Справа № 357/4445/23
Провадження № 2/357/1626/23
( ЗАОЧНЕ )
25 жовтня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Нізовій А. Р.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опіки,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опіки, посилаючись на наступні обставини.
Її дочка, ОСОБА_3 (до заміжжя ОСОБА_4 ), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя її дочка уклала шлюб із ОСОБА_2 та у шлюбі в них народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті дочки позивача, ОСОБА_2 виїхав за адресою своєї реєстрації, а свою дочку залишив з позивачем, яка самостійно здійснювала її виховання та утримання, без допомоги відповідача, який повністю відсторонився від виховання дитини, лише інколи цікавився її здоров'ям.
З 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення расійської федерації на територію України, внаслідок чого, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні було введено режим воєнного стану, який діє і на даний час.
В той період позивач з онукою проживали у м. Вугледар, Донецької області. Цей регіон знаходився у зоні активних бойових дій, також були регулярні ракетні обстріли міста, тому позивач з чоловіком прийняли рішення виїхати з онукою у безпечне місце, також пропонували і ОСОБА_2 виїхати з окупованого з березня місяця 2022 року с. Микільського, де він проживав разом зі своєю матір'ю. Однак виїхати з окупованої території він відмовився.
Родина позивача разом з онукою виїхала до м. Біла Церква, де вони на даний час і проживають, є зареєстрованими як внутрішньо переміщені особи.
Батько малолітньої ОСОБА_5 з моменту смерті її матері не піклувався про неї, лише інколи питав через мобільний зв'язок як справи, повністю поклавши турботу про малолітню дитину на бабусю, не надавав їй матеріальну допомогу не займався її вихованням.
Батько малолітньої ОСОБА_5 на даний час, як вбачається з його публікацій у соціальній мережі Fasebook та Instagramm, переїхав до расії, до м. Великие Луки - місто в псковскій області расії, де влаштовує своє життя. За таких умов повернення його в Україну стало неможливим, та в подальшому проживання в країні-агресорці буде йти лише на шкоду дитині, яка є громадянкою України.
ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 займаються вихованням своєї малолітньої онуки ОСОБА_5 , матеріально забезпечують дитину всім необхідним для життя та розвитку. Однак, не будучи законним представником дитини, яким є її батько ОСОБА_2 , у позивача періодично виникають труднощі в представництві інтересів дитини в закладах освіти, охорони здоров'я та інших закладах позашкільної освіти та в інших державних органах щодо захисту прав малолітньої онуки, що і змусило її звернутися до суду з позовом про встановлення над дитиною опіки та призначення її опікуном над онукою.
Також позивач зазначила, що відповідач, обравши громадянство країни-агресора, ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню малолітньої дочки, хоча має всі можливості брати матеріальну участь в її утриманні, так як за віком та станом здоров'я є працездатним, тобто має можливість брати участь в утриманні своєї дочки, однак повністю цей обов'язок переклав на бабусю - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позивач просила суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; призначити ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 для утримання його дочки - малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 11 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 08 серпня 2023 року о 14:00 год.
Підготовче засідання 08 серпня 2023 року було відкладено до 12:00 год. 26 вересня 2023 року, у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи клопотання про відкладення судового засідання, яке було подане представником позивача - адвокатом Єфремовою І.І., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної допомоги від 07.03.2023 року за №45 та довіреності.
Судом 21.09.2023 року за вх..№41430 отримано висновок органу опіки та піклування Білоцерківської міської ради щодо роз'яснення спору.
26 вересня 2023 року справу було знято з розгляду у зв'язку з проходженням суддею підготовки для підтримання кваліфікації та підготовче засідання відкладено до 14:00 год. 09 жовтня 2023 року.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2023 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2023 року о 14:30 год.
Позивач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи належно повідомлені. Судом 25.10.2023 року за вх.. № 47051 отримано заяву, за під підписом представника позивача - адвоката Єфремової Ірини Іванівни, в якій остання просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно. Виклик відповідача в судове засідання здійснювався у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, відповідно до якої, виклик особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Третя особа в судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом 09.10.2023 року за вх..№44358, отримано заяву, за підписом представника Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Дишлюка Володимира Олександровича, який діє на підставі довіреності, в якій останній просив розгляд справи проводити у відсутності представника третьої особи, позовні вимоги підтримують.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 03.10.2014 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 133, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с.13)
У шлюбі в них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вугледарського міського управління юстиції у Донецькій області. (а.с.17)
Мати дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 12 травня 2021 року складено відповідний актовий запис № 217, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . (а.с.14)
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_10 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 . (а.с.12)
Тобто, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач з онукою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2022 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Білоцерківській початковій школі №23 Білоцерківської міської ради. Дитина прибула із м. Вугледар Донецької області у м. Біла Церква разом з бабусею ОСОБА_1 . Позивач займається утриманням, вихованням та лікуванням дитини, забезпечує її усім необхідним для розвитку .(а.с.22-24)
Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 12 вересня 2023 року за № 715 про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання та утримання малолітньої дочки та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини. (а.с.56)
Також судом встановлено, що позивач працює, відповідно має стабільний дохід, до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Позивач не має хвороб, які б перешкоджали їй виховувати дитину. (а.с.25-29)
Відповідно до висновку від 19.09.2023 року за №1970/04-04 про доцільність встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 та відповідність її інтересам дитини, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку її баби ОСОБА_1 у разі позбавлення батька дитини батьківських прав.(а.с.57-58)
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права й обов'язки у відношенні своїх дітей.
Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може мати різні форми. Під час воєнного стану Касаційний цивільний суд ВС у своїй постанові від 26.04.2022 року по справі № 520/8264/19 зазначив: якщо особа свідомо змінює країну проживання та не бере участі у вихованні дитини, це може свідчити про ухилення нею від батьківських обов'язків.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson v. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків в повній мірі щодо своєї дочки ОСОБА_5 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, не займається лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Також, судом встановлено, що вихованням, лікуванням, піклуванням, утриманням дитини - ОСОБА_5 , займається її бабуся - ОСОБА_1 , яка забезпечує дитину усім необхідним для їх розвитку, виявляє інтерес до внутрішнього світу дитини, піклується про її фізичний та духовний розвиток.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовна заява в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки підлягає до задоволення.
При вирішені питання щодо встановлення опіки над дитиною та призначення позивача опікуном суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними, схожі положення містяться і в ст. 243 Сімейного Кодексу, в якій зазначено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ст. 244 Сімейного Кодексу опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до ст. 249 Сімейного Кодексу опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
Враховуючи, що позивач перебуває з малолітньою дитиною у родинних відносинах, здатна до виховання дитини, враховуючи висновок Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради про доцільність встановлення опіки, суд, вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 .
Щодо вимог про стягнення аліментів на дитину суд виходить з наступного.
За положеннями ч.2 ст. 165 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися на дитину, визначається судом.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.04.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Керуючись ст. 7, 150, 151, 157, 164, 165, 166, 182, 244, 249 СК України, ст. 58,60,63 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 року, Декларація прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.4, 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опіки - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.04.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Судове рішення в частині сплати аліментів за один місяць, відповідно до статті 430 ЦПК України підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради; ЄДРПОУ 35615529; адреса: вул. Павла Скоропадського, буд. 8, м. Біла Церква, Київська обл., 09107.
Суддя Б. І. Кошель