/кг (МД від 16.01.2023 № 23UА504080000192U2).

По МД № 23UA500130001952U6 від 30.01.2023 за наслідками проведеного аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби та з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, а саме: по товару № 1 - 5,0100 дол. США/кг (МД від 13.12.2022 № UA500420/2022/006030); № 2 - 5,0101 дол. США/кг (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/192); № 3 - 5,0202 дол. США/кг, 16,794 дол. США/шт (МД від 11.01.2023 № UA205140/2023/1980); № 4 - 5,0100 дол. США/кг (МД від 17.01.2023 № UA504080/2023/219); № 5 - 5,0101 дол. США/кг (МД від 17.01.2023 № UA504080/2023/219).

По МД № 23UA500130002180U7 від 01.02.2023 за наслідками проведеного аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби встановлено: по товару № 1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,02 доларів США/кг, 15,7126 доларів США/шт (МД від 11.01.2023 № UA504080/2023/1980), по товару № 2 5,0101 доларів США/кг (МД від 17.01.2023 № UA504080/2023/000219), по товару № 3 5,0100 доларів США/кг (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/192), по товару № 4 5,0200 доларів США/кг (МД від 03.12.2022 № UA500420/2023/005688), по товару № 5 5,02 доларів США/кг (МД від 03.12.2022 № UA500420/2023/005688); по товару № 6 5,0201 доларів США/кг, 1,3257 доларів США/шт (МД від 03.12.2022 № UA500420/2023/005688), по товару № 7 1,9298 доларів США/кг, (МД від 08.12.2022 № UA500020/2023/020952), по товару № 8 1,93 доларів США/кг, (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/167), по товару № 11 2,34 доларів США/кг, (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/192), по товару № 12 3,16 доларів США/кг, (МД від 22.01.2023 № UA500420/2023/308), по товару № 15 5,01 доларів США/кг, 2,5920 доларів США/шт (МД від 17.01.2023 № UA504080/2023/219), по товару № 16 5,0101 доларів США/кг, (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/192), по товару № 17 5,01 доларів США/кг, 4,979 доларів США/шт (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/192).

По МД № 23UA500130001954U4 від 30.01.2023 за наслідками проведеного аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби встановлено: по товару № 1 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,0104 доларів США/кг (МД від 16.01.2023 № UA504080/2023/000192), по товару № 2 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,0103 доларів США/кг (МД від 23.01.2023 № UA504080/2023/000269), по товару № 3 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,0200 доларів США/кг (МД від 11.01.2023 № UA205140/2023/001980), по товару № 4 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 5,0200 доларів США/кг (МД від 03.12.2022 № UA504080/2023/005688), по товару № 5 рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об'єм партії товару, є більшим та становить 3,1600 доларів США/кг (МД від 06.01.2023 № UA500420/2023/000308).

Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 5,0104 доларів США/кг, митну вартість товару № 2 скориговано до рівня 5,0103 доларів США/кг, митну вартість товару № 3 скориговано до рівня 5,0200 доларів США/кг, митну вартість товару № 4 скориговано до рівня 5,0200 доларів США/кг, митну вартість товару № 5 скориговано до рівня 3,1600 доларів США/кг.

У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року, № UA500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року та прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000020 від 30.01.2023 року, № UA500130/2023/000024 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000023 від 30.01.2023 року.

Не погодившись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року, № UA500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000020 від 30.01.2023 року, UA500130/2023/000024 від 01.02.2023 року, UA500130/2023/000023 від 30.01.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, та не порушувала права та законні інтереси позивача. Крім того, за висновками суду, у спірних рішеннях наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості джерела інформації у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 відповідач зазначає наявні в митному органі митні оформлення по МД № UA 23UA504080000192U2 від 16.01.2023, МД 23UA50050000422U0 від 06.01.2023, МД 23UA205140001980U1 від 11.01.2023, згідно з якими митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 5,01, 5,02 дол. США/кг щодо Товарів 1-6.

В обґрунтування спірного рішення № UA 500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 відповідач послався на МД № UA 504080/2023/219 від 17.01.2023, № 500420/2022/006030 від 13.12.2020, у зв'язку з чим митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 5,01 дол. США/кг щодо Товарів 1-4.

В обґрунтування спірного рішення № UA 500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 - наявні в митному органі митні оформлення по МД № 500420/2023/005688 від 03.12.2022, № 500020/2023/00219 від 17.01.2023, № 504080/2023/192 від 16.01.2023 року, що на думку відповідача вказує на те, що митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 5,01, 5,02 дол. США/кг щодо Товарів 1-17.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від № UA 500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року послався на мину вартість, зазначену в МД № 504080/2023/000269 від 23.01.2023, № 504080/2023/005688 від 03.12.2022, 500420/2023/000308 від 06.01.2023, а тому митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 5,01, 5,02 дол. США/кг щодо Товарів 1-4, а щодо Товару 5 митне оформлення подібних товарів повинно бути визначено на рівні 3,16 дол. США/кг.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що розбіжності в наданих позивачем документах мали вплив на визначення митної вартості. Та, крім того, заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана у митних деклараціях (МД № UA 23UA504080000192U2 від 16.01.2023, МД 23UA50050000422U0 від 06.01.2023, МД 23UA205140001980U1 від 11.01.2023, МД № UA 504080/2023/219 від 17.01.2023 року, № 500420/2022/006030 від 13.12.2020 року, МД № 500420/2023/005688 від 03.12.2022, № 500020/2023/00219 від 17.01.2023, № 504080/2023/192 від 16.01.2023 року, МД № 504080/2023/000269 від 23.01.2023, № 504080/2023/005688 від 03.12.2022, 500420/2023/000308 від 06.01.2023).

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, а також вартість товару за одиницю (5,01, 5,02 дол. США/кг та 3,16 дол. США/кг ), яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не зазначивши при цьому жодного показника, який свідчив б про можливість такого порівняння.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого позивачем товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо твердження митного органу про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, які на його думку вплинули на правильність визначення митної вартості, колегією суддів встановлено таке.

Так, з п. 2 наданої позивачем до митного оформлення Додаткової угоди до Договору поставки від 07.10.2020 року № 07/10-2020 вбачається, що сторони узгодили включення у вартість товару вартість упаковки, наклеювання етикеток, оформлення товаросупровідної документації, податки та збори, а також розвантажувально-вантажні роботи в країні продавця, а відтак упаковка та маркування товару здійснюється за рахунок продавця та її вартість включена до ціни товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки від 07.10.2020 року № 07/10-2020 загальна остаточна сума контракту складає суму всіх інвойсів, які будуть виставлені продавцем, а в кожному інвойсі вказана остаточна сума по товару, що міститься в ньому.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Посилання відповідача у спірних рішеннях про коригування митної вартості на неможливість з'ясування зі змісту поданих декларантом документів термінів оплати за товар не відповідає дійсності, оскільки у інвойсах № 21ZMT221921 від 25 листопада 2022 року, № 21ZMT221920 від 25 листопада 2022 року, № 21ZMT221922 від 25 листопада 2022 та № 21ZMT221923 від 25 листопада 2022 року чітко вказано, що «payment in 120 days after container arrives to the port of destination», тобто термін оплати - 120 днів після того, як контейнер прибуде в пункт призначення.

Крім того, пункт п. 3.8 Додаткової угоди до Договору поставки від 07.10.2020 року № 07/10-2020, за змістом якого строк поставки товару - протягом 60 днів з моменту оплати товару, був виключений із Договору поставки від 07.10.2020 року № 07/10-2020.

Отже, відсутні жодні розбіжності щодо термінів оплати товару згідно з інвойсами.

Не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і твердження митного органу про надання ТОВ «Велотрейд» документів посадової особи банку, які свідчать про підробку банківських платіжок (взаєморозташування печатки, підпису та прізвища посадової особи банку мають ідентичне розташування, нахил тощо. Печатка, підпис та прізвище посадової особи банку легко виділяються та копіюються в будь-яке інше місце), оскільки позивачем не надавалися до митного оформлення жодних банківських платіжок, які були б засвідчені працівником банку, з огляду на те, що за вищевказаними умовами оплату товару, остання здійснюється після 120 днів з дня прибуття контейнера в пункт призначення. Відтак, в день декларування товару у позивача були відсутні платіжні документи, якими б підтверджувалась оплата за товар.

Таким чином, митним органом без належного аналізу документів, що подані ТОВ «Велотрейд» до митного оформлення, безпідставно зазначено про наявність вищевказаної ознаки підробки.

Щодо можливих ознак «підробки», на які вказував митний орган, через визначення «Freight prepaid» (фрахт сплачено в порту призначення навантаження) і «Freight collect» (фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем) в коносаментах, що надає компанія-перевізник ТОВ «Велотрейд», колегія суддів зазначає наступне.

Так, 04.01.2018 між ТОВ «Велотрейд» та ТОВ «Хіллдом Логістікс» укладено договір № 204018-119 про надання транспортно-експедиторвських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів. Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору саме на ТОВ «Хіллдом Логістик» покладається обов'язок укладати від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі.

Водночас, договір поставки з TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO LTD ТОВ «Велотрейд» укладено на умовах FOB.

Як пояснив позивач, у межах вказаного договору ТОВ «Хіллдом Логістікс» надає щодо кожного контейнера(рів) ТОВ «Велотрейд» рахунки на оплату наданих послуг, а також довідку про транспортні витрати та акти здачі-приймання робіт (наданих послуг). У найменування робіт та послуг ТОВ «Хіллдом Логістікс» відображено за «морський фрахт за межами митної території України», а також маршрут слідування. Отримавши рахунки на оплату ТОВ «Велотрейд» оплачено відповідні послуги.

Натомість, умови співпраці із судноплавними компаніями, портами та складами тощо забезпечує, контролює та несе відповідальність виключно компанія-перевізник, отже те, на яких умовах ТОВ «Хіллдом Логістик» співпрацює із судноплавними лініями, транспортними компаніями та портами, не впливає на митне оформлення товарів ТОВ «Велотрейд», що підтверджується змістом листа ТОВ «Хіллдом Логістікс» від 08.02.2023, який позивачем надавався до митного оформлення та міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів враховує, що ТОВ «Велотрейд» до митного оформлення по кожній митній декларації надавались договір перевезення № 204018-119 від 04.01.2018 року, рахунки на оплату № 110 від 10.01.2023, № 353 від 25.01.2023, № 111 від 10.01.2023, № 377 від 27.01.2023, № 418 від 26.01.2023, № 416 від 26.01.2023, довідки про транспортні витрати № 2501-2 від 25.01.2023, № 2701-3 від 27.01.2023, № 2601-5 від 26.01.2023, № 2601-4 від 26.01.2023, коносаменти, платіжні доручення про сплату за надані транспортні послуги № 262 від 16.01.2023 по рахунку № 110 від 10.01.2023, № 263 від 16.01.2023 по рахунку № 111 від 10.01.2023, № 301 від 27.01.2023 по рахунку № 353, № 303 від 27.01.2023 по рахунку 416 від 26.01.2023, № 304 від 27.01.2023 по рахунку 418 від 26.01.2023, № 316 від 01.02.2023 по рахунку 377 від 27.01.2023 року, а відтак декларантом в повній мірі підтверджено транспортні витрати.

В контексті спірних правовідносин доцільно вказати, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура, надана позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

При цьому колегія суддів зауважує, що у спірних рішеннях відповідачем не зазначено в якості неможливості визнання митним органом зазначеної декларантом митної вартості товару не надання декларантом документів, підтверджуючих витрати на транспортування товару.

Колегія суддів вважає слушним посилання позивача на те, що при наявності сумнівів митний орган може застосувати форми митного контролю визначених ст. 336 МК України, у тому числі надіслати запит до міжнародної судноплавної лінії, що вказана в коносаментах, з приводу надання пояснення їх умов співпраці з іншими транспортними компаніями, передбачених п. 8 - направлення запитів до інших державних органів , установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Щодо твердження відповідача про можливу підробку рахунку-фактуру № 21ZMT221922 від 25.11.2022 у зв'язку з невірним зазначенням дати складання такого документу в графі 44 МД (15.11.2022) колегією суддів з дослідженого листа від 01.02.2023 року, наданого митним брокером під час митного оформлення товару, встановлено, що при заповненні графи 44 митної декларації була допущена технічна помилка та зазначено рахунок-фактуру від 15.11.2022 року та пакінг-лист від 15.11.2022, з проханням вважати вірними датами цих документів 25.11.2022 року, що залишилося поза увагою митного органу.

Колегія суддів зазначає, що відмінності в датах оформлення митної декларації країни відправлення (КНР) та поданого до митного контролю коносаменту (датою оформлення митної декларації країни відправлення (КНР) № 021720220000321032 вказано 03.12.2022, а у відповідній графі цього документу наведено номер товаросупровідного документу - коносаменту № 223286878 від 05.12.2022) не є підставою для коригування митної вартості, оскільки складання декларації країни відправлення є виключно прерогативою продавця і втручатися в її складання покупець немає права.

Крім того, відповідно до висновку, який викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту ч.2 ст. 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

Посилання митного органу на відсутність в експортній митній декларації №021720220000321033 від 03.12.2022 вказівок на зовнішньоекономічний контракт, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у експортній митній декларації 021720220000321033 від 03.12.2022 вказано номер інвойса 21ZMT221920, отримувача товару LLC Velotrade, номера контейнерa MAGU5307252, умови поставки FOB, що є достатніми даними для ідентифікації партії товару. Враховуючи, що ціна товару визначається саме в інвойсах, а у зовнішньоекономічному контакту вказуються лише загальні умови, що регулюють поставку товару, відсутність таких даних жодним чином не може унеможливити оформлення товару за митною вартістю, заявленою позивачем.

Щодо твердження відповідача про відсутність договірних відносини між ТОВ «Велотрейд» та Guangzhou Yijia Supply Chain Co, яким посвідчено рахунок- фактуру (інвойс) від 25.11.2022 № 21ZMT221920, слід вказати таке.

Так, на вказаному інвойсі від 25.11.2022 № 21ZMT221920 проставлено печатку Guangzhou Yijia Supply Chain Co,. LTD. При цьому, як пояснив позивач, компанія Guangzhou Yijia Supply Chain Co здійснює за дорученням постачальника-контрагента позивача по договору поставки № 07/10-2020, завірення документів в China Council for the Promotion of International Trade China Chamber of Internation Commerce (аналог в Україні ТПП).

Таким чином, здійснення посвідчення чинності інвойсу позивача із постачальником через повірену юридичну особу постачальника не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Крім того, для підтвердження вищенаведених обставин до документів, що подавалися до митного оформлення декларантом було долучено Лист-пояснення постачальника TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO LTD (Китай) та лист-переклад вказаного листа начальником відділу зовнішньо-економічної діяльності ТОВ "Велотрейд", яким роз'яснено, що Guangzhou Yijia Supply Chain Co,. LTD представляє інтереси TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO LTD (Постачальника) у Китайській раді сприяння міжнародній торгівлі яка є Китайською міжнародною торговою палатою, тому і відповідно ТОВ "Велотрейд" не має і не може мати з юридичною особою Guangzhou Yijia Supply Chain Co,. LTD будь-яких договірних відносин.

Водночас митним органом не було надано аналізу вказаним документам, та не наведено мотивів, на підставі яких вказані документи та доводи позивача не взяті до уваги під час ухвалення рішень про коригування митної вартості товарів.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що документи ТОВ “Велотрейд”, які подані до митного оформлення, не містили жодних розбіжностей, які б вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару.

Наведені помилки, допущені митним органом в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема, в частині, в якій наводиться обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару зазначеної декларантом, на думку колегії суддів свідчать про поверхневе дослідження відповідачем поданих до митного оформлення документів, що призвело до виявлення розбіжностей у вказаних документах, яких насправді не існує.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем відкориговано митну вартість за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в вищеперелічених судом апеляційної інстанції митних деклараціях.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митні декларації, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на їх номер та дату, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.

Крім того, як зазначено вище, у рішеннях про коригування митної вартості митним органом наведено розрахунок митної вартості, який складає 5,01 $ за кг товару.

Разом з цим, враховуючи специфіку товару, який було задекларовано позивачем (частини до велосипедів), колегія суддів вважає некоректним використання саме такого способу розрахунку митної вартості (за ціною за кілограм) товару, оскільки товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та відповідно вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на не зазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зважаючи, зокрема, на очевидну неможливість розрахунку ціни ввезеного товару виходячи із ціни останнього за кілограм.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 500130/2023/000009/2 від 01.02.2023, № UA 500130/2023/000004/2 від 30.01.2023, № UA 500130/2023/000008/2 від 01.02.2023, № UA 500130/2023/000007/2 від 31.01.2023, винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000020 від 30.01.2023 року, UA500130/2023/000024 від 01.02.2023 року, UA500130/2023/000023 від 30.01.2023 року, вбачається, що останні містять вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000020 від 30.01.2023 року, UA500130/2023/000024 від 01.02.2023 року, UA500130/2023/000023 від 30.01.2023 року, які винесені відповідачем у зв'язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, яке визнані судом протиправними, підлягають скасуванню.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Велотрейд», колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 20.04.2023 у справі 520/2997/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжного доручення № 371 від 10.02.2023 та платіжної інструкції № 65 від 11.05.2023, вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 23515 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 28218 грн, що в загальному розмірі становить 51733 грн.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 51733 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 по справі № 520/2997/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велетрейд» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної митної служби України від № UA500130/2023/000009/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000004/2 від 30.01.2023 року, № UA500130/2023/000008/2 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000007/2 від 31.01.2023 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500130/2023/000025 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000020 від 30.01.2023 року, № UA500130/2023/000024 від 01.02.2023 року, № UA500130/2023/000023 від 30.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велетрейд» (61158, м. Харків, вулиця Єнакіївська, 2 Є, код ЄДРПОУ 30036332) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 51733 ( п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять три) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій

Попередній документ

114521749

Наступний документ

114521751

Інформація про рішення:

№ рішення:	114521750
№ справи:	520/2997/23
Дата рішення:	30.10.2023
Дата публікації:	01.11.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (14.06.2023)
Дата надходження:	13.02.2023
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішень.