Справа № 516/215/21
Провадження № 1-кп/496/218/23
23 жовтня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
прокурорів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
обвинуваченого - ОСОБА_15 ,
захисника - ОСОБА_16 , яка приймає участь в режимі відеоконференції,
представника потерпілої - ОСОБА_17 , який приймає участь в режимі відеоконференції,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12020165250000034 від 20.08.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майори, Біляївського району Одеської області, громадянин України, маючого вищу освіту, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.
14.07.2023 року захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_16 , звернулась до суду з клопотанням, в якому просила суд кримінальне провадження за №12020165250000034 від 20.08.2020 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_15 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 146 КК України, - закрити в зв'язку з закінченням строку досудового розслідування. Своє клопотання захисник мотивувала тим, що п.10 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Керуючись зазначеними нормами права, вважає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_15 підлягає закриттю саме на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, з наступних підстав. Повідомлення про підозру складено слідчим 29.04.2021 року та в цей же день проведені інші процесуальні дії щодо ОСОБА_15 , а саме: виноситься постанова про залучення захисника, постанова про доручення призначити адвоката. З вищевказаних постанов вбачається, що ОСОБА_15 в даному кримінальному провадженні вже перебуває в статусі підозрюваного.
Однак, слідчий 16.07.2021 року знов вручила ОСОБА_15 цю ж саму підозру. Відповідно ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Сама процедура здійснення повідомлення про підозру особи характеризується конкретними вимогами до сторони обвинувачення, що мають бути дотримані нею під час вчинення такої процесуальної дії. Тобто, повідомлення про підозру має бути вручено особі в день його складання і безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 Кодексу: повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином КПК України встановлює три випадки набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. При цьому підозрюваною особа стає лише у разі здійснення щодо неї усіх передбачених Кодексом процедур з дотриманням встановленого порядку їх вчинення, що обумовлено вимогами ч.1 ст. 8 та ч.1 ст. 9 КПК України. Частиною 2 ст. 22, ч. 1 ст. 277 КПК України встановлено виключний перелік процесуальних осіб, які уповноважені здійснювати повідомлення про підозру. До таких осіб віднесені прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. Проте, в порушення цієї законодавчої норми, цього також зроблено не було. Підозра від 29.04.2021 року взагалі не погоджена прокурором.
У вказаному кримінальному провадженні строк досудового розслідування становить два місці з моменту вручення повідомлення про підозру (в нашому випадку першого від 29.04.2021 року). Цей двомісячний строк почався з 29.04.2021 року та мав закінчитися 29.06.2021 року.
Матеріали кримінального провадження були відкриті підозрюваному та до них останньому надано доступ 19.07.2021 року. 28.07.2021 року обвинувачений ознайомився з матеріалами провадження, а прокурором було затверджено обвинувальний акт 26.08.2021 року.
В даному кримінальному провадженні після повідомлення ОСОБА_15 про підозру закінчилися строки досудового розслідування, ці строки продовжені не були, а ОСОБА_15 не підозрюються у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, дані кримінальні провадження відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК підлягають закриттю.
Крім того, у своєму клопотанні захисник зазначає, що постановою слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеські області ОСОБА_18 від 24.06.2021 року було зупинено досудове розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_15 у розшук, за матеріалами кримінального провадження № 12020165250000034 від 20.08.2020 року за ознаками ч.1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України. Так захисник зазначає, що на підставі ст. 281 КПК України повинна існувати сукупність таких обставин як: набуття особою статусу підозрюваного, відсутність інформації щодо місцезнаходження підозрюваного чи перебування його за межами України, здійснення належного повідомлення підозрюваного про необхідність явки до прокурора чи слідчого, декілька (дві або більше) неявок підозрюваного без поважних причин на такі виклики.
Як свідчать матеріали справи, підозрюваний ОСОБА_15 жодного разу не був викликаний слідчим і прокурором у порядку ч.1 ст. 135 КПК України шляхом направлення йому повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, зміст якої відповідав би вимогам ст. 137 КПК України.
Отже належні докази здійснення викликів ОСОБА_15 до слідчого чи прокурора відсутні, а тому доводи щодо безпідставних неявок ОСОБА_15 на виклики слідчого чи прокурора не є обґрунтованими.
Таким чином, винесена постанова слідчим СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 від 24.06.2021 року про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук, за матеріалами кримінального провадження №12020165250000034 від 20.08.2020 року за ознаками ч.1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України є неправомірною, оскільки викладене доводить про відсутність підстав для оголошення в розшук ОСОБА_15 , оскільки останній надавав органу слідства дані про адресу свого місцезнаходження (перебування), контактні засоби зв'язку, рапорти складались без виїзду по місцю проживання ОСОБА_15 , допиту свідків, старости. ОСОБА_15 , фактично не був оголошений в розшук, постанова від 24.06.2021 року на виконання не направлялась. Ці обставини можуть бути підтверджені відсутністю заведеної оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_15 .
Також захисником було подано заперечення а ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 09.09.2021 року, в якому вона зазначила, що слідчим суддею в ухвалі від 09.09.2021 року в задоволенні скарги було відмовлено, в зв'язку з тим, що станом на час розгляду скарги постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук від 24.06.2021 року втратила свою актуальність, оскільки досудове розслідування постановою слідчого від 16.07.2021 року було відновлено. Так захисник вважає, що ухвала слідчого судді від 09.09.2021 року є необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не в повному обсязі дослідженні всі обставини та фактично слідчим суддею скарга ОСОБА_15 про скасування постанови про зупинення провадження та про його розшук по суті не розглянута. Так в своєму запереченні захисник посилається на те, що ОСОБА_15 викликався слідчим ОСОБА_18 26.04.2021 року, 29.04.2021 року, 30.04.2021 року, 16.07.2021 року. 26.04.2021 року він прибув до слідчого та йому була вручена повістка на 29.04.2021 року. 29.04.2021 року він прибув до слідчого та йому була вручена повістка на 30.04.2021 року.
При цьому 29.04.2021 року слідчий виніс повідомлення про підозру ОСОБА_15 , постанову про залучення захисника, постанову про доручення призначити адвоката. З зазначених постанов, вбачається що ОСОБА_15 був в кабінеті слідчого 29.09.2021 року, вона відносно нього вчиняла процесуальні дії. При цьому не відомо з яких підстав, староста с. Майори був ознайомлений з підозрою щодо ОСОБА_15 , в зв'язку з неприбуттям останнього на виклик, що прямо протирічить одне одному, а також свідчить про недбале ставлення слідчого до своїх процесуальних обов'язків. При цьому, 07.06.2021 року ОСОБА_15 в відділку поліції отримав письмову відповідь від слідчого ОСОБА_18 про задоволення його клопотання, а в матеріалах кримінального провадження є рапорти, які свідчать про начеб то відсутність ОСОБА_15 по місцю проживання та не можливість встановлення його місця перебування, але він з'являється до слідчого, приносить клопотання та отримує від неї відповіді, відмічається в журналі відвідувачів. Крім того, захисник зазначає, що рапорти не зареєстровані, відсутні вхідні номера та віза керівництв, тобто відсутнє підтвердження, що ці рапорти складені не «заднім числом» без виїзду на місце та відповідають дійсності. Тому захисник вважає, що підозрюваний ОСОБА_15 жодного разу не був викликаний слідчим і прокурором у порядку ч. 1 ст. 135 КПК України шляхом направлення йому повістки про виклик, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, зміст якої відповідав би вимогам ст. 137 КПК України в період з 30.04.2021 року по день винесення постанови про розшук, тобто до 24.06.2021 року.
В підготовчому судовому засіданні захисник своє клопотання та заперечення підтримала та просила задовольнити.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні клопотання та заперечення захисника підтримав та просив задовольнити.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні проти клопотання та заперечення захисника заперечував, та просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що сторона захисту затягує розгляд справи.
Представник потерпілого в підготовчому судовому засіданні проти клопотання та заперечення захисника також заперечував та просив відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду, зокрема, з обвинувальним актом.
За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.
Послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець протягом останніх декількох років вніс низку важливих змін до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, починаючи з впровадження механізму судового контролю за строками розслідування і закінчуючи введенням процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею чітких вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків.
Відповідно до п.10 ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Так у справі «Іванов проти України» зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах Карт проти Туреччини (пункт 68), Вемхофф проти Німеччини (пункт 18). При цьому ЄСПЛ у справі «Іванов проти України» вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).
В інтерпретації ж до чинного КПК Україницей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з п.14 ч.1 ст. 3 КПК України, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Частина четверта цієї статті встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч. 5 ст. 294 КПК України).
Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
У Постанові від 17.02.2021 року у справі № 344/6630/17 Верховний Суд констатував, що закон пов'язує закінчення досудового розслідування з ухваленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання. У § 1 гл. 24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року справа № 711/3111/19: «перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК». Аналогічні висновки зроблені у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.11.2021 року, справа № 405/3805/20, від 01.07.2021, справа № 752/3218/20, від 07.12.2021 року справа № 946/1753/20, від 26.05.2020 у справі №556/1381/18, від 26.05.2020 у справі №712/6375/18.
Згідно норм чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Так з наданих до суду документів встановлено, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування 19.08.2020 року було прийнято заяву від ОСОБА_19 .. 20.08.2020 року було внесено відомості до ЄРДР за №12020165250000034.
Відповідно до наданих матеріалів справи 29.04.2021 року слідчим СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_18 було складено повідомлення про підозру.
Згідно ст. 278 КПК України встановлено, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
24.06.2021 року постановою слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 було зупинено досудове розслідування та оголошено у розшук ОСОБА_15 , у зв'язку з тим, що останні не з'являється на проведення слідчих дій, та при відвідуванні житла та опитування осіб, що з ним проживають по сусідству, встановлено, що ОСОБА_15 за місцем мешкання з'являється не часто та його місце перебування невідоме. У ході розслідування 29.04.2021 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України старості с. Майори ОСОБА_20 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України.
16.07.2021 року постановою слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 досудове розслідування за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 146 КК України було відновлено.
З наданої прокурором копії повідомлення про підозру від 29.04.2023 року ОСОБА_15 16.07.2021 року отримав фотокопію повідомлення про підозру.
Як вбачається з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Між тим, суд вважає, що на момент надходження обвинувального акту до суду закінчились строки досудового розслідування. Вказаний факт підтверджується наданими захисником наступними документам.
Відповідно до наданої копії постанови слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_18 від 29.04.2021 року про доручення призначити адвоката, згідно якої було доручено органу обласного центру з надання безоплатної вторинної допомоги призначити адвоката для здійснення захисту підозрюваного ОСОБА_15 .
Постановою слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_18 від 29.04.2021 року про залучення захисника було залучено захисника ОСОБА_21 , в якості захисника ОСОБА_15 ..
Повісткою про виклик від 26.04.2021 року слідчий ОСОБА_18 викликала на 29.04.2021 року ОСОБА_15 .
Відповідно до повістки від 29.04.2021 року слідчий ОСОБА_18 викликала ОСОБА_15 на 30.04.2021 року на 10:00 год.
Так відповідно до наданої копії Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ОРУП №2 ГУНП в Одеській області встановлено, що ОСОБА_15 з'являвся до слідчого ОСОБА_18 29.04.2021 року о 10:00 год. та 30.04.2021 року о 09:45 год.
З вказаних доказів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_15 з'являвся на всі виклики слідчого.
Крім того, листом від 07.06.2021 року слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_18 надала на клопотання ОСОБА_15 відповідь, щодо ознайомлення з матеріалами справи на підставі ст. 221 КПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст. 276 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_15 з'являвся на кожний виклик слідчого ОСОБА_18 , тому суду не зрозуміло, з яких підстав обвинуваченому ОСОБА_15 не було вручено вчасно повідомлення про підозру особисто, або способами передбаченими КПК України.
Суд не може прийняти до уваги той факт, що письмове повідомлення про підозру вручено було старості с. Майори ОСОБА_20 , у зв'язку з тим, що це не є належним способом передбаченим ч. 1 ст. 278 КПК України.
Як вбачається з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України встановлено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
З вказаних підстав, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_15 було оголошено у розшук безпідставно, а саме на момент оголошення у розшук обвинуваченого, йому не було вручено письмове повідомлення про підозру, а тому на думку суду на момент оголошення його у розшук він не набув процесуального статусу підозрюваного, та слідчий не повинен був виносити постанову про оголошення ОСОБА_15 у розшук. Вказана постанова слідчого була оскаржена до суду, але ухвалою від 09.09.2021 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області скаргу ОСОБА_15 залишено без задоволення.
Крім того, відповідно до листа від 16.10.2023 року встановлено, що Одеським РУП №2 ГУНП в Одеській області оперативно - розшукова справа у відношенні ОСОБА_15 не проводилась.
16.07.2021 року була винесена постанова слідчого ОРУП №2 ГУНП в Одеській області слідчим ОСОБА_18 , про відновлення досудового провадження.
Статтею 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрито.
Так, за ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, а у строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК, не включаються лише строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу (частина 5 статті 219 КПК України).
Статтею ж 280 зазначеного Кодексу передбачено лише підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, у чітко визначених випадках: хвороби чи оголошення в розшук, відмови слідчого судді у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування або необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
Аналіз викладених обставин, надає суду підстави стверджувати, що у кримінальному провадженні № 12020165250000034 повідомлення про підозру ОСОБА_15 складене 29.04.2021 року, а вручене 16.07.2021 року з грубими порушеннями, а оформлений 26.08.2021 року обвинувальний акт відносно останнього, є процесуальними діями і рішеннями, проведеними і прийнятими поза межами строку досудового розслідування, який сплив 21.07.2021 року, а відтак означена особа у порядку, встановленому КПК України, процесуального статусу підозрюваного не набула.
Така думка суду ґрунтується на досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 15.09.2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених ст.ст. 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Враховуючи викладе провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Подібний правовий висновок викладено у постанові ККС ВС від 10.08.2021 року у справі №161/694/20.
На підставі викладеного, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення підлягає залишенню без розгляду.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні - відсутні.
Керуючись ст. ст. 128, 219, 284, 314, 350, 372, 392, 393, 395 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12020165250000034 від 20.08.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 146 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020165250000034 від 20.08.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 146 КК України закрити, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.
Роз'яснити цивільному позивачу право пред'явлення цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1