ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 639/2351/23 Головуючий суддя І інстанції Курило В.О.
Апеляційне провадження № 33/818/949/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Бєлєвцової О.О. на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування строком на один рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 03.05.2023 року о 22 годині 30 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 57/59, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі захисник Бєлєвцова О.О. просить скасувати постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2023 року та закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були неправильно, не всебічно та не об'єктивно дослідженні і оцінені докази, що долучені до матеріалів справи, неповно з'ясовані усі фактичні обставини, що мають значення для справи та є підставою для закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а також неправильно застосовані норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що усі докази у цій справі є неналежними та недопустимими доказами, оскільки отримані з порушеннями вимогами чинного законодавства та містять неправдиві відомості.
Крім того, захисник посилається на те, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Бєлєвцова О.О. не з'явилися, але були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, про що свідчить відомості довідки про доставлення судової повістки від 04.09.2023 року.
Крім того, 04.09.2023 року ОСОБА_1 та захисник Бєлєвцова О.О. додатково повідомлялися телефонограмою про дату, місце та час судового розгляду.
Клопотань про відкладення апеляційного розгляду від сторони захисту не надходило.
При цьому, належить врахувати, що саме захисник Бєлєвцова О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.08.2023 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а неявка цієї особи в судове засідання, за умови, якщо вона була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, не є перешкоджає судовому розгляду.
Отже, враховуючи зазначені обставини, відсутність клопотань сторони захисту про відкладення судового засідання, суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та захисника Бєлєвцової О.О., які були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, враховуючи наявні відомості у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги захисника.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника Бєлєвцової О.О. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 144578 від 03.05.2023 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 03.05.2023 року о 22 годині 30 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 57/59, транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння та порушення останнім вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а.с. 3).
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 144578 від 03.05.2023 року, ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень та особисто підписувати цей протокол (а.с.3);
- відеозапису, долученого до матеріалів справи, з якого вбачається (файл «IMG_2262.MP4»), що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейським роз'яснено водію причини його зупинки (файл «АЛ 3262», починаючи з 02 хв. 50 сек.). Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим поліцейський в присутності двох свідків запропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та в медичному закладі, але на неодноразові пропозиції поліцейського ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, посилаючись на те, що йому не повідомили причину зупинки (файл «АЛ 3262», починаючи з 06 хв. 30 сек., з 11 хв., з 13 хв. 40 сек.).
Крім того, з долученого до справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені його права та обов'язки, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогоюгазоаналізатора «Drager», так і в закладі охорони здоров'я. Працівниками поліції також роз'яснено ОСОБА_1 зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 144578 від 03.05.2023 року, але останній відмовився отримувати копію цього протоколу та розписуватися у цьому процесуальному документі(а.с.6);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2023 року, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови та координації рухів. Відмовився від направлення до КНП ХОР ОНД, для проходження огляду (а.с. 7);
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд ОСОБА_1 в присутності двох свідків проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; порушення координації рухів (а.с.8);
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 03.05.2023 року, які пояснили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД вул. Ахієзерів, 18А (а.с. 9).
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, належить врахувати, що згідно відомостей відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_1 особисто декілька разів відмовився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт керування ОСОБА_1 03.05.2023 року о 22 годині 30 хвилин автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 ,за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 57/59.
Більш того, впротоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 144578 від 03.05.2023 року ОСОБА_1 не зазначив будь-яких зауважень щодо дій працівників поліції, в тому числі щодо причин та підстав зупинення його транспортного засобу (а.с.3).
Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник скористалися своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у порядку, передбаченому КПК України.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 та його захисник Бєлєвцова О.О. не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо незаконних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ.
Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалися своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника Бєлєвцової О.О. в цій частині.
Апеляційний суд також зазначає, що чинний КУпАП не містить такого поняття як «недопустимі докази», а тому апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною.
Будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, ОСОБА_1 та його захисник до початку апеляційного розгляду не подавали.
В матеріалах справи також міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (а.с.6). Відповідно до відомостей цього відеозапису об'єктивно вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , у останнього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано в присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest та у медичному закладі, але він відмовився від проходження відповідно огляду.
Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме те, що він має право пройти огляд на місці її зупинки з використанням алкотестеру Drager або пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд також критично оцінює апеляційні доводи захисника про те, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відомості відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 23.06.2021 року (а.с.5), а тому повинен знати вимоги п. 2.5 ПДР України.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто свідомо проігнорував вимоги ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Позиція захисника, яку вона зазначила в апеляційній скарзі, щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Бєлєвцової О.О. не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника Бєлєвцової О.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков