КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/2976/23
номер провадження: 33/824/3296/2023
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Сіренка Максима Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сіренка Максима Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки, без конфіскації транспортного засобу.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Сіренко М.Ю., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року та справу закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та те, що судом першої інстанції не повно і не всебічно були з'ясовані обставини справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу марки «ЗАЗ» 110307, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , у розумінні вимог Правил дорожнього руху (далі - ПДР), оскільки він не керував ним і цей автомобіль був припаркований, а ОСОБА_1 знаходився в салоні автомобіля. Вказує, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати. Тому вважає, що складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Крім того, вказує, що оскільки постанова Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року у справі 366/22/23, яка була підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, на час складання протоколу не набрала законної сили, так як захисником у встановлений законом строк була подана апеляційна скарга на цю постанову від 07 лютого 2023 року, то вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю такої кваліфікуючої ознаки як повторність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сіренка М.Ю., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР, у зв'язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР підтверджується даними, які містять:
протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 462608 від 17 лютого 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 17 лютого 2023 року о 20 год 20 хв. керував автомобілем «ЗАЗ» 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Юності, 25 у місті Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alkotest 6820» ARHK-0541;
відеозаписом з нагрудної камери поліцейського;
відомостями, що містяться у роздруківці тесту на алкоголь «Drager Alkotest 6820» ARHK-0541 стосовно ОСОБА_1 , з якого слідує, що результат тесту - 1,04 %, тобто, останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано вказані вище результати алкотестера «Drager Alkotest 6820» ARHK-0541 - 1,04 %, а також факт згоди ОСОБА_1 з такими результатами;
розпискою ОСОБА_3 , відповідно до якої він зобов'язався не передавати права керування автомобілем водію ОСОБА_1 (а.с.1-5).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Виявлені працівником поліції 17 лютого 2023 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у розумінні підпунктів 1, 4 пункту 3 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) 09 листопада 2015 року №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, зазначені в протоколі, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 17 лютого 2023 року за участю ОСОБА_1 .
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що до автомобіля із заведеним двигуном, в якому перебував ОСОБА_1 , підійшли працівники патрульної поліції та після виявлення в нього ознак алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820», на що ОСОБА_1 погодився.
Після проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного засобу ОСОБА_1 не заперечував результатів проведеного дослідження, якими підтверджено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить його підпис в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Указаний відеозапис з нагрудної камери поліцейського є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у порушення пункту 2.9 а) ПДР.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був водієм та не керував транспортним засобом, а відтак він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, не приймаються апеляційним судом до уваги, виходячи з такого.
За змістом пункту 1.10 ПДР, водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Із переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського дійсно не вбачається моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та моменту його зупинки працівниками патрульної поліції.
У той же час, на цьому відеозаписі вбачається, що в автомобілі, в якому перебував ОСОБА_1 , був заведений двигун. Працівникам поліції ОСОБА_1 заявив, що він на автомобілі здав вперед та проїхав пару метрів (08 хв. 50 сек. та 15 хв. 44 сек. відеозапису).
Вказані обставини є достатніми для висновку, що в даному випадку ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу у розумінні пункту 1.10 ПДР.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не допустив будь-яких порушень ПДР, його автомобіль стояв припаркований, а тому він не повинен був виконувати незаконні вимоги працівників поліції, апеляційний суд відхиляє, оскільки обов'язок водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин імперативно передбачений пунктом 2.5 ПДР.
При цьому апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння незалежно від причин зупинки.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції щодо законності вимоги пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог пункту 2.9 а) ПДР, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із постановою судді першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП та, відповідно, накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №462608 від 17 лютого 2023 року дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.
Так, ч.2 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У доданій до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №462608 від 17 лютого 2023 року довідці щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, складеної 22 лютого 2023 року старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики УПП у місті Києві ДПП, вказано, що оскільки постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року у справі 366/22/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, то в даній справі дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.130 КУпАП.
Також до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції додано знеособлену постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року у справі 366/22/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом ч.3 ст.291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 10 ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Оскільки відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів реєстру, то судом апеляційної інстанції було досліджено рух справи 366/22/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Встановлено, що постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року у справі 366/22/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись з цією постановою судді, адвоката Шурубора В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у справі 366/22/23 апеляційну скаргу адвоката Шурубора В.І. залишено без задоволення, а постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року - без змін.
Оскільки Київський апеляційний суд у справі 366/22/23 не вирішував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то вказані обставини свідчать про те, що адвокат Шурубора В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у встановлені законом строки, що виключає можливість набрання постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 07 лютого 2023 року законної сили станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №462608 від 17 лютого 2023 року.
Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №462608 від 17 лютого 2023 року у діях ОСОБА_1 не існувало такої кваліфікуючої ознаки як повторність, а тому у судді не було правових підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП та, відповідно, накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
Водночас апеляційний суд враховує, що фактичні обставини справи щодо керування ОСОБА_1 17 лютого 2023 року транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджені в судовому засіданні суду першої інстанції належними і допустимими доказами та свідчать про вчинення ним дій, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 , які проявились у тому, що він, у порушення вимог пункту 2.9 а) ПДР, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ст.33 КУпАП).
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, що відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. До того ж санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Тому апеляційну скаргу адвоката Сіренка М.Ю., подану в інтересах ОСОБА_1 , слід задовольнити, а постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року - змінити, з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.247 КУпАП ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Сіренка Максима Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки - змінити.
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов