2/754/5869/23
Справа № 757/34036/23-ц
Іменем України
26 жовтня 2023 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду м. Києва Бабко В.В., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" звернулось до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023, справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд Деснянському районному суду м. Києва, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
23.10.2023 матеріали справи №757/34036/23-ц за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надійшли до Деснянського районного суду міста Києва. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Бабко В.В.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не може бути прийнята до розгляду Деснянським районним судом м. Києва та підлягає направленню за підсудністю до належного суду, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У Постанові від 07 липня 2020 року у справа N 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17).
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення з відповідача боргу за житлово-комунальні послуги, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_2.
На підставі зазначеного, відсутні підстави для підсудності даної справи Деснянському районному суду міста Києва за правилами загальної підсудності, передбаченими частиною першою статті 27 ЦПК України, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосування правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 30 ЦПК України.
Згідно із ч. 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 у справі № 855/364/19 зроблено висновок, відповідно до якого «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС».
Хоча вказаний правовий висновок здійснено щодо норм КАС України, суд вважає доцільним дотримуватись його і у порядку цивільного судочинства, зважаючи на подібність норм КАС України та ЦПК України щодо недопустимості спору про підсудність.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на викладене, дана справа не підсудна Деснянському районному суду міста Києва, оскільки даний спір виник з приводу стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_2, а тому підлягає передачі до територіальної юрисдикції, а саме до Печерського районного суду м. Києва.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передати на розгляд Печерському районному суду м. Києва
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана 26.10.2023.
Суддя В.В. Бабко