Справа №:755/15668/23
Провадження №: 2/755/6812/23
"27" жовтня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з вимогами:
«Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині покупця, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), удавано зазначена ОСОБА_3 покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 та визнати, що дійсним покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 .
Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині ціни, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), зазначена ціна у розмірі 60000,00 гривень є удаваним та визнати, що продаж 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 за домовленістю сторін вчинено за 4936,00 гривень.
Перевести на позивача права та обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин №207 за адресою: АДРЕСА_3 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058).
Перерахувати на користь Відповідача -3 ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4936,00 гривень, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду призначенням платежу «Оплата зав переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року.
Визнати нікчемним Договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 , який укладено 06 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Телегою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за 31242, який не був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених договором.
Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_1 »
Суддя, вивчивши матеріали позовної заяви та долучені до позову докази на предмет дотримання позивачем вимог цивільного процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви, приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч.1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Згідно ч.2 ст.50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Виходячи з положень ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).
Отже, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (ст. 2 ч. 3 п. 11 ЦПК України). ЦПК України передбачає, зокрема, що: учасники справи зобов'язані:
виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (ст. 43 ч. 2 п.п. 1, 6, 7);
учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 44 ч. 1);
залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи (ст. 44 ч. 2 п. 1).
Визначений частиною 2 статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути кваліфіковані як зловживання процесуальними правами, не є вичерпним, таким зловживанням можуть бути визнані й інші дії, поведінка учасника процесу залежно від конкретних обставин.
Отже, позивач, який складає та подає до суду заяву особисто, або представник позивача, який діє від його імені та складає і подає до суду заяву, зобов'язані виконати вимоги цивільного процесуального закону щодо форми та порядку подання заяви, а в разі їх невиконання при поданні заяви усунути відповідні недоліки, на які вказано суддею (судом) в ухвалі про залишення заяви без руху. Невиконання таких вимог перешкоджає руху заяви.
Як випливає зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вона визначила предмет позову у вигляді шести різнорідних самостійних позовних вимог, пред'явлених до трьох відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди
Предметом спору є оспорювання різних правочинів, які виникли в різних осіб, з різних підстав, за різних обставин.
Згідно ч. 5 ст. 188 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Наслідки порушення правил об'єднання в одне провадження кількох вимог у загальному порядку передбачені п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, згідно якому заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу: похідні позовні вимоги, множинність позовів чи сторін, крім вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судами.
З наведеного вбачається, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між різними сторонами та з різних підстав, виходячи з обраного позивачем способу захисту, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Суд звертає увагу, що навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Отже, враховуючи вищевикладене, сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог значно ускладнить судовий розгляд та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті.
При цьому, суд також виходить з того, що обсяг наданих матеріалів і доказів не дозволяє суду самостійно здійснити роз'єднання позовних вимог на підставі положень статті 188 Цивільного о процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що об'єднання позовних вимог є правом, а не обов'язком суду, а тому приходить до висновку, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань цивільного судочинства, встановлених в статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне повернути поданий позов заявнику для роз'єднання позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.