Справа № 463/5124/21 Головуючий у 1 інстанції:
Провадження № 22-з/811/265/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 жовтня 2023 року м.Львів
Справа № 463/5124/21
Провадження № 22-з/811/265/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув заяву представника ОСОБА_1 - Деми Наталії Ігорівни про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника Деми Н.І. на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 17 листопада 2022 року у складі судді Стрепка Н.Л., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т., про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов'язання вчинити дії; за об'єднаним позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації речового права на об'єкт самочинного будівництва, припинення права власності,-
встановив:
6 травня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т., про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та зобов'язання вчинити дії.
31 травня 2021 року керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові звернувся з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації речового права на об'єкт самочинного будівництва.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2022 року задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та позов керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до ОСОБА_1 . Скасовано рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т. індексний номер 49439895 від 30 жовтня 2019 року, про державну реєстрацію змін до права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 156746101 від 30 жовтня 2019 року, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію та припинено право власності ОСОБА_1 на самочинне будівництво - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 156746746101), в редакції змін, внесених на підставі рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, індексний номер рішення 49439895, а саме: загальна площа - 146,7 кв.м, житлова площа - 98,7 кв.м, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: комора в підвалі - 3 кв.м, гараж площа 76,6 кв.м. Зобов'язано ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру № 2 та гараж, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 до попереднього стану, а саме: до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири АДРЕСА_1 та інвентаризаційній справі на будинок. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та його представниця Дема Н.І .
Постановою Львівського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника Деми Н.І. задоволено.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2022 року скасовано та прийнято нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Тузяка П.Т. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 156746101 від 30 жовтня 2019 року, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; зобов'язання ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , до попереднього стану, а саме: до розмірів, зазначених у реєстраційній справі квартири АДРЕСА_1 , та інвентаризаційної справи на будинок.
Відмовлено у задоволенні позову Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до ОСОБА_1 про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації та припинення права власності ОСОБА_1 на самочинне будівництво - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 146,7 кв.м, житловою площею 98,7 кв.м, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: комора в підвалі площею 3 кв.м, гараж площею 76,6 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 156746746101) зі змінами, внесеними на підставі рішення державного реєстратора від 30 жовтня 2019 року, індексний номер рішення 49439895.
9 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - Дема Н.І. звернулася до суду із заявою про детальний опис та стягнення витрат на правничу допомогу.
Заява обґрунтована тим, що в поданій апеляційній скарзі було заявлено вимогу про стягнення з позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу. До заяви Дема Н.І. долучила детальний опис робіт, наданих адвокатом під час апеляційного оскарження рішення суду, договір про надання правової допомоги, додаткові угоди до договору, акт виконаних робіт, а також докази надсилання заяви іншим сторонам. Просить стягнути з позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках витрати на правничу допомогу у розмірі 26 500 грн.
23 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшло заперечення проти задоволення заяви Деми Н.І про детальний опис та стягнення витрат на правничу допомогу, яке обґрунтовується тим, що заявлені Демою Н.І. витрати є завищеними, необґрунтованими та неспівмірними з реальним обсягом такої допомоги. у суді. Вартість робіт у розмірі 10 000 грн. за надання консультації, підготовки та подання апеляційної скарги є завищений, оскільки апеляційна скарга ґрунтувалася на позиції і документах, що вже вивчалися стороною в суді першої інстанції, та не наводить нового правового обґрунтування. Також завищеним є час участі представника Деми Н.І. у судових засіданнях.
Відповідно до положень ч.4 ст.270 ЦПК України немає необхідності у виклику учасників справи, розгляд заяви проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - Деми Н.І. підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
За положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його представник Дема Н.І. в апеляційній скарзі відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України зробили заяву про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу та протягом п'яти днів після ухвалення постанови, Дема Н.І. звернулася до суду із заявою про детальний опис та стягнення витрат на правничу допомогу.
До заяви про детальний опис та стягнення витрат на правничу допомогу Дема Н.І. долучила наступні документи: договір про надання правової допомоги №01-08/21 від 3 серпня 2021 року; додаткову угоду №1 від 10 грудня 2022 року, до договору-доручення про надання правової допомоги №01-08/21 від 3 серпня 2021 року, де адвокат та клієнт погодили, що розмір гонорару адвоката та представництво клієнта в Львівському апеляційному суді по справі №461/5124/21 визначається виходячи з наступних розцінок: надання консультації, підготовка та подання апеляційної скарги 10 000 грн.; участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка додаткових пояснень - 1 500 грн./1 год., а також погоджено, що підставою виплати гонорару є акти виконаних робіт; додаткову угоду №2 від 30 грудня 2022 року, до договору - доручення про надання правової допомоги №01-08/21 від 3 серпня 2021 року, яким змінено п.3.1. договору щодо строку його дії до 31 грудня 2023 року; поштові квитанції та описи вкладення в цінні листи на підтвердження надсилання заяви з додатками учасникам справи; акт виконаних робіт №1 від 6 жовтня 2023 року.
З наданого акту виконаних робіт вбачається, що адвокат Дема Н.І. надала ОСОБА_1 наступні послуги по представництву інтересів у Львівському апеляційному суду по справі №463/5124/21, щодо апеляційного оскарження рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2022 року, з зазначенням часу та їх вартості, а саме: надання консультації, підготовка та подання апеляційної скарги - 10 000 грн.; участь у судовому засіданні 5 квітня 2023 року (1,5 год.) - 2 250 грн.; участь у судовому засіданні 4 травня 2023 року (2 год.) - 3 000 грн.; участь у судовому засіданні 8 червня 2023 року (1 год.) - 1 500 грн.; ознайомлення з матеріалами справи 15 червня 2023 року (1 год.) - 1 500 грн.; участь у судовому засіданні 29 червня 2023 року (1 год.) - 1 500 грн.; участь у судовому засіданні 31 серпня 2023 року (2 год.) - 3 000 грн.; участь у судовому засіданні 21 вересня 2023 року (0,5 год.) - 750 грн.; участь у судовому засіданні 5 жовтня 2023 року (2 год.) - 3 000 грн.
Оцінюючи надані Демою Н.І. докази в підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, а також доводи заперечення проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 26 500 грн. завищеними та такими, що не відповідають критеріям розумності, справедливості, складності справи та обсягам виконаних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - Дема Н.І. брала участь в судових засідання в Львівському апеляційному суді, значно менше часу, ніж вона зазначає, а саме: 5 квітня 2023 року розгляд справи не здійснювався; 4 травня 2023 року судове засідання тривало 9 хв. (згідно акту - 2 год.); 8 червня 2023 року судове засідання тривало 7 хв. (згідно акту - 1 год.); 29 червня 2023 року судове засідання тривало 14 хв. (згідно акту - 1 год.); 31 серпня 2023 року судове засідання тривало 1 год. 12 хв. (згідно акту - 2 год.); 21 вересня 2023 року судове засідання тривало 3 хв. (згідно акту - 0,5 год.); 5 жовтня 2023 року судове засідання тривало 1 год 30 хв. (згідно акту - 2 год.).
Таким чином, з заявленого часу участі в судових засідання 11 год., адвокатом Демою Н.І. фактично було витрачено часу на участь в судових засіданнях 3 год. 15 хв.
Окрім цього, колегія суддів вважає завищеною вартість в 10 000 грн. за надання послуги - консультація, підготовка та подання апеляційної скарги, оскільки Дема Н.І. представляла інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції, здійснювала аналіз справи при написанні та поданні відзиву на позовну заяву, доводи апеляційної скарги частково збігаються з відзивом. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що розмір згаданої послуги не відповідає критеріям розумності, справедливості, складності справи та обсягу виконаних робіт.
Відтак, витрати на правничу допомогу належить зменшити.
Колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрати на правничу допомогу, які слід стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , з 26 500 грн. до 7 000 грн, оскільки такий розмір витрат на правничу допомогу буде відповідати критеріям розумності, справедливості, складності справи та обсягам виконаних робіт адвокатом.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 273, 382 - 384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - Деми Н.І. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу по справі №463/5124/21 в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу по справі №463/5124/21 в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк