КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, строком на два місяці, до 30 жовтня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, строком на два місяці, тобто до 30 жовтня 2023 року.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку сторони захисту, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, рішення ухвалено із порушенням вимог ст. 184, 199, 315 КПК України, без врахування доводів сторони захисту щодо відсутності ризиків, на які посилався прокурор під час судового розгляду.
Захисник зазначає те, що суд погодився, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, які передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, які на час проведення підготовчого судового засідання судом не зменшилися. При цьому, судом не зазначено, якими доказами підтверджується ці ризики.
Разом з цим, ухвала суду не містить обґрунтувань того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, що є обов'язковою підставою при обранні або продовженні такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
До клопотання прокурором не було додано жодного доказу, який би підтверджував наявність ризиків, зазначених у клопотанні, та які б давали підстави для застосування стосовно ОСОБА_6 найбільш суворої міри запобіжного заходу, проте суд погодився, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, але при цьому не зазначив, якими доказами ці ризики підтверджуються.
Також, судом не наведено обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 117 КПК України та посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини, тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою.
Окрім того, захисник вважає, що оскаржувана ухвала також є немотивованою, оскільки не містить повного і всебічного відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Стороною обвинувачення до клопотання було додано тільки ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, інших доказів, якими обґрунтовуються ризики заявлені в клопотанні стороною обвинувачення не надавалось.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_6 був затриманий 03 липня 2023 року та 05 липня 2023 року йому було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На сьогодні триває розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року.
На думку сторони захисту, жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений, а доводи сторони захисту на спростування тверджень прокурора взагалі не взяті судом до уваги, їм не надано оцінки.
Окрім того, апелянт вказує на те, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовується судом тяжкістю інкримінованих йому злочинів та строком покарання, яке йому загрожує, що є неправомірним.
Окрім того, захисник вважає, що судом не було взято до уваги, що ОСОБА_7 не має на меті ухилятися від суду, має зареєстроване місце проживання, яке є його фактичним місцем проживання. Він проживає разом із своїм братом та його родиною, також має бабусю та дідуся, які також проживають в цьому ж селі та підтримують з онуком родинні відносини. Він народився у с. Демидів, Вишгородського району Київської області й не змінював місце проживання, навіть коли їх село перебувало під окупацією.
На думку сторони захисту, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілком забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, захисник посилаючись на практику ЄСПЛ та зазначає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою і суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Проте, судом не було розглянуто жодного з альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів та не надано обґрунтування неможливості їх застосування.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок викладений в ухвалі Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, ґрунтується на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження оскільки, як вважає суд, ризики, що були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати.
Доводи захисника про те, що судом не зазначено, якими доказами підтверджується ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, а також те, що ухвала суду не містить обґрунтувань того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі буде переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, є безпідставними.
Так, суд розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд врахував стадію судового розгляду, ті обставини, що всі свідки не допитані, докази не досліджені, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, та прийшов до висновку, що обставини, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати.
Посилання захисника на те, що під час продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурором не додано жодних матеріалів, якими прокурор доказує обставини та доводи клопотання, є безпідставними, оскільки в провадженні суду перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 .
Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення до клопотання було додано тільки ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є голослівними та не підтверджуються наявними у розпорядженні апеляційного суду доказами.
Посилання апелянта на те, що наразі триває розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не можу бути взятим до уваги, позаяк вказана обставина не спростовує висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду щодо підстав для продовження строку тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що суддя повинен був провести аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практики ЄСПЛ не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, за змістом ч. 2 ст. 177 та ст. 199 КПК України при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою перевіряються обставини, які свідчать про те, що заявлені при обранні запобіжного заходу ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, при цьому чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено, щоб при продовженні строку тримання під вартою, суд аналізував наявність усіх ризиків, передбачених законом.
Суд зобов'язаний проаналізувати наявність ризиків, зазначених у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою, уі у даному провадження суд цього дотримався.
Посилання захисника на те, що згідно з практикою ЄСПЛ сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою і суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу є неспроможними, оскільки суд, окрім покарання, яке може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких злочинів, врахував й інші ризики, які існують з огляду на стадію підготовчого судового засідання.
Окрім того, суд врахував, що продовження стооку тримання під вартою не буде значним в розумінні балансу інтересів судового розгляду й обмеження прав особи на пересування.
Також суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів є обґрунтованим, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника про те, що доводи сторони захисту на спростування тверджень прокурора про існування ризиків не взяті судом до уваги, їм не надано оцінки є безпідставними.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував думку захисника, яка заперечувала щодо клопотання прокурора та просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, а саме: цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронних засобів, думку обвинуваченого, який вважав, що заявлені прокурором ризики безпідставні та необґрунтовані, дослідивши надані до суду документи, у межах заявленого клопотання, початкову стадію судового розгляду, проте не погодився з позицією захисника щодо можливості застосування відносно ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та не знайшов підстав для застосування такого запобіжного заходу, зазначивши, що продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не буде значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмеження прав особи на вільне пересування.
Окрім того, наявність у обвинуваченого місця реєстрації та проживання, де проживає разом із своїм братом та його родиною, має бабусю та дідуся, саме по собі не може нівелювати існування ризиків, які були підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що судом не було розглянуто жодного з альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів є безпідставними, оскільки суд урахування викладених в ухвалі обставин не знайшов підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, не убачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, строком на два місяці, до 30 жовтня 2023 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 363/4570/23
Провадження №11-кп/824/5073/2023
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1