печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16326/21-ц
10 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Мирноградський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зобов'язання вчинити певні дії,
30.03.2021 у провадження судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- зобов'язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) виконати / утриматись від чинення перешкод щодо виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19.12.2019 по справі №242/4782/19 та ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 24.07.2020 по справі №242/4782/19;
- зобов'язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) виконати вимоги (платіжні вимоги) державного виконавця Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ХАРКІВ) (ЄДРПОУ 34827868) про списання грошових коштів боржника - ОСОБА_2 (РНОКГІП НОМЕР_1 ), які розміщенні рахунках в тому числі на депозитних рахунка відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), в рахунок виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 12.2019 по справі №242 4 8219 та ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 24.07.2020 по справі №242/4782/19.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що бездіяльність відповідача - АТ КБ «Приватбанк», яка виражена у невиконанні платіжних вимог державного виконавця направлених останнім до відповідача в рамках виконавчих проваджень №61075061 та №62834478 з метою виконання заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19.12.2019 по справі № 242/4789/19, є незаконною та порушує майнові права позивача, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 20.07.2021 у справі відкрито провадження.
29.09.2021 відповідно до розпорядження №326 від 29.09.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з смертю судді ОСОБА_3
Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г. та 30.09.2023 фактично передано судді.
Ухвалою судді від 30.09.2021 прийнято цивільну справу 757/16326/21-ц за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Мирноградський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зобов'язання вчинити певні дії, - до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 23.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
10.10.2023 представник позивача подав до суду заяву про проведення розгляду справи без фіксації технічними засобами.
10.10.2023 представник відповідача подав до суду заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як ОСОБА_2 помер та, як наслідок, банк позбавлений можливості виконувати платіжні інструкції органів ДВС щодо списання коштів з його рахунків.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, зав, клопотань до суду не подано.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та враховуючи доводи відповідача, які викладені письмово, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення у відсутність нез'явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судовим розглядом встановлено, що 19.12.2019 Селидівським районним судом Донецької області по справі № 242/4782/19 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики грошей, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
27.01.2020 року Мирноградським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 61075061 щодо примусового виконання судового рішення № 242/4782/19.
Під час примусового виконання вказаного судового рішення були виявлені відкриті за боржником банківські рахунки у АТ КБ «Приватбанк» та в подальшому було виставлено на адресу банку платіжні вимоги, які виконані не були.
Ухвалою Селидівського районного суду Донецької області від 24.07.2020 по справі № 242/4782/19 звернуто стягнення на грошові кошти, що належать відповідачу в сумі 1000003 грн. 10 коп. на користь позивача, які перебувають на депозитних рахунках боржника у інший спосіб, а саме відкритих у АТ КБ «Приватбанк».
За вказаною ухвалою суду Мирноградським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 62834478.
На виконання вказаної ухвали суду від 24.07.2020 було направлено у АТ КБ «Приватбанк» платіжні вимоги, які банк повернув виконавцю без виконання.
Разом з тим, 28.11.2019 року до АТ КБ "ПриватБанк" надійшов запит від Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Гордієнко Ольги Валеріївни, щодо надання інформації для оформлення спадкової справи, в зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позовне провадження - це вид провадження у цивільному процесі, в якому розглядається спір про право цивільне, тобто спір, який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Наявність спору про право цивільне визначає і іншу характерну рису цього провадження: участь у ньому двох сторін - позивача та відповідача.
Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Обов'язки і права виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження".
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, внаслідок того, що позивачем обрано не вірний спосіб захист своїх прав та інтересів, та за своєю суттю являється скаргою в порядку статті 447 ЦПК України.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Мирноградський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10.10.2023 року.
Суддя Т.Г. Ільєва