"30" жовтня 2023 р.
м. Київ
справа № 755/16030/23
провадження № 2-а/755/281/23
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач громадянин Республіки Узбекитан ОСОБА_2 звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України від 25 липня 2023 року, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач прибув на територію України на законних підставах та отримав посвідку на тимчасове проживання на території України від 26.12.2018 року. Приблизно 28.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження дії посвідки, яку відповідачем проігноровано, тому 04.12.2019 року позивач направив відповідачу документи поштою. Однак відповідачем безпідставно не було прийнято рішення щодо наданого позивачем пакету необхідних документів. 14.08.2020 року у позивача внаслідок розбійного нападу було викрадено паспорт громадянина Республіки Узбекистан, про що позивач повідомив відповідачу 11.09.2020 року. Однак, в подальшому позивачу стало відомо про прийняття відповідачем рішення про примусове повернення позивача до країни походження від 25.06.2021 року та складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Рішення про примусове повернення позивач не зміг виконати, оскільки його документи викрадено. Крім того, позивачем зауважено, що він з 2019 року перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , у якому народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому оскаржуване рішення відповідача є фактичним роз'єднанням сім'ї позивача. З огляду на вищевикладене, позивач вважає рішення відповідача від 25.07.2023 року неправомірним.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідач Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25.07.2023 року рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вирішено примусового видворити до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 16-17)
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 липня 2023 року в адміністративній справі № 158/2447/23 затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою забезпечення виконання рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25.07.2023 про його примусове видворення на строк достатній для виконання рішення суду але не більше як на 2 (два) місяці, починаючи з часу фактичного затримання - 16 год. 30 хв. 25.07.2023 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позаяк встановити місце проживання відповідача не надавалось за можливе, що унеможливило виконання рішення компетентного органу про примусове видворення відповідача до країни походження або третьої країни, є підстави для поновлення поновити позивачу строку звернення з цим позовом до суду, позаяк такий строк пропущено з поважних причин.
Також суд дійшов висновку, що вимоги позивача про затримання відповідача з метою забезпечення виконання рішення компетентного органу щодо його примусового видворення належним чином обґрунтовані та узгоджуються з положеннями національного законодавства, а тому їх необхідно частково задовольнити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 158/2447/23 апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 липня 2023 року в адміністративній справі № 158/2447/23 - без змін. (а.с. 49-51)
Так, колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду встановлено, що: «25 липня 2023 р. співробітники Департаменту патрульної поліції м. Києва виявили громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув до України 10.09.2018 через КПП «Бориспіль» з приватною метою.
Після закінчення терміну перебування територію України не покинув.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України 25 червня 2021 року управління ДМС в Сумській області притягнуло громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 грн., який відповідачем по справі не сплачено.
Особу відповідача ідентифіковано на підставі паспорта громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 , виданого 29.06.2015, строком дії до 28.06.2025.
Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач офіційно не звертався, будь-яких інших дій для легалізації свого перебування на території України не вживав, тому стосовно останнього 25 червня 2021 року управління ДМС в Сумській області прийняло рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у термін до 24.07.2021.
Із копії цього рішення видно, що зі змістом вказаного рішення відповідач був ознайомлений, йому було роз'яснено зміст цього рішення, наслідки його невиконання та порядок оскарження, що стверджується його особистим підписом.
Вказане рішення відповідач до суду не оскаржував.
Також, рішення про примусове повернення відповідач не виконав, хоча реально усвідомлював, що своїми умисними діями порушує законодавство України, а також офіційно не звертався до компетентних органів держави Україна про його легалізацію проживання на території держави Україна.
Із матеріалів, доданих до позовної заяви видно, що зі сторони позивача систематично вживались заходи пов'язані з перевіркою виконання рішення про примусове повернення відповідача до країни походження.
Надалі встановити місце проживання відповідача не надавалось за можливе, що унеможливило виконання рішення компетентного органу про повернення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до країни походження або третьої країни.
25 липня 2023 р. співробітники Департаменту патрульної поліції м. Києва виявили та затримали громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія протоколу МКМ № 000385 від 25.07.2023 про адміністративне затримання останнього.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 25 липня 2023 р., та актом приймання передачі іноземця або особи без громадянства від 25.07.2023 громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Також 25липня 2023 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняло рішення про примусове видворення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з території України.
Враховуючи, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про його примусове повернення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для його затримання, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося до суду з цим позовом.
Враховуючи встановлені в справі обставини, зокрема те, що відповідач незаконно перебуває на території України, не виконав у встановлені строки без поважних причин рішення компетентного органу від 25.06.2021 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, як і рішення про його примусове видворення, та, перебуваючи на території України з 2018 року, не вживав жодних заходів/дій щодо легалізації свого перебування на території України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і надалі може ухилитись від виконання рішення про його примусове видворення, що унеможливить виконання вказаного рішення компетентного органу щодо відповідача, а тому є достатні підстави для затримання відповідача з метою забезпечення процедури видворення з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.»
Крім того, матеріали справи містять докази звернення позивача ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою на отримання посвідки та клопотання про тимчасове проживання з додатками, яке було скеровано - 04.12.2019 року. (а.с. 23, 38)
Згідно Листа СУ ГУНП у м. Києві від 11.09.2020 року 14.08.2020 року до Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що 14.08.2020 року о 16 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Рокосовського, 3-А група осіб заволоділа портмоне з грошовими коштами та документами, які належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме паспортом громадянина Узбекистану та посвідченням водія. (а.с. 24, 25)
За даними свідоцтва про народження, виданого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2023 року, актовий запис № 38, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 27)
Разом з тим, матеріали справи не містять даних зміни позивачем прізвища на « ОСОБА_6 ».
За даними Довідки, виданої ТОВ «Наш Київ» від 18.08.2022 року, ОСОБА_1 громадянин Узбекистану, ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяний у якості волонтера в гуманітарному штабі редакції «Наш Київ» протягом всього періоду військових дій на території України. (а.с. 37)
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-УІ, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
За змістом п. 9 зазначеної норми Закону іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Підпунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 4 Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства та зобов'язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору з таким іноземцем або особою без громадянства (ч. 4 ст. 5 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.
Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.
Так, згідно ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (із змінами та доповненнями), заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення про примусове повернення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 від 25 липня 2023 року до країни походження або до третьої країни, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності у нього діючої посвідки про тимчасове перебування на території України, а також докази своєчасного звернення позивача до органів міграційної служи із заявою про надання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну в матеріалах справи відсутні. Таким чином, позивач не надав ані відповідачу, ані суду доказів легального перебування на території України та доказів того, що позивач звертався до відповідних органів виконавчої влади із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до дня винесення рішення про примусове повернення з України, що також спростовує порушення відповідачем діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення щодо примусового повернення і примусового видворення з України.
Крім того, слід зауважити, що відповідач незаконно перебуває на території України, не виконав у встановлені строки без поважних причин рішення компетентного органу від 25.06.2021 року про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, та, перебуваючи на території України з 2018 року, не вживав всіх залежних від нього заходів/дій щодо легалізації свого перебування на території України.
Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про втрату ним 14.08.2020 року паспорта громадянина Республіки Узбекистан, оскільки згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 158/2447/23 особу відповідача ідентифіковано на підставі паспорта громадянина Республіки Узбекистан серії НОМЕР_1 , виданого 29.06.2015, строком дії до 28.06.2025 року.
Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про оплату ним штрафу згідно постанови від 25.06.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, оскільки позивачем не долучено доказів такої оплати ані під час розгляду справи № 158/2447/23, ані в даному провадженні.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
В той же час, за приписами ч. 19 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.
Разом з тим, позивачем не долучено до позовної заяви доказів в установленому порядку укладення ним контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, а долучена позивачем Довідка волонтера від 18.08.2022 року не дає позивачу право законного проживання на території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 9, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 30 жовтня 2023 року.
Суддя: В.І. Галаган