УХВАЛА
27 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 644/6719/19
провадження № 61-14806 ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради нарішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.
До Верховного Суду 12 жовтня 2023 року від імені Харківської міської ради у порядку самопредставництва ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з положеннями частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Щодо пропуску строку на касаційне оскарження
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови від 30 березня 2023 року отримав 12 вересня 2023 року, тому має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. До клопотання додав копію супровідного листа Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року про направлення учасникам справи копії постанови зі штампом Харківської міської ради про реєстрацію вхідної кореспонденції 12 вересня 2023 року Вх № 15952/0/3-23.
Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними з огляду на таке.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Харківська міська рада не надає достовірних доказів отримання нею саме 12 вересня 2023 року копії постанови суду апеляційної інстанції (конверт, довідка суду, копії матеріалів справи, тощо). Проставлення департаментом діловодства Харківської міської ради штампу вхідної кореспонденції 12 вересня 2023 року на супровідному листі Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, яким направлена копія оскаржуваного судового рішення від 30 березня 2023 року, не є об'єктивним доказом інформації про дату отримання Харківською міською радою, оскільки наданий заінтересованою стороною і не підтверджений даними пошти. Саме по собі проставлення штампу вхідної кореспонденції 12 вересня 2023 року на супровідному листі апеляційного суду не є доказом про його отримання у той же день. Схожих висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 05 квітня 2021 року у справі № 316/1206/19, від 07 липня 2022 року у справі № 761/31181/20. Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки у розпорядженні суду наявні лише матеріали касаційної скарги.
Повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 рокуоприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10 квітня 2023 року. Доступ до цього реєстру є загальнодоступним та безкоштовним, отже, у Харківської міської ради не було перешкод у ознайомленні зі змістом прийнятої постанови і подачі касаційної скарги у розумний строк, однак касаційну скаргу подано 12 жовтня2023 року, тобто після спливу п'яти місяців з дня складення повного судового рішення.
При цьому, у тексті оскаржуваної постанови зазначено, що представник позивача ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні, тобто представнику було достеменно відомо про прийняте судове рішення.
Представником заявника не надано жодного доказу на підтвердження поважності пропуску строку подачі касаційної скарги протягом п'яти місяців, хоча представнику позивача ОСОБА_2 було відомо про прийняте рішення.
При цьому, представник заявника повинен був цікавитися рухом справи, так як йому було відомо про прийняте судове рішення, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об'єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху та роз'яснити заявнику про необхідність надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яка діяла на момент звернення до суду, за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 7 пункту 1 частини другої цієї статті судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Враховуючи викладене вище та оспорювану суму у розмірі 611 137,60 грн, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 18 334,12 грн (611 137,60 грн * 1,5 % * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України та подана після закінчення строків на касаційне оскарження, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року неповажними.
Касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 березня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь