ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Харків
справа № 639/2359/23
провадження № 22-ц/818/2012/23
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Носової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Харківська міська рада, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини більше п'яти років, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року, ухвалене суддею Гаврилюк С.М., -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки спадкодавця померли: мати ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рідні брати спадкодавця померли: ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала, дітей в неї не було. Зведений брат спадкодавця ОСОБА_2 за життя спадкодавця стосунки з нею не підтримував. ОСОБА_1 є цивільним чоловіком померлої ОСОБА_3 , з липня 2015 року постійно проживав у неї за адресою: АДРЕСА_1 , спочатку допомагав по господарству, а потім вони стали жити як чоловік та дружина, вирішували сімейні справи, вели спільне господарство, відвідували разом одну поліклініку № 3 Новобаварського району, витрати здійснювали за сумісні кошти, робили заощадження. 22.05.2022 разом поїхали до м. Львів, де мешкали сумісно. 15.06.2022 ОСОБА_3 поїхала до м. Харкова щоб отримати пенсію та звернутися до лікарні, оскільки погано себе почувала, та обіцяла повернутись через десять днів. З 17.06.2022 вона перестала відповідати на дзвінки. Позивач, виїхавши терміново до м. Харкова, у помешканні виявив труп спадкодавця, після чого викликав поліцію. ОСОБА_1 здійснив кремування та поховання померлої ОСОБА_3 за власні кошти. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з домоволодіння по АДРЕСА_1 і домоволодіння по АДРЕСА_2 , земельної ділянки в Зміївському районі і акцій заводу «Елеватормельмаш». Протягом встановленого законом шестимісячного строку ОСОБА_1 25.08.2022 звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, та постановою нотаріуса від 04.05.2023 у видачі свідоцтва на спадщину йому було відмовлено. Позивач зазначив, що інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , крім нього та зведеного брата спадкодавця - ОСОБА_2 , відсутні. Через наведені обставини позивач змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання разом із спадкодавцем з липня 2015 року по 28 червня 2022 року.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини більше п'яти років.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при житті ОСОБА_8 не прописався до її оселі, тому що її брат ОСОБА_6 не давав своєї згоду. Після смерті брата ОСОБА_9 декілька разів зверталась до Жовтневого виконкому з проханням його прописки, однак їй відмовили. Вважає, що для того, щоб цей факт підтвердити, або спростувати суддя повинна була направити запит до місцевого виконкому і перевірити чи зверталась ОСОБА_3 у 2021 році тобто до початку війни, з заявою про його прописку чи ні. Вважає, що суд оцінку існуючим доказам не надав, а саме, що заявник проживав і продовжує проживати в одному приміщені з спадкодавцем, після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_10 її поховав, провів поминки, продовжує сплачували комунальні послуги, разом за спільні заощадження придбали побутову техніку (телевізор, масляний нагрівач), продуктові запаси, заготовили консервацію, дрова, у разі перебоїв з електрикою і газопостачанням. За період спільного життя ОСОБА_11 і ОСОБА_12 придбали багато речей, однак квитанції не збереглися, ремонтували кришу та укріплювали сарай, проводили ремонт в домі, він погасив заборгованість за газопостачання. Вказує, що допитані свідки також підтвердили, що ОСОБА_10 і ОСОБА_13 проживали як чоловік та дружина, разом вели господарство, святкували свята, разом ходили на запрошення, скандалів між ними не чули, вказує, що їх свідчення є послідовними та логічними і не викликають сумнівів в їх правдивості. Вважає, що наведені докази, як того вимагає положення ст. 1264 ЦК України, свідчать про те, що ОСОБА_14 проживав постійно зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, спільної праці.
Крім того, позов пред'явлений до неналежного відповідача.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.33).
Також, з копій свідоцтв про смерть вбачається, що:
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
ІНФОРМАЦІЯ_13 померла ОСОБА_15 ;
ІНФОРМАЦІЯ_14 помер ОСОБА_5 (а.с.34-37).
Згідно з копією договору про поділ спадкового майна, укладеного 28.02.2020 між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого державним нотаріусом Другої ХМДНК Волохіною О.В., р.6-109, сторони договору є спадкоємцями за заповітом, що посвідчений П'ятою ХДНК 03.02.2010 за р. № 3-55 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 їх рідного брата ОСОБА_7 , та за даним договором у власність ОСОБА_3 переходить: житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,0885 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137900:14:014:0001; у власність ОСОБА_6 переходить житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1000 га що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 (а.с.19)
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 лютого 2020 року державним нотаріусом Другої ХМДНК Волохіною О.В., р. № 6-111, вбачається, що спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 , а саме земельної ділянки площею 0,0885 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310137900:14:014:0001, на підставі заповіту, посвідченого П'ятою ХДНК 03.02.2010 за р. № 3-55 та Договору про поділ спадкового майна, посвідченого Другою ХМДНК 28.02.2020 р. № 6-109, є його сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
Право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0885 га кадастровий номер 6310137900:14:014:0001 та на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_3 28.02.2020, що підтверджується копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20,27).
Право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_6 28 лютого 2020 року, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.28).
Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 452127 від 28 липня 2005 року, власником земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий номер 6310137900:16:004:0002 є ОСОБА_5 (а.с.29).
Згідно з копією державного акту на право приватної власності на землю від 07.11.2000 р. №5550, власником земельної ділянки площею 0,1200 га, що розташована на території Таранівської сільської ради с.т. «Пролісок» ділянка № НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 (а.с.30).
Як вбачається із копіії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_16 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 558 від 30.08.2005 (а.с.22).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що
він є цивільним чоловіком померлої ОСОБА_3 . З липня 2015 року постійно проживав у неї за адресою: АДРЕСА_1 , спочатку допомагав по господарству, а потім вони стали жити як чоловік та дружина, вирішували сімейні справи, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 , домоволодіння по АДРЕСА_2 , та земельної ділянки в Зміївському районі і акцій заводу «Елеватормельмаш». Вказує, що інші спадкоємці, які могли б прийняти спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , крім нього та зведеного брата спадкодавця - ОСОБА_2 , відсутні.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 травня 2023 року №478/02-31 державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , оскільки ним не надано документи, які підтверджують факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Державним нотаріусом за даними Спадкового реєстру 25.08.2022 здійснено перевірку відсутності/наявності заповіту після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та встановлено, що заповіти від її імені відсутні, спадкоємців за законом першої, другої, третьої черг немає. Мати спадкодавця ОСОБА_17 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько спадкодавця ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала, дітей у неї не було. Рідний брат спадкодавця ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , рідний брат спадкодавця ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 одна. До Другої ХМДНК крім заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини інших заяв від будь-яких інших осіб про прийняття спадщини не надходило (а.с.25-26).
Таким чином, з викладеного вбачається, що відсутні спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , які у встановлено законом порядку прийняли спадщину.
Частино 1 статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.
При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.
Позивач пояснив, що відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв.
Як свідчать матеріали справи орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада залучена судом до участі в справі в якості третьої особи. Позивачем клопотання про залучення до участі в справі Харківську міську раду в якості співвідповідача або про заміну первісного відповідача на Харківську міську раду не заявлялось.
Враховуючи вищевикладене, суд першо інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, тому підстави для його задоволення відсутні.
Разом з тим, враховуючи, що пред'явлення позову до неналежного відповідачі є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, спільної праці, тобто недоведеність позовних вимог, є помилковим та передчасним.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі 2-7200/08.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладених обставин справи рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2023 року - змінити, в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова