КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, зокрема, ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 серпня 2023 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу, не зменшились настільки щоб зробити висновок про доцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд ще триває, дані про те, що обвинувачена не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора або з'явилися якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, в матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому визнав необхідним продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , вважаючи ухвалу суду незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального Закону, просить її скасувати в частині продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 або особистої поруки та передати ОСОБА_6 на особисту поруку народному депутату України 9-го скликання, Голові підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету ВРУ з питань економічного розвитку ОСОБА_7 та громадському діячу, позаштатному кореспонденту ____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/4148/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
соціальних мереж ГО «Речовий доказ» ОСОБА_9 , з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що у випадку обвинуваченої ОСОБА_6 конкретних фактів та доказів для того, щоб продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою надано не було, що є порушенням не тільки національних норм права, а й міжнародних. Більше того, прокурором щоразу дублюється клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не наводиться жодних нових обставин, які б підтвердили доцільність застосування найсуворішого запобіжного заходу до неповнолітньої обвинуваченої.
Однак, незважаючи на це, суд при винесенні ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою послався на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вказав, що вважає доведеним їх існування.
Разом з тим, такий ризик, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду має бути підтверджений зі сторони обвинувачення такими доказами, як: розшук підозрюваного, обвинуваченого до взяття під варту, придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, тощо, і такий перелік обставин не є вичерпним та може слугувати підставою вважати, що обвинувачена може зникнути з місця свого проживання і поставити під загрозу розгляд справи в розумні строки. Проте, вказані обставини у даному провадженні відсутні. Тим паче, що досудове розслідування було закінчене та кримінальну справу передано до суду, а тому обов'язку з'являтися до органу досудового розслідування у обвинуваченої ОСОБА_6 не має.
Також відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження ризику незаконного впливу на потерпілого чи свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Сторона обвинувачення будує свої доводи щодо наявності зазначеного ризику лише на припущеннях і своїй суб'єктивній точці зору, оскільки в обґрунтування існування цього ризику не надано жодного доказу, а лише формально зазначено, що ОСОБА_6 відомі місця проживання та роботи потерпілої, яка була уже допитана безпосередньо в судовому засіданні та на стадії досудового розслідування, а також були допитані органом досудового розслідування і заявлені стороною обвинувачення свідки.
Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, який, на думку сторони обвинувачення, ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу, належних засобів для існування та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, то він немає ніякого підґрунтя, оскільки ОСОБА_6 має житло, в якому вона зареєстрована і має право проживати. Також мати обвинуваченої - ОСОБА_10 має намір фінансово утримувати свою доньку ОСОБА_6 у разі зміни їй запобіжного заходу. Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист ФОП ОСОБА_11 , який повідомляє, що у разі зміни запобіжного заходу зобов'язується офіційно працевлаштувати ОСОБА_6 .
Тому вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування у поведінці ОСОБА_6 жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а, згідно положень КПК України, запобіжний захід може бути застосований або продовжений виключно у випадку доведення наявності хоча б одного з ризиків та обґрунтованості підозри.
Крім того, зазначає, що сторона обвинувачення уже понад чотири роки не може довести мотиву вчинення злочину, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто поза розумним сумнівом не довела вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що свідчить про необґрунтовану підозру. При цьому тяжкість злочину, згідно практики Європейського суду з прав людини, не є вагомою підставою для тримання особи під вартою.
Тому враховуючи ті обставини, що ОСОБА_6 перебуває під вартою майже 5 років, а кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду з початку, що і стало підставою для звернення із заявою до Європейського суду з прав людини та отримання позитивного рішення у справі «Чудіна проти України», а також компенсації від держави України за незаконне тримання під вартою, сторона захисту вважає, що необхідність у застосуванні відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала та є можливість змінити його на домашній арешт або особисту поруку.
В свою чергу, суд першої інстанції, продовжуючи обвинуваченій найбільш суворий запобіжний захід, не з'ясував та не навів переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити її належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. В ухвалі суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою протягом тривалого часу містяться посилання на ті ж самі обставини, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу у червні 2018 року, тобто без належного доведення підстав продовження відносно обвинуваченої виняткового запобіжного заходу та без врахування зменшення ризиків за плином часу, у зв'язку з чим така тривалість тримання обвинуваченої під вартою не може бути виправданою.
Окрім цього, захисник просить врахувати дані про особу обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, а саме те, що ОСОБА_6 на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення являлася особою з неповною цивільною дієздатністю (неповнолітньою особою) та в силу свого віку не до кінця розуміла та усвідомлювала суть всієї справи, яка відбувалася, а також те, що до моменту затримання та поміщення в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 проживала разом зі своїми батьками, має стійкі соціальні зв'язки, які існують і на даний час, про що свідчить те, що її мати регулярно передає обвинуваченій посилки та підтримує з нею спілкування, а дідусь обвинуваченої звернувся до суду із заявою про те, що у разі зміни останній запобіжного заходу на домашній арешт, не заперечує проти того щоб вона проживала у належному йому житлі. Також ОСОБА_6 проживає у повній сім'ї, де виховується у дусі поваги до оточуючих, до їхніх прав та свобод, любові до сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки піклуються про її фізичний, духовний та моральний розвиток. Та, оскільки ОСОБА_6 являється найстаршою дитиною в сім'ї, то вона допомагала своїм батькам у ведені господарства та догляді двох молодших дітей.
Крім того, ОСОБА_6 до моменту затримання навчалася у 2017-2018 роках у вечірній школі ІІ-ІІІ ступенів №4, а тому застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою позбавило її права здобути освіту за якимось певним напрямком (спеціалізацією).
Також ОСОБА_6 жодного разу не притягувалася до кримінальної відповідальності та нею не вчинялося жодного адміністративного правопорушення, що свідчить про її законослухняне життя та позитивну репутацію перед правоохоронними органами. Скарг від сусідів за місцем її проживання ніколи не надходило, серед оточуючих вона завжди позиціонувалася позитивною людиною, конфліктів ні з ким не мала, завжди ввічлива та доброзичлива. За час перебування у ДУ «Київський слідчий ізолятор» умов запобіжного заходу у виді тримання під вартою не порушувала.
Крім того, вказує й на те, що до суду першої інстанції звернулися з клопотанням про взяття обвинуваченої ОСОБА_6 на особисту поруку Народний депутат України 9-го скликання, Голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету ВРУ з питань економічного розвитку ОСОБА_7 та громадський діяч, позаштатний кореспондент соціальних мереж ГО «Речовий доказ» ОСОБА_9 , які зобов'язуються сприяти виконанню ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
За таких обставин, вважає, що відсутні виключні обставини, які дають підстави для застосування відносно обвинуваченої найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обмежить її рух, до того ж вона буде знаходитися під постійним контролем органів Національної поліції України, що унеможливить здійсненню нею протиправних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на вказані вимоги закону та враховуючи, що всі учасники повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, проте клопотань від прокурора та обвинуваченої про їх участь в апеляційному розгляді ними особисто не заявлялось, а від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі, у зв'язку із зайнятістю в інших раніше запланованих судових засіданнях, а також зважаючи на скорочені терміни розгляду таких апеляційних скарг, апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника, про відсутність підстав для продовження обвинуваченій ОСОБА_12 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_18 , Оболонським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12018100050004718 по обвинуваченню ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке аргументовано тим, що продовжують існувати ризики, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд і своє рішення мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу, не зменшились настільки, щоб зробити висновок про доцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд триває, а дані про те, що з'явилися якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, в матеріалах кримінального провадження відсутні, тому визнав необхідним продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до ОСОБА_16 жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні двох особливо тяжких кримінальних правопорушень, в тому числі і особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, його конкретних обставин і наслідків, згідно обвинувального акта, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченої, її вік та стан здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію та майновий стан, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які у судовому засіданні ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Твердження захисника про відсутність існування ризику переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду через непідтвердження його доказами та з огляду на те, що досудове розслідування було закінчене та кримінальне провадження передано до суду, тому обов'язку з'являтися до органу досудового розслідування у обвинуваченої ОСОБА_6 не має, є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а це 15 років позбавлення волі, які переконливо доводять існування ризику втечі, який, з урахуванням вищенаведених обставин, є досить високим, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_6 під вартою, щоб завадити цьому.
Доводи сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризику незаконного впливу на потерпілу чи свідків, а лише формально зазначено, що ОСОБА_6 відомі місця проживання та роботи потерпілої, яка була уже допитана безпосередньо в судовому засіданні та на стадії досудового розслідування, а також були допитані органом досудового розслідування і заявлені стороною обвинувачення свідки, не заслуговують на увагу, оскільки безпосередній допит свідків судом у кримінальному провадженні наразі не здійснено, при цьому прокурор має право заявити про допит потерпілих та свідків на будь-якій стадії судового розгляду, відповідно до визначеного судом обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження.
Посилання захисника на те, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, який, на думку сторони обвинувачення, ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу, належних засобів для існування та обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, не підтверджений жодним доказом, до того ж ОСОБА_6 має житло, в якому вона зареєстрована і має право проживати, а також мати обвинуваченої - ОСОБА_10 має намір фінансово утримувати ОСОБА_6 у разі зміни їй запобіжного заходу, при цьому, у матеріалах справи наявний гарантійний лист ФОП ОСОБА_11 , який повідомляє, що у разі зміни запобіжного заходу зобов'язується офіційно працевлаштувати ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки наявність ризику свідчить про існування певної ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому наявність у ОСОБА_6 житла, в якому вона зареєстрована і має право проживати, а також те, що мати обвинуваченої - ОСОБА_10 має намір фінансово утримувати ОСОБА_6 у разі зміни їй запобіжного заходу та, згідно гарантійного листа ФОП ОСОБА_11 , останній повідомляє, що у разі зміни запобіжного заходу зобов'язується офіційно працевлаштувати ОСОБА_6 , самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченої іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Аналогічним чином вищевказане стосується і інших наведених захисником даних про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , як те, що на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вона була неповнолітньою особою та до моменту затримання проживала разом зі своїми батьками, має стійкі соціальні зв'язки, які існують і на даний час, бо її мати підтримує з нею спілкування, а дідусь обвинуваченої звернувся до суду із заявою про те, що не заперечує проти того щоб вона проживала у належному йому житлі, а також те, що ОСОБА_6 проживає у повній сім'ї, де батьки піклуються про її фізичний, духовний та моральний розвиток, а ОСОБА_6 допомагала своїм батькам у ведені господарства та догляді двох молодших дітей, також до моменту затримання вона навчалася у вечірній школі, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та нею не вчинялося жодного адміністративного правопорушення, що свідчить про її законослухняне життя та позитивну репутацію перед правоохоронними органами, скарг від сусідів за місцем її проживання ніколи не надходило, серед оточуючих вона завжди позиціонувалася позитивною людиною, конфліктів ні з ким не мала, і за час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» умов запобіжного заходу у виді тримання під вартою не порушувала, які самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до неї іншого, більш м'якого запобіжного заходу, адже попри все це, ці обставини не стали для ОСОБА_6 стримуючим фактором у вчиненні тих особливо тяжких злочинів, в яких вона обвинувачується у даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри, оскільки сторона обвинувачення уже понад чотири роки не може довести мотиву вчинення злочину, що є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто поза розумним сумнівом не довела вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, то на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченій, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи захисника в цій частині і не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Що стосується доводів сторони захисту про тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою, майже 5 років, а кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, що стало підставою для звернення із заявою до Європейського суду з прав людини та отримання позитивного рішення, то вказана обставина жодним чином не вказує на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діяння, яке їй інкримінується, і покарання, яке загрожує у разі визнання її винуватою у його вчиненні.
Що стосується посилання сторони захисту на те, що до суду першої інстанції звернулись з клопотанням про взяття обвинуваченої ОСОБА_6 на особисту поруку Народний депутат України 9-го скликання, Голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету ВРУ з питань економічного розвитку ОСОБА_7 та громадський діяч, позаштатний кореспондент соціальних мереж ГО «Речовий доказ» ОСОБА_9 , які зобов'язуються сприяти виконанню ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, то вказане не свідчить про те, що вони зможуть гарантувати дотримання обвинуваченою відповідних обов'язків і запобігти зазначеним вище існуючим ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Тож враховуючи вищенаведене, підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_17 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, якою, зокрема, ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 серпня 2023 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3