Справа № 592/16429/23
Провадження № 6/592/309/23
30 жовтня 2023 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Литовченка О.В., перевіривши матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
встановив:
Заявник звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про заміну сторони стягувача. Заяву обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця яким є Савенко Юрій Олександрович перебуває виконавче провадження № 68719159, відкрите на підставі виконавчого напису № 5848 вчиненого 17.01.2022 року приватним нотаріусом, яким є ОСОБА_1 , про стягнення боргу з боржника яким є ОСОБА_2 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ".
08.02.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Первісним стягувачем) та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір № 08-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № AG2447320.
10.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) було укладено Договір № 10-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № AG2447320.
Дослідивши зміст заяви та долучені до неї додатки, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Ковпаківському районному суду м. Суми з таких підстав.
Статтею 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (частина 1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5).
Отже, вказаною нормою процесуального права встановлена можливість суду на підставі заяви заінтересованої особи розглянути питання про заміну сторони виконавчого провадження, однією з яких, в силу положень частини 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" є стягувач, а також розглянути питання заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Так, Розділом VI ЦПК України встановлено порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Частиною першою статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. А відповідно до частини другої статті 446 ЦПК України - процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Згідно положень пункту 3 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
У постанові від 29 жовтня 2020 року в справі №263/14171/19 Верховний Суд зазначив: «Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожним поняттями, тому належною підсудністю позову ОСОБА_1 є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі та її підсудність Жовтневому районному суду м. Маріуполя Донецької області, що узгоджується з правилами ЦПК України. Позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України, а тому оскаржувані судові рішення в частині визначення правил територіальної підсудності позову ОСОБА_1 ухвалені з дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм цивільного процесуального законодавства, Закону України «Про виконавче провадження» та зводяться до незгоди заявника з підставними висновками судів».
Отже, враховуючи зазначене та положення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового/несудового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання.
Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна.
Відтак, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця, чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Місцезнаходження приватного виконавця, на виконанні якого знаходиться виконавчий напис нотаріуса, на території Ковпаківського району м. Сум, не вказує на підсудність справи Ковпаківському районному суду м. Суми. При цьому, у заяві та додатках до неї відсутні будь-які дані, які б свідчили про наявність на території Ковпаківського районного суду м. Сум місця проживання/перебування/роботи боржника або знаходження його майна.
Водночас, як убачається із матеріалів заяви, місце проживання заінтересованої особи боржника ОСОБА_2 за адресою: Сумська область Охтирський район с. Олешня.
Як вбачається з копії Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №68719159 від 21.02.2022, ОСОБА_2 проживає за адресою: Сумська область Охтирський район с. Олешня.
Враховуючи, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований/проживає за адресою: Сумська область Охтирський район с. Олешня, на вказану територію місця проживання боржника поширюється територіальна юрисдикція Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Зважаючи на викладену позицію суду касаційної інстанції про помилковість позицій щодо місця виконання виконавчого напису за територією знаходження приватного виконавця (оскільки приватний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на всій території України), відповідно до положень частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про необхідність передати цивільну справу для розгляду за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, а саме до Охтирського міськрайонного суду Сумської області, оскільки Ковпаківський районний суд м. Суми не є судом, повноважним згідно закону, на розгляд даної справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «незалежний і безсторонній суд, встановлений законом», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За нормами ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Згідно пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись статтями 2, 23, 31, 32, 353-355, 446 ЦПК України, статтями 124, 125 Конституції України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про судоустрій і статус суддів», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,
постановив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником - передати за підсудністю Охтирському міськрайонному суду Сумської області.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В. Литовченко