Справа № 344/12144/23
Провадження № 11-кп/4808/520/23
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року продовжено термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 05 листопада 2023 року включно з визначенням розміру застави в сумі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2023 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою в частині розміру застави і підлягає зміні.
Посилається на те, що прокурором не надано жодних документів, які б обґрунтовували доводи клопотання та підтверджували існування хоча б одного із ризиків, передбаченого ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу та зменшення розміру застави.
Звертає увагу на те, що він не заперечував обґрунтованості підозри і підтримав клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пояснював, що не має бажання перешкоджати будь-яким чином встановленню істини у кримінальному провадженні, а також переховуватися від слідства. Звертає увагу на те, що він страждає на тяжкі захворювання, має на утриманні двох малолітніх дітей (2014 року народження та 2013 року народження). Зазначає, що розмір застави є непомірним для нього, а тому просить зменшити йому розмір застави до мінімального.
Просить ухвалу першої інстанції змінити в частині розміру застави та визначити йому заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник адвокат ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги ;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги адвоката, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст.28,ч.1 ст.357, ч.2 ст.28, ч.3 ст.357, ч.1 ст.361 КК України.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Прокурор у кримінальному провадженні подав письмове клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв'язку з тим, , а встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд першої інстанції врахував тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , особу обвинуваченого та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не зменшилися, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, підставами вважати, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, є те, що він обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, у зв'язку із чим, може змінити місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння. Окрім цього, ОСОБА_7 є жителем іншої області, постійного проживання в м.Івано-Франківську не має, а тому з метою уникнення від відповідальності, може покинути межі Івано-Франківської області.
Підставою вважати, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, які брали участь під час досудового розслідування є те, що йому відомі дані останніх і з метою уникнення кримінальної відповідальності, ним може здійснюватися незаконний вплив на свідків та потерпілих.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має міцних соціальних зв'язків, постійного джерела доходу, офіційно непрацевлаштований, тому може вчинити кримінальне правопорушення з метою незаконного збагачення. Також ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, які були скоєні за невеликий період часу, що свідчить про можливість скоєння ним в майбутньому нових злочинів, в тому числі і на території інших областей.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Згідно ст.176 ч.1 КПК України запобіжними заходами є:1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Як вбачається з ст.176 ч.8 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Колегією суддів взято до уваги, що ОСОБА_7 страждає на хронічні захворювання та має на утриманні двох малолітніх дітей (2014 року народження та 2013 року народження), однак вищевказані обставини не спростовують висновки суду про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність ризиків є безпідставними, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_7 , суд враховував не лише тяжкість злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5