Справа № 127/16954/23
Провадження № 2/127/2082/23
30.10.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Вороновицької селищної ради про зміну попередньо визначеного рішення суду місця проживання дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну попередньо визначеного рішення суду місця проживання дитини. Позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2022 у справі № 127/19742/22 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В межах даного спору судом було установлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб між останніми розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2021 (справа № 127/25952/20). Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення суду (справа № 127/19742/22) проживає з батьком, тобто відповідачем - ОСОБА_2 . Вважаю, що на даний час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком суперечить інтересам дитини, так, як вбачається з відповіді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.05.2023 на адвокатський запит ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у справі № 127/5744/23 постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2023 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 172-20 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що відповідач вживав наркотичні засоби і сам даного факту не заперечує. Вказаний факт дає підстави стверджувати про зловживання відповідачем наркотичними засобами. Така поведінка останнього не може бути прикладом для виховання малолітнього сина та може зашкодити духовному, фізичному та моральному розвиткові малолітнього ОСОБА_3 . Більш того, у спілкуванні з матір'ю останній постійно висловлював бажання проживати саме з матір'ю, тобто позивачкою. Таким чином, спільне проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є порушенням положень ст. 161 СК України, а тому є підставою для зміни попередньо визначеного рішенням суду місця проживання дитини, тобто малолітнього ОСОБА_3 на користь матері.
Ухвалою суду від 19.06.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення.
Представник третьої особи в підготовче засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2022 у справі № 127/19742/22 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В межах даного спору судом було установлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Шлюб між останніми розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2021 (справа № 127/25952/20).
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення суду (справа № 127/19742/22) проживає з батьком, тобто відповідачем - ОСОБА_2 .
Згідно відповіді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.05.2023 на адвокатський запит ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у справі № 127/5744/23 постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2023 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Згідно з ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно із ст. 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. У ч.1, 2 ст. 15 даного Закону зазначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно зі ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1ст.З Конвенції).
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно зі ст. 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно висновку виконавчого комітету Вороновицької селищної ради від 11.10.2023року про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, та те, що відповідач визнає позов, суд приходить до висновку про необхідність змінити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2022 з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1073,60грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 155, 157, 160,161 СК України, керуючись ст. ст.5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
Позов задовольнити.
Змінити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2022 з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 30.10.2023року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Служба у справах дітей Вороновицької селищної ради, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Козацький шлях, 60, код ЄДРПОУ43991726.
Суддя: