Справа № 357/9022/23
Провадження № 2/357/2554/23
27 жовтня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 21.04.1993 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Сімейне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів та поглядів на сімейне життя, в сім'ї відсутнє взаєморозуміння, втрачені почуття, сторони проживають окремо, шлюбні відносини між ними фактично припинені, а тому позивач просить шлюб розірвати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 02.10.2023 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду на 27.10.2023 року о 09:00.
Позивач в судове засідання, не з'явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 27.10.2023 року за вх..№47450 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Чередніченко Ю.М. просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судом 27.10.2023 року за вх..№47433 отримано заяву, в якій відповідачка просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до положення ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони 21 квітня 1993 року зареєстрували шлюб, у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 558, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Зі змісту позовної заяви слідує, що підставою для розірвання шлюбу є те, що сторони припинили подружні відносини, мають різні інтереси та погляди на життя та сімейні обов'язки, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків. Позивач зазначив, що збереження сім'ї неможливе, сім'я розпалася остаточно.
Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі викладеного, враховуючи позицію позивача щодо розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить інтересам позивача.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за можливе шлюб між сторонами розірвати, оскільки підстави для його збереження відсутні, на що було вказано вище в рішенні.
Згідно зі п.2 ч. 5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, позивачем було сплачений судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Однак, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 536,80 грн. сплаченого при поданні позову у розмірі 1073,60 грн., а іншу частину судового збору в розмірі 536,80 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 110, 112 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 158,206, 258- 265 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.04.1993 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 558 - розірвати.
Повернути ОСОБА_1 із спеціального фонду Державного бюджету України 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) сплаченого ним судового збору, згідно квитанції №32528798800007344909 від 17.07.2023 року про сплату 1073,60 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у сумі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Б. І. Кошель