ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
27 жовтня 2023 року
м. Харків
Справа № 643/4448/23
Провадження № 22-ц/818/1813/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року, ухвалене суддею Довготько Т.М.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову зазначає, що 25 лютого 2020 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановлених договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу кредит у вказаному в договорі розмірі. Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 14 лютого 2023 року мається заборгованість в розмірі 47 840,07грн., яка складається з: 40 383,54грн. - заборгованості за тілом кредиту; 7 456,53грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку Банк просить стягнути.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за тілом кредиту за договором №б/н від 25 лютого 2020 року в розмірі 40 383,54грн. та судовий збір у розмірі 2 254,56грн., а всього 42 638,10грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 25 лютого 2020 року, довідки про видані картки, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом.
Відповідачем рішення суду не оскаржується.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 40 383,54грн. Що стосується заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 456,53грн., то підстав для її стягнення не вбачається, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо погодження між сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 25 лютого 2023 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
У анкеті-заяві клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач підписанням цього документу приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», розташованих у мережі інтернет https://privatbank.ua/terms, в редакції, діючій на дату укладання цього документу. Відповідач погоджується з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав довідку про умови надання інформації щодо умов кредитування (паспорт кредиту), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послу.
За умовами укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитного договору від 25 лютого 2020 року Банком було надано кредит в розмірі 40 000грн., який у подальшому було зменшено, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірі встановленому цим договором.
Згідно наданого Банком розрахунку станом на станом на 14 лютого 2023 року мається заборгованість в розмірі 47 840,07грн., яка складається з: 40 383,54грн. - заборгованості за тілом кредиту; 7 456,53грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 456,53грн., адже позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 25 лютого 2020 року та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, що підтверджує, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, і що у паспорті кредиту позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування, є припущенням.
Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 11 березня 2020 року (а.с.49). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Як встановлено вище, заява-анкета, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
Анкета-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.36-37) не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , була актуальною лише до 11 березня 2020 року, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Що стосується Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» на які посилається позивач, то матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 лютого 2020 року шляхом підписання заяви-анкети.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, також посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.38).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.36-37) сторони визнають простим електронним підписом такі способи підпису клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділені Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», і т.п. в програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку в мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції по переводу коштів і т.п., якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає можливість клієнту зробити однозначний висновок про зміст операції, довіреність на здійснення якої клієнт надає Банку шляхом підписання способами, узгодженими сторонами вище. Сторони визнають угоди у вигляді електронних документів з використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, які не потребують додаткового підтвердження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.38).
В підписаній відповідачем ОСОБА_1 25 лютого 2020 року заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді зазначено, що ОСОБА_1 , який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, приєднується до розділів «Загальні положення», «Кредитні карти», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, затвердженій Протоколом засідання Правління Банку №8 від 19 лютого 2019 року.
Відповідач з викладеними у заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій електронний підпис.
Із змісту цієї заяви вбачається, що сторонами погоджена базова процентна ставка 43,2% - для карт Універсальна та 42% - для карт Універсальна Gold, а у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 86,4% - для карт Універсальна та 84% - для карт Універсальна Gold.
Згідно довідки Банку (а.с.35) відповідачу видавалась картка Універсальна, а тому погоджений сторонами розмір відсотків становитиме 43,2% - базова процентна ставка та 86,4% - підвищена ставка, яка застосовується у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув.
Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Відповідно до частини другої ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Матеріали справи свідчать, що остання перевипущена карта була строком дії до березня 2026 року, тобто 31 березня 2026 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 31 березня 2026 року відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 01 квітня 2026 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 01 квітня 2026 року.
Отже, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами має бути розрахована за період з 09 березня 2022 року (дата виникнення прострочки) по 14 лютого 2023 року (в межах позовних вимог) за відсотковими ставками визначені у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг із розрахунку 365 днів, яка становитиме 7 720,83грн.
Відповідно до положень ч.ч.1, 6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки зазначена сума перевищує розмір заборгованості за простроченими відсотками, який заявлений Банком до стягнення в позовній заяві, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 7 456,53грн., тобто в межах позовних вимог.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення відсотків підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 456,53грн.
Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, що Банком при поданні позовної заяви сплачено 2 684грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 627,51грн., усього - 3 311,51грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 311,51грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 23 червня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - скасувати.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. М. Грушевського, буд.1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.02.2020 у розмірі 47 840,07грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 40 383,54грн. і заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 456,53грн., та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 684грн., а всього 50 524,07грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. М. Грушевського, буд.1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 627,51грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2023 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова