Справа № 522/741/23
Провадження № 2/522/121/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, просила про солідарне стягнення 713 220,40 грн матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалась на те, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2022 року у справі № 522/17245/16к ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України. Згідно обставинам, встановлених вироком, вчиненим відповідачами кримінальним правопорушенням ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду у розмірі 713 220,40 грн, яка виражена в тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , об'єднані спільним умислом, викрали з її будинку наступне майно: грошові кошти в сумі 10 000 доларів США; грошові кошти в сумі 860 євро; каблучку з білого золота з діамантами; браслет з білого золота з діамантами «Cartier»; сережки з білого золота з перлинами та діамантами.
07 лютого 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
23 травня 2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій вона просила суд стягнути з відповідачів на її користь 775 997,0 грн завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн моральної шкоди, яку мотивовано тим, що ОСОБА_1 було здійснено переоцінку викраденого майна, про що свідчить звіт з незалежної оцінки від 19 травня 2023 року № 2466/23, складений ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович», згідно якого ринкова вартість рухомого майна, що становить культурну цінність ювелірні вироби, в кількості трьох найменувань: каблучка з білого золота з діамантами STEFAN HAFNER, браслет з білого золота CARTIER, сережки з білого золота з діамантами CLAN DE VEGA станом на 01 травня 2023 року складає 775 997,00 грн. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 просила суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідачів 775 997,00 грн завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.
23 травня 2023 року ухвалою суду задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Логовського В.В. про збільшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду.
14 вересня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що Слідчими слідчого відділу Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015160500002153, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2015 року за заявою ОСОБА_1 , яка просила вжити заходів правового характеру щодо невстановленої особи, яка в період часу з 19 грудня 2014 року по 23 березня 2015 року шляхом проникнення у її житло таємно заволоділа особистим майном ОСОБА_1 .
В рамках вказаного кримінального провадження 16 травня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, повторно (у випадку ОСОБА_2 ).
За змістом вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2022 року, суд визнав доведеним обвинувачення, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період часу з 19 грудня 2014 року по 23 березня 2015 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося), керовані умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів, таємно викрали із кімнати потерпілої ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 : каблучку з білого золота, з діамантами, вартістю 97 200,00 грн, браслет з білого золота з діамантами «Cartier», вартістю 14 300,00 доларів США, що станом на момент купівлі становило 114 400,00 грн по курсу НБУ; сережки з білого золота з перлинами та діамантами, вартістю 46 679,00 грн.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до звіту з незалежної оцінки ринкової вартості рухомого майна, що становить культурну цінність - ювелірних виробів в кількості трьох найменувань № 2466/23 від 19 травня 2023 року, виконаного на замовлення позивачки, оціночна вартість каблучки з білого золота з діамантами «STEFAN HAFNER», браслета з білого золота з діамантами «CARTIER», сережок з білого золота з діамантами «CLAN DE VEGA» разом складає 775 997,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, надавши оцінку наданим ОСОБА_1 доказам на підтвердження завдання відповідачами матеріальної шкоди майну, суд дійшов висновку про її солідарне стягнення з відповідачів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_5 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної постанови).
У даному випадку негативний вплив на психо-емоційний стан ОСОБА_1 справив передусім тривалий строк досудового розслідування і судового розгляду кримінальної справи за кримінальним провадженням № 12015160500002153.
Необхідність постійної участі у слідчих діях та судових засіданнях протягом більш ніж 7 років не дозволяла потерпілій абстрагуватись від негативних спогадів та відновити більш-менш спокійний морально-психологічний стан.
Також, безвідносно до реальної вартості викрадених коштовностей, останні мали для ОСОБА_1 велике нематеріальне значення, оскільки були пов'язані з певними пам'ятними та важливими для неї/її сім'ї подіями.
ОСОБА_1 за текстом позову зазначила, що встановлення обставин викрадення її майна відбувалось на фоні загального напруження відносин в сім'ї ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали доступ до будинку ОСОБА_1 саме завдяки дітям чоловіка позивачки. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 , незважаючи на власне емоційне виснаження, змушена була приділяти свою увагу ще й питанням відновлення взаємної довіри та нормалізації відносин її чоловіка з синами.
Безумовно, внаслідок дій відповідачів, ОСОБА_5 було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, ОСОБА_1 не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, беручи до уваги психо-емоціональний стан позивача, внаслідок втручання в її власність та заволодіння її майном злочинним шляхом, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу є стягнення 20 000,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 775 997,00 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 20 000,00 грн моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України 3 979,98 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) в дохід Державного бюджету України 3 979,98 грн судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 26.10.2023.
Суддя І.А. Павлик