ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 р.Справа № 480/9196/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2022, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 31.01.2022 по справі №480/9196/21
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
треті особи Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради , Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Сумської міської ради(надалі - відповідач, Виконком Сумської МР), третя особа: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (надалі також - третя особа, апелянт, Управління), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 31.08.2021 № 492 в частині пункту 13 додатку 1 до рішення про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об'єктів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Виконкому Сумської МР від 31.08.2021 № 492 в частині пункту 13 додатку 1 до рішення про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об'єктів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Сумської МР на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн за подання позовної заяви та 681 грн за забезпечення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні експертизи, необхідної для встановлення обставин у справі, а саме, щодо віднесення спірних споруд позивача до тимчасових або капітальних, які є ключовими у цій справі. Первинно, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 17.08.2005 №441 "Про встановлення та облаштування громадського транспорту"затверджено результати конкурсу на право оренди земельної ділянки під розміщення малої архітектурної форми і затверджено додаток 2- Перелік місць розташування під розміщення малих архітектурних форм на зупинках громадського транспорту, де під №8 вказана саме зупинка громадського транспорту по АДРЕСА_2 , замовник-переможець конкурсу ПП ОСОБА_2 . Згідно листа від 30.09.3021 Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Сумська міська рада згоди на зведення нового будівництва міні-магазина із зупинкою громадського транспорту по вул. Степана Бандери на земельну ділянку з кадастровим номером №5910136600:15:018:0013 не надавалась. Апелянт вважає, що законні підстави для нового будівництва відсутні. ОСОБА_1 не мав права подавати Декларацію про готовність до експлуатації об'єкту СМ101210812507 зареєстровану 13.03.2021, а внесені в декларацію дані щодо дати початку нового будівництва 17.06.2010 є недостовірними. Вказав на безпідставність надання судом першої інстанції оцінки документам, наданим позивачем та пов'язаним з будівництвом спірних споруд.
Відповідач у наданих до суду поясненнях на апеляційну скаргу підтримав позицію третьої особи та додатково посилався на висновки, викладені у постановах Другого апеляційного адміністративного суду.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та поясненнях, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
15.11.2006 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення міні-магазину за адресою: м. Суми, вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 27.09.2011.
У 2007 році проектною організацією ТОВ «Фішер» розроблено проекту документацію на будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту по вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал») в м. Суми.
17.06.2010 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт».
23.12.2011 між Сумською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, вул. Баумана (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 13.11.2016.
01.09.2017 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним торгівельним кіоском за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 26.07.2022.
13.08.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № CM101210812507 по об'єкту: «Нове будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»)».
07.09.2021 з офіційного сайту Сумської міської ради позивачу стало відомо про прийняття рішення Виконавчим комітетом Сумської міської ради № 492 від 31.08.2021 «Про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об'єктів».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши, що об'єкт стосовно якого виник спір не є тимчасовою спорудою.
Колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу в межах ст. 308 КАС України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 1 ст. 24 Закону № 280/97-ВР).
Згідно з пп. 7 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", згідно з ч. 2 якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " (далі - Закон №3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 3038-VI встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Так, на момент прийняття оскаржуваного рішення порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності був затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244).
Згідно з п. 1.3. Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п. 2.1. Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди (додаток 1).
Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (п. 2.2 Порядку № 244).
Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасової споруди (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди. (п. 2.5. Порядку № 244)
Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди. (п. 2.6 Порядку № 244)
Паспорт прив'язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (п. 2.7 Порядку № 244)
Відповідно до приписів п. 2.29 та 2.30 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про наявність у Виконкому Сумської МР права, у випадку встановлення факту самовільного розміщення тимчасових споруд, ухвалити відповідне рішення про їх демонтаж.
Отже, для встановлення правомірності спірного рішення про демонтаж самовільно розміщеної споруди необхідно встановити чи відноситься спірний об'єкт - міні-магазин із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери, до тимчасової споруди.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що при ухваленні спірного рішення Виконкомом Сумської МР не встановлювалося те, що зведений позивачем об'єкт: міні-магазин із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери є саме тимчасовою спорудою.
Зокрема, із копії оскаржуваного рішення не вбачається, на підставі яких доказів Виконком Сумської МР було встановлено, що станом на 31.08.2021 збудований ОСОБА_1 є тимчасовою спорудою.
Натомість, за результатами проведеної за ініціативою апелянта, судової будівельно-технічної експертизи Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокріуса», складено висновок №1277 від 07.09.2023.
У висновку № 1277 від 07.09.2023 судовим експертом зазначено про те, що проведеним дослідженням, в межах наданої документації, експертом встановлено, що об'єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013 відноситься до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення та являє собою будівлю в межах приміщень 2. торгівельна зала 29,8 кв. м. та 3. торгівельна зала 18,2 кв. м., згідно технічного паспорту на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту) по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 21.04.2021, з прибудованим до неї приміщенням - тимчасовою спорудою в межах приміщення 1. торгівельна зала 18,5 кв. м. згідно технічного паспорту на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту) по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 21.04.2021.
Також судовий експерт вказав, що об'єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013:
не є тимчасовою спорудою (групою тимчасових споруд), оскільки частково установлений з влаштуванням фундаменту;
не є новим будівництвом або капітальним будівництвом або будівництвом, оскільки будівництво будівлі завершено, виготовлений технічний паспорт на громадський будинок (міні-магазин із зупинкою громадського транспорту), сформовано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта реєстраційний номер СМ101210812507 від 13.08.2021, присвоєно адресу згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, номер рішення 290-а від 29.09.2021, реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ARO01:3263-1575-4317-6157.
Отже, експертизою підтверджено, що міні-магазин із зупинкою громадського транспорту, розташований по вул. Степана Бандери, № б/н, м. Суми, Сумська область та складається з трьох приміщень, два з яких є будівлею та не є тимчасовими спорудами, а третє є прибудованим до будівлі приміщенням та має характер тимчасової споруди.
У службовій записці Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 21.01.2021 №99/08.01-22, на яку міститься посилання в оскаржуваному рішенні, лише зазначено про необхідність внесення відповідних змін до рішень про демонтаж незаконно встановлених/розміщених об'єктів на території міста Сум щодо визначення виконавчих органів Сумської міської ради та посадових осіб, відповідальних за проведення демонтажу та порядок їх взаємодії, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 480/3157/20, яка набрала законної сили з дати її прийняття, визнано нечинним Порядок демонтажу незаконно встановлених/розміщених елементів благоустрою, тимчасових (металевих) гаражів, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення на території м. Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 06.02.2019 № 4505-МР.
Посилання представника відповідача на рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.06.2017 №335 щодо демонтажу споруди позивача як на доказ правомірності рішення про демонтаж від 31.08.2021, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані протоколи датовані 2017 роком, тобто за 4 роки до дня винесення оскаржуваного у цій справі рішення та єдиною підставою для висновку про саме тимчасовий характер споруди, у тому випадку, слугував лист ТОВ «Сумиоблавтотранс» про вжиття заходів щодо демонтажу тимчасових споруд перед головним фасадом автовокзалу міста Суми.
У той же час у матеріалах справи міститься надана ОСОБА_1 копія технічного паспорту на міні-магазин із зупинкою громадського транспорту по вул. Степана Бандери місто Суми, виготовленого ТОВ «Перше БТІ», відповідно до якого в розділі «Опис основних конструктивних елементів» значиться «фундамент бетон», а загальна площа приміщень - 66,5кв.м., що не підпадає під визначення тимчасової споруди, наведеного в ч. 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " від 17 лютого 2011року № 3038-VI .
Крім того, позивачем надано копію зареєстрованої 13.08.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради декларації про готовність об'єкта до експлуатації № CM101210812507 по об'єкту: «Нове будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»).
Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління державного архітектурно- будівельного контролю Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25.01.2017 № 1673-МР (надалі - Положення № 1673-МР), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради утворюється Сумською міською радою та є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковане виконавчому комітету Сумської міської ради та міському голові, оперативно підпорядковане заступнику міського голови відповідно до розподілу обов'язків.
Згідно з п.п. 3.2.9 п. 3.2 Положення № 1673-МР Управління відповідно до покладених на нього завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків) та ін.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, відповідно до яких, зареєструвавши декларацію, органи державного архітектурно-будівельного контролю діяли як суб'єкти владних повноважень та в силу покладених на них законом обов'язків мали перевірити як сам об'єкт нерухомого майна, який вводиться в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Аналіз наведених вище приписів чинного законодавства та висновків Верховного Суду щодо їх застосування свідчить, що Сумська міська рада в особі підпорядкованого їй спеціального профільного Управління державного архітектурно-будівельного контролю підтвердила правомірність реєстрації декларації про готовність об'єкта нерухомого майна до експлуатації.
Твердження апелянта про те, що за відсутності на 17.06.2010 дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 N 1104 або іншого документу, що передує новому будівництву відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ОСОБА_1 не мав права подавати Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта СМ101210812507, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки питання виконання будівельних робіт без відповідного дозволу належить до компетенції відповідного органу державно-будівельного контролю, що може бути підставою для проведення позапланової перевірки щодо виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, виявлення недостовірних даних у поданій декларації щодо дати початку будівництва та в подальшому для винесення відповідних приписів щодо усунення самочинно зведених будівель та накладення штрафу за порушення містобудівного законодавства.
Також колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що наказом Управління №343-а від 10.11.2021 визнано таким, що втратив чинність наказ від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 », названі накази були ухвалені після ухвалення відповідачем рішення № 492 від 31.08.2021 «Про здійснення заходів з організації благоустрою на території Сумської міської територіальної громади шляхом проведення демонтажу незаконно встановлених/розміщених об'єктів», та не могли бути покладені в основу останнього.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірний об'єкт не віднесений до тимчасових споруд, а тому рішення відповідача про демонтаж незаконно встановлених/розміщених тимчасових споруд, що знаходиться за адресою: вул. Степана Бандери, біля буд. 40.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на можливість часткового залишення в силі спірного рішення в частині прибудованого до будівлі приміщення - тимчасової споруди в межах приміщення 1. торгівельна зала 18,5 кв.м., оскільки спірне рішення містить вказівку на демонтаж усього об'єкту - споруди АДРЕСА_1 та не визначає окремих приміщень, які мають бути демонтовані, що унеможливлює часткове залишення в силі спірного рішення Виконкому Сумської МР.
Посилання відповідача на постанови Другого апеляційного адміністративного суду у подібних правовідносинах є неприйнятним в силу приписів ч. 5 ст. 242 та ч. 7 ст. 78 КАС України.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта та відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року по справі №480/9196/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 26.10.2023.