ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 646/1732/23 Головуючий суддя І інстанції Демченко І.М.
Апеляційне провадження № 33/818/932/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Дегтяра І.А. на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 21.04.2023 о 23год 49 хвил у м. Харків, пр-т Гагаріна, 30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter ДНЗ НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, яке встановлене за результатами огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора DragerAlkotester 6820 на місці зупинки транспортного засобу з результатом 1,78 проміле, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Дегтяр І.А. просить скасувати постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.07.2023 року та закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційній вимоги захисник Дегтяр І.А. обґрунтовує тим, що матеріали цієї справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, працівники поліції не повідомляли причини зупинки та провели огляд на стан алкогольного сп'яніння з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, захисник Дегтяр І.А. просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.07.2023 року, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано лише 18.07.2023 року, а тому не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Дегтяра І.А.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Дегтяр І.А. не з'явилися, але були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, про що свідчить відомості довідки про доставлення судової повістки від 28.08.2023 року.
Крім того, 28.08.2023 року захисник Дегтяр І.А. додатково повідомлявся телефонограмою про дату, місце та час судового розгляду.
Клопотань про відкладення апеляційного розгляду від сторони захисту не надходило.
При цьому, належить врахувати, що саме захисник Дегтяр І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.07.2023 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а неявка цієї особи в судове засідання, за умови, якщо вона була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, не є перешкоджає судовому розгляду.
Отже, враховуючи зазначені обставини, відсутність клопотань сторони захисту про відкладення судового засідання, суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та захисника Дегтяра І.А., які були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, враховуючи наявні відомості у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги захисника.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника Дегтяра І.А. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 (а).
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Цих обставин не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується доказами, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №030259 від 21.04.2023 року, в якому зазначено факт керування 21.04.2023 року о 23 год. 49 хв. в м. Харкові по проспекту Гагаріна, 30, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Transporter, ДНЗ НОМЕР_1 , та порушення ним вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, оскільки знаходився у стані алкогольного сп'яніння (а.с.1);
- DVD-дисків (а.с.3), долучених до матеріалів справи, на яких маються три файли із відеозаписами («export-fgmkl», «export-rz63q», «export-vlmko»), з яких вбачається (починаючи з 02 хв. відеозаписів), що працівниками поліції спочатку почали переслідувати автомобіль Volkswagen Transporter, ДНЗ НОМЕР_1 , та після зупинки цього транспортного засобу водій ОСОБА_1 пересів на пасажирське сидіння. Інших осіб у цьому автомобілі не було. Під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатору «Drager Alkotester» або проїхати у медичний заклад.
Крім того, з відомостей цих відеозаписів вбачається, поліцейськими повідомлено ОСОБА_1 причини зупинки його транспортного засобу, а саме порушення комендантської години, а також згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного спяніння за газоаналізатора «Drager Alkotester» на місці зупинки транспортного засобу (файл «export-rz63q», починаючи з 11 хв. 45 сек.). Результати огляду виявилися позитивними та складали - 1,78%. Працівником поліції також роз'яснено ОСОБА_1 , що якщо він не згоден з результатами технічного приладу, водій може пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що останній відмовився.
На відеофайлі «export-rz63q», починаючи з 22 хв., також зафіксовано, що ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції, що він їхав додому та не встиг повернутися до комендантської години.
З цих відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово намагався вмовити працівника поліції не проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та не оспорював факту керування транспортним засобом (а.с.3);
- роздруківці з газоаналізатору «Drager Alkotester 6820» від 21.04.2023 року, згідно якої, за результатами огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «DragerAlkotester 6820» встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння та результат огляду становить 1,78 проміле (а.с.4);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.04.2023 року, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту; виражене тремтіння пальців рук. Відмовився від направлення до КНП ХОР ОНД, для проходження огляду (а.с. 6);
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, результат огляду на стан сп'яніння становить 1,78 проміле (а.с.5).
Аналізуючи докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Дегтяр І.А. скористалися своїм процесуальним правом та вони подавали заяву до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому КПК України.
Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але дії цієї посадової особи, що їх складала, ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 не оскаржувалися в порядку передбаченому чинним законодавством, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівника поліції до його безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , процедури проведення огляду на стан сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Апеляційний суд також зазначає, що чинний КУпАП не містить такого поняття як «недопустимі докази», а тому апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною.
Апеляційний суд також критично оцінює апеляційні доводи захисника Дегтяра І.А. про те, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відомості відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті.
Процедура огляду регламентована такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора DragerAlkotester 6820 на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився, а також не бажав проводити огляд у медичному закладі. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager виявився позитивним, у звязку з чим працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №030259 від 21.04.2023 року, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Інші доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильних висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника Дегтяра І.А. задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Дегтяра І.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков