Справа № 127/16291/23
Провадження № 2/127/1969/23
25 жовтня 2023 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участю секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Калачик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19 червня 2013 року вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбу, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2023 року. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що відповідачка виїхала за кордон, де планує перебувати тривалий час; з дітьми підтримує зв'язок, проводить час на канікулах, однак, проживати з ними та забезпечувати їх на даний час на постійній основі не має змоги, оскільки не має постійного стабільного доходу та відповідного житла. Позивач дбає про дітей, їх здоров'я та навчання, забезпечує їх інтереси відповідно до віку та стану фізичного й психологічного здоров'я. У будинку позивача для дітей облаштовано безпечне та комфортне місце проживання, з окремою дитячою кімнатою та ліжечками, місцем для навчання та розвитку, у помешканні дотримані санітарно-гігієнічні норми, проживання в будинку є безпечним для дітей. ОСОБА_1 має позитивну характеристику за місцем проживання, шкідливих звичок не має, не перебуває у диспансерному обліку КНП КМНКЛ «Соціотерапія», за медичною допомогою до лікаря-нарколога не звертався, на обліку в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка» лікаря-психіатра не перебуває та за допомогою не звертався. Позивач є суб'єктом господарської діяльності, має стабільний дохід. Проживання дітей з батьком повністю відповідає їх інтересам і батько жодним чином не перешкоджає участі матері у вихованні їх спільних дітей. Визначення місця проживання дітей з батьком не впливатиме на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків. За таких обставин просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі Орган опіки та піклування Вінницької міської ради та зобов'язано його надати письмовий висновок щодо заявлених позовних вимог.
Наданим законом правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася. Разом з тим, подала заяву в якій вказує, що не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з батьком, вказуючи, що вона проживає за кордоном, самотужки вона не може утримувати дітей та забезпечити належними умовами.
24 липня 2023 року позивачем подана заява про зміну предмету позову, обґрунтована тим, що 06 липня 2023 року відповідачка приїхала в Україну, оскільки у неї змінилися обставини та бачення щодо проживання дітей з батьком, у зв'язку з чим молодша донька буде проживати з матір'ю, а син - з батьком. Вказує, що донька тужить за матір'ю та має з нею тісний зв'язок з огляду на прив'язаність та потреби дівчинки, тоді як син більше прив'язаний до батька, має з ним більше інтересів та батько зможе подбати про найкращі інтереси сина для забезпечення йому належного рівня розвитку та виховання. Відтак позивач просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 24 липня 2023 року, зобов'язано Орган опіки та піклування Вінницької міської ради надати суду висновок щодо предмету спору з урахуванням зміни предмета позову.
25 липня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву, де не заперечувала щодо зміни предмету позову та не заперечувала проти визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з його батьком. Просила також врахувати, що молодша донька ОСОБА_2 залишиться проживати з нею, оскільки через вік і те, що вона як дівчинка, потребує материнської любові та уваги.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Калачик Н. М. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Звертали увагу, що висновок Органу опіки та піклування не обґрунтований, не відповідає інтересам дитини, до його повноважень не відноситься встановлювати наявність чи відсутність спору щодо визначення місця проживання дітей. Також вказували, що відповідачка виїхала за межі України та забрала обох дітей.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи здійснювати без її участі у зв'язку із перебуванням за кордоном.
Представник Органу опіки та піклування Вінницької міської ради у судове засідання не з'явився. 28 серпня 2023 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника та підтримання висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо визначення місця проживання дитини.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 19 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 19 червня 2013 року вчинено відповідний актовий запис №1138.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими повторно, серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 від 19 березня 2022 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року в справі №127/8543/23 шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до нотаріально посвідченого Договору про визначення місця проживання дітей та участі батьків у матеріальному забезпеченні та виховані від 27 березня 2023 року, сторони по справі досягли згоди, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживатимуть з батьком відповідачем по справі ОСОБА_1 .
Дані обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року в справі №127/8543/23 та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.
За даними довідок про реєстрацію місця проживання особи від 29 березня 2023 року №17850, № 17848, № 17845 позивач ОСОБА_1 , його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки КЗ «Вінницька гуманітарна початкова шкода №25» від 24 травня 2023 року №9 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 1-В класу даного навчального закладу.
Відповідно до довідки КЗ «Дошкільний навчальний заклад №73 Вінницької міської ради» від 24 травня 2023 року №50 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованкою цього навчального закладу з 01 серпня 2019 року по даний час (наказ від 01 серпня 2019 року №71).
Згідно з характеристикою, виданою головою КМ «Пирогово» С. Вольським, від 02 червня 2023 року №287, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за час проживання скарг від сусідів будинку, родичів, з органів внутрішніх справ про порушення громадського спокою та неналежну поведінку не надходило. З ОСОБА_1 проживають разом його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЗ №064611 від 25 травня 2023 року у ОСОБА_1 наркологічних протипоказань для опіки немає.
За даними довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» від 26 травня 2023 року №401 у ОСОБА_1 психіатричні протипоказання відсутні.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2022 рік загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить 46355,00 грн.
Згідно висновку акту оцінки потреб сім'ї від 03 липня 2023 року, складеного службою у справах дітей Вінницької міської ради за місцем проживання батька ОСОБА_1 та його дітей з метою визначення спроможності батька виконувати обов'язки одо виховання дітей та догляду за ними, з'ясовано, що складні життєві обставини відсутні, сім'я ОСОБА_1 на даний час не потребує соціальних послуг. Батько забезпечує потреби дітей на належному рівні.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 18 липня 2023 року працівником служби у справах дітей Вінницької міської ради, діти проживають разом з батьком в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для виховання, навчання та розвитку дітей.
Судом також встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 проживає у Федеративній Республіці Німеччина на підставі посвідки на проживання від 04 березня 2022 року №YZ1WM2PNP. Зареєстрованим місцем проживання відповідачки є: АДРЕСА_2 .
На виконання вимог ухвали суду від 25 липня 2023 року Органом опіки та піклування Вінницької міської ради надано висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта-шоста статті 19 СК України).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
При цьому у контексті наведених вище правових норм, практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про права дитини слід дійти висновку, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалено лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору.
Однак як встановлено судом, між сторонами у справі укладений та нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дітей та участі батьків у матеріальному забезпеченні та вихованні від 27 березня 2023 року за яким вони погодили проживання обох дітей з батьком. Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 також вказував, що після припинення шлюбних відносин обоє дітей залишилися проживати разом з ним та перебували на його утриманні, однак, зрештою сторони погодили, що лише син залишиться проживати з батьком, що відповідатиме інтересам дитини, а донька проживатиме з матір'ю, оскільки потребує саме материнської любові та уваги. Втім належить зауважити, що жодних змін до укладеного 27 березня 2023 року договору позивач та відповідачка не вносили, дана угода не розірвана та ніким із її сторін не оспорювалася.
Наразі з пояснень сторін не убачається наявність між ними суперечностей щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. У ході судового розгляду відповідачка жодного разу не заперечувала, а навпаки у власних заявах погоджувалася, із визначенням рішенням суду місця проживання сина з ОСОБА_1 . Більше того, з наданих доказів слідує, що дитина зареєстрована та постійно проживає з позивачем, що додатково свідчить про відсутність порушення прав позивача.
Тобто належить стверджувати, що доказів, які б свідчили про те, що батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини позивачем не надані. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати порушеним, невизнаним чи оспорюваним право позивача, яке підлягає судовому захисту.
Щодо твердження позивача, що відповідач порушила погодженні умови, то слід зазначити, що вказане не підтверджується жодним доказом.
Принагідно належить звернути увагу позивача та відповідачки і наголосити на укладеному між ними договорі від 27 березня 2023 року та можливих негативних для них наслідків ухилення від його виконання. Позивач не позбавлений можливості у разі порушення відповідачкою домовленостей вживати заходів, спрямованих на примусове виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого позову.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 51 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст. 19, 141, 160, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 4, 13, 49, 51, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 30.10.2023.
Суддя: