Постанова
Іменем України
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 495/4718/15-ц
провадження № 61-9357св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Затоківська селищна рада, відділ державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради,
представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Копаньов Олександр Володимирович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі судді Боярського О. О.
від 11 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
від 27 квітня 2023 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходилися цивільні справи:
- справа № 495/4718/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , Затоківської селищної ради, Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності;
- справа № 495/3053/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до ОСОБА_6 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно;
- справа № 495/5088/16-ц за позовом Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, в інтересах територіальної громади смт Затока
м. Білгород-Дністровського Одеської області, до ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. У процесі судового розгляду позовні вимоги за вказаними цивільними справами неодноразово уточнювалися.
3. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2016 року зазначені цивільні справи об'єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер - 495/4718/15-ц.
4. В процесі розгляду зазначених позовних заяв на розгляді у суді залишилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Затоківської селищної ради, відділу державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання незаконними та скасування рішень Затоківської селищної ради, визнання незаконними договорів купівлі-продажу та скасування реєстрації.
5. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є власниками земельних ділянок у садовому товаристві «Січневець-3» Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровського Одеської області.
6. Суміжними співвласниками земельних ділянок є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які на підставі рішень Затоківської селищної ради від 05 липня 2013 року №№ 1376, 1377 та від 17 квітня 2014 року №№ 1896, 1897 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
7. Підставою виникнення права власності на вказані земельні ділянки стало рішення Затоківської селищної ради від 23 грудня 2014 року, яким було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів.
8. 09 грудня 2015 року на підставі нотаріального посвідчених договорів купівлі-продажу відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відчужили спірні земельні ділянки ОСОБА_7 .
9. Оспорювані рішення Затоківської селищної ради від 05 липня
2013 року №№ 1376, 1377, від 17 квітня 2014 року №№ 1896, 1897 та
від 23 грудня 2014 року про затвердження проекту землеустрою, на думку позивачів, є частково недійсними і такими, що порушують їхні права та інтереси, суперечать громадським та приватним інтересам.
10. Позивачі вказували, що внаслідок відведення зазначених земельних ділянок у власність відповідачів, вони позбавлені можливості заїзду на належні їм земельні ділянки, до їхніх будинків з автодороги Одеса-Білгород-Дністровський.
11. Звертали увагу, що генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території, крім того взагалі не існує адреси АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_2 .
12. Технічна документація із землеустрою, складена на спірні земельні ділянки, суперечить проектній документації на будинок ОСОБА_1 , з влаштуванням заїзду на ділянку з автотраси Одеса-Білгород-Дністровський, не містить погоджень власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, а саме позивачів у справі.
13. Також проектна документація суперечить статтям 9, 10 Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки індивідуальне дачне будівництво ніяким чином не відноситься до складових автомобільних доріг загального користування, а розміщення інших об'єктів у межах смуги відведення без погодження з власниками доріг не допускається.
14. Оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є похідними від незаконних рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 05 липня 2013 року, від 17 квітня 2014 року та від 23 грудня
2014 року, тому підлягають визнанню недійсними.
15. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили:
- усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками
№№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_8, які розташовані на території садового товариства «Січневець-3», та нерухомим майном, що розташоване на території вказаних ділянок, шляхом визнання незаконним та скасування рішень Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровський
від 05 липня 2013 року № № 1376, 1377, від 17 квітня 2014 року № № 1896, 1897, у тих частинах, на підставі яких ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з кадастровими номерами: 5110300000:02:022:0176, 5110300000:02:022:0175 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;
- усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_8, які розташовані на території садового товариства «Січневець-3» та нерухомим майном, що розташоване на території вказаних ділянок, шляхом визнання незаконним та скасування рішень Затоківської селищної ради від 23 грудня 2014 року, якими було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;
- визнати незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , укладений 09 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , та договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , укладений 09 грудня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 5110300000:02:022:0176 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером: 5110300000:02:022:0175.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
16. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.
17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вхід та заїзд до належних позивачам земельних ділянок здійснюється зі сторони Дністровського лиману через внутрішні проїзди садового товариства «Січнівець-3», що підтверджується копією викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану смт Затока Одеської області, складеного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А. Г. та затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 06 березня 2015 року № 2832, з якого чітко видно місце розташування автомобільної дороги (вул. Сонячна) та земельних ділянок позивачів та відповідачів.
18. Також місцевий суд зазначив, що той факт, що позивачі звикли через зручність або з інших причин мати два в'їзди-виїзди із своїх садових ділянок, у тому числі за рахунок чужих земель (раніше Затоківської селищної ради, а пізніше наданих громадянам ОСОБА_10 та
ОСОБА_6 ) не може свідчити про порушення їхніх прав.
19. Доводи позивачів про те, що надані ОСОБА_10 та ОСОБА_6 земельні ділянки відносяться до категорії земель загального користування визнані безпідставними.
20. Крім того, спірні земельні ділянки знаходяться по АДРЕСА_2 , не співпадаюь з автомобільною дорогою Одеса-Ізмаїл.
21. Надані позивачами копії приписів Затоківської селищної ради
від 21 серпня 2006 року та від 07 лютого 2007 року не свідчать про віднесення саме спірних земельних ділянок до земель загального користування, оскільки межі ділянок відповідачів сформовано у 2014 році з моменту державної реєстрації ділянок в Державному земельному кадастрі України.
22. Доводи позивачів щодо необхідності погодження проектів землеустрою з санітарно-епідеміологічними органами визнані такими, що не ґрунтуються на нормах земельного законодавства.
23. Позивачі не є суміжними власниками земельних ділянок із відповідачами та незважаючи на тривалий розгляд справи у суді не скористалися своїм правом на призначення відповідних експертиз для доведеності обґрунтувань наявності порушеного права. Отже позивачі не обґрунтували порушення їхніх прав та законних інтересів оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування та правочинами, що унеможливлює захист прав та законних інтересів.
24. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
25. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
26. Усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_8, що належать на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та розташовані на території садового товариства «Січневець-3», і нерухомим майном, що розташоване на території вказаних ділянок, шляхом визнання незаконним та скасування рішень Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровський
від 05 липня 2013 року № № 1376, 1377, від 17 квітня 2014 року № № 1896, 1897, у тих частинах, на підставі яких ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з кадастровими номерами 5110300000:02:022:0176, 5110300000:02:022:0175 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
27. Усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_8, що належать на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та розташовані на території СТ «Січневець-3» та нерухомим майном, що розташоване на території вказаних ділянок, шляхом визнання незаконним та скасування рішень Затоківської селищної ради від 23 грудня 2014 року у тій частині, в якій було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
28. Визнано незаконними договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладений 09 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та
ОСОБА_7 , та договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , укладений 09 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
29. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5110300000:02:022:0176 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5110300000:02:022:0175 за ОСОБА_7 .
30. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевим судом не було враховано те, яким чином внесені рішенням Затоківської селищної ради від 06 березня 2015 року № 2832 зміни до генерального плану могли впливати на події, що відбувалися до внесення змін у 2013-2014 роках, коли ухвалювалися оспорювані рішення селищної ради.
31. Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне житлове будівництво на вказаній території смт Затока міста Білгород-Дністровський Одеської області та не передбачено існування адрес АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
32. Матеріали справи містять проектну документацію на будинок позивача ОСОБА_4 , згідно з якою на його земельній ділянці відсутня можливість виходу у бік лиману, адже цьому перешкоджає ділянка інших власників, крім того, вхідна хвіртка розташована саме з того боку, де розташовані спірні ділянки відповідачів. Таким чином, їх розташування унеможливлює користування цією ділянкою.
33. Згідно з проектною документацією на садовий будинок
ОСОБА_1 , яка складалася під наглядом та з дозволу Затоківської селищної ради, заїзд на ділянку ОСОБА_1 здійснюється саме з автошляху «Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші». Дозвіл на проектні роботи надавався у відповідності до рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 14 вересня 2010 року № 915, контроль за виконанням цього рішення був покладений саме на ОСОБА_11 .
34. Суд першої інстанції не дав оцінки свідченням свідка інженера-землевпорядника ОСОБА_12 , а також проектній документації на садові будинки позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
35. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
36. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд не зазначив, яким саме чином порушуються права
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наданням у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірних земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що розглядаючи цей спір, суд першої інстанції не роз'яснив право сторін на подання заяви про призначення землевпорядної експертизи для підтвердження (спростування) заявлених у справі вимог, зокрема щодо створення позивачам перешкод у користуванні належними їм на праві власності земельними ділянками.
37. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2018 року змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишено без змін.
38. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на виконання вказівок Верховного Суду у справі було призначено експертизу, проте оплату експертизи позивачами здійснено не було, а справа повернулася з експертної установи без виконання. Апеляційний суд вказав, що з наявних у справі доказів неможливо встановити чи порушуються права позивачів видачею державних актів на право власності відповідачам та чи дійсно розташування земельних ділянок унеможливлює доступ позивачам до власних ділянок. Виходячи з візуального зображення на збірному кадастровому плані суміжних земельних ділянок, між ділянками існує відстань, без висновку спеціаліста неможливо встановити наскільки проектна документація учасників справи відповідає фактичним межам земельних ділянок. Доводи про те, що земельні ділянки відносяться до категорії тих, що не можуть перебувати у приватній власності фізичних осіб, не доведені, а до проектів землеустрою обмежень не визначено, цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального дачного будівництва.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16 червня 2023 року ОСОБА_3 ,ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Копаньов О. В., засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 11 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 27 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_4 в повному обсязі.
39. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року
у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі
№ 704/435/19-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18,
від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року
у справі № 917/2101/17, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18,
від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц та у справі
№ 126/1033/13-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц,
від 14 лютого 2023 року у справі № 932/5120/21, від 27 лютого 2023 року
у справі № 280/4963/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказують на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
40. Заявники стверджують, що в проектній документації було допущено порушення стосовно відставні від осьової лінії автомобільної дороги державного значення. Фактично спірні земельні ділянки було сформовано за рахунок земель дорожнього господарства, земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність. Також у проектній документації було допущено ряд інших порушень, на які позивачі посилалися у заявлених вимогах. За встановлених у справі обставин, Затоківська селищна рада повинна була ухвалити рішення про відмову у погодженні та затвердженні документації із землеустрою у зв'язку із виявленням порушень та невідповідностей положень документацій із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
41. Також заявники зазначають, що рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ґрунтуються на неналежних доказах, зокрема копії викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану смт Затока Одеської області, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 06 березня 2015 року № 2832 та складеного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А. Г. Під час судового засідання позивачі стверджували, що вказане викопіювання не відповідає вимогам допустимості доказу. У той самий час судами першої та апеляційної інстанції не було надано будь-якої оцінки належним чином засвідченій органом досудового слідства копії генерального плану смт Затока, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження. Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне житлове будівництво на спірній території смт Затока та не передбачено існування адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Звертають увагу, що вони не погоджували межі спірних земельних ділянок
42. Також заявники стверджують, що апеляційним судом не було виконано вимоги експерта про витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
43. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/4718/15-ц.
44. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
45. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідача
ОСОБА_5 - ОСОБА_8 посилається на те, що доводи касаційної скарги є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків, що позовні вимоги до задоволення не підлягають. Позивачі не скористалися протягом тривалого розгляду справи правом на подання клопотання про призначення відповідної судової експертизи, не отримали висновок експерта. Позивачі не здійснили оплату експертизи, призначеної апеляційним судом, у зв'язку із чим її не було проведено. Отже позивачі не довели фактів порушення їхніх прав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
46. ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка
№ НОМЕР_1 у СТ «Січневець-3», Затоківська селищна рада, місто Білгород-Дністровський Одеської області.
47. ОСОБА_13 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_2 у СТ «Січневець-3», Затоківська селищна рада, місто Білгород-Дністровський Одеської області.
48. ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка АДРЕСА_3 .
49. ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка
АДРЕСА_4 .
50. Рішенням Затоківської селищної ради від 23 грудня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно.
51. На підставі рішень Затоківської селищної ради від 05 липня 2013 року № № 1376, 1377 та від 17 квітня 2014 року №№ 1896, 1897 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 видано державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з кадастровими номерами 5110300000:02:022:0176, 5110300000:02:022:0175 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
52. 09 грудня 2015 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продала, а ОСОБА_7 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5110300000:02:022:0176, площею 0,06 га, номер запису про право власності 12444371, право власності зареєстроване 09 грудня 2015 року.
53. 09 грудня 2015 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу продала, а ОСОБА_7 придбав земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:002:0175, площею 0,06 га, номер запису про право власності 12446543, право власності зареєстроване 09 грудня 2015 року.
54. Судами встановлено, що надані відповідачам земельні ділянки
№№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 відносяться до земель рекреаційного призначення, що підтверджується:
- копією викопіювання з проекту внесення змін до генерального плану смт Затока Одеської області, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 06 березня 2015 року № 2832 та складеного архітектором Затоківської селищної ради Майченко А. Г.;
- копією рішення Затоківської селищної ради від 17 квітня 2014 року № 1897, згідно з яким відведення земельної ділянки здійснюється за рахунок земель рекреаційного призначення;
- копією довідки відділу Держземагенства у місті Білгород-Дністровському Одеської області від 18 серпня 2014 року № 01-10/3451, згідно з якою земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0600 га належить до земель Затоківської селищної ради, які враховуються як землі індивідуального дачного будівництва (рядок 30), вид угідь - відкриті землі без рослинного покриву, або з незначним рослинним покровом;
- копією переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути № 01-10/3453, виданого відділом Держземагенства у місті Білгород-Дністровському Одеської області, згідно з яким відомості щодо обмежень прав на земельну ділянку відсутні, наявні земельні сервітути також відсутні;
- копією викопіювання з плану землекористування, затвердженого сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 , яким визначено межі дороги, ділянок відповідачів, масив СТ «Січнівець-3» та проїзди у ньому;
- копією плану меж зон, обмежень і сервітутів земельної ділянки, складеного сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 та погодженого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;
- копією збірного кадастрового плану суміжних земельних ділянок, складеного сертифікованим інженером-землевпорядником
ОСОБА_12 ;
- копією акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання
від 23 травня 2014 року, згідно з яким земельні ділянки не межують із автомобільною дорогою;
- копією висновку управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 03 червня 2014 року № 350, згідно з пунктом 4 якого категорія земель за основним цільовим призначенням відповідно до статті 19 ЗК України є землею рекреаційного призначення, пунктом 9 цього висновку зазначено, що розміщення земельної ділянки відповідає генеральному плану смт Затока, затвердженому рішенням Затоківської селищної ради ХХХІІ-ї сесії VI скликання від 25 лютого 2005 року № 1461, в цілому проект відведення земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства України та іншим нормативно-правовим актам і погоджується;
- копією висновку відділу Держземагенства у місті Білгород-Дністровському Одеської області № 01-10/3452, згідно з пунктом 4 якого категорія земель за основним цільовим призначенням відповідно до статті 19 ЗК України є землею рекреаційного призначення. Також цим висновком відділ погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача для індивідуального дачного будівництва;
- копією висновку державної експертизи землевпорядної документації від 20 листопада 2014 року № 1535-14.
55. Згідно з копіями проектів землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок суміжними землевласниками (землекористувачами) земельної ділянки ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та Затоківська селищна рада, суміжними землевласниками (землекористувачами) земельної ділянки ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та Затоківська селищна рада.
56. Згідно із збірним кадастровим планом суміжних земельних ділянок відстань між земельними ділянками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та земельними ділянками СТ «Січневець-3» складає 1 метр, на плані видно місце розташування цих ділянок, межі автодороги «Білгород- Дністровський - Одеса».
57. Також встановлено, що розміщення земельних ділянок
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідає генеральному плану
смт Затока, затвердженому рішенням Затоківської селищної ради ХХХІІ-ї сесії VI скликання від 25 лютого 2005 року № 1461, що підтверджується висновками управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 03 червня 2014 року
№№ 350, 6536.
58. Згідно з проектною документацією на садовий будинок
ОСОБА_1 , яка складалася під наглядом та з дозволу Затоківської селищної ради, заїзд на ділянку ОСОБА_1 здійснюється з автошляху «Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші». Дозвіл на проектні роботи надавався у відповідності до рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 14 вересня 2010 року № 915, контроль за виконання цього рішення був покладений саме на ОСОБА_11 .
59. Проектна документація на будинок ОСОБА_4 вказує на відсутність можливості проходу у бік лиману, вхідна хвіртка розташована з боку, де розташовані ділянки відповідачів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
60. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
61. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
62. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
63. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
64. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
65. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
66. Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
67. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання правочину недійсним.
68. Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
69. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
70. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
71. Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
72. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 126 ЗК України).
73. Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
74. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічної документації.
75. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
76. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
77. Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
78. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
79. Скасовуючи постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2019 року та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 19 лютого 2020 року вказав, що при вирішенні спору апеляційним судом не встановлено, яким саме чином порушуються права позивачів наданням у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірних земельних ділянок, зазначив про доцільність проведення у цій справі землевпорядної експертизи для підтвердження (спростування) заявлених у справі вимог, зокрема щодо створення позивачам перешкод у користуванні належними їм на праві власності земельними ділянками.
80. Верховний Суд звернув увагу на необхідності дослідження доказів неможливості доступу позивачів до належних їм на праві власності земельних ділянок у зв'язку із наданням у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельних ділянок, оцінки доказів в сукупності та взаємозв'язку.
81. Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
82. На виконання вказівок Верховного Суду, а також за результатами розгляду поданої позивачами заяви про призначення землевпорядної експертизи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року у справі призначено експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо існування перешкод у користуванні позивачами земельними ділянками, правомірності розробки технічної документації, зміни цільового призначення земельних ділянок тощо. Оплату за проведення експертизи покладено на позивачів.
83. Судовий експерт Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз направив до суду клопотання про надання додаткових матеріалів.
84. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 липня 2021 року,задоволено клопотання представника позивачів та витребувано у відділі Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області: копії матеріалів попереднього вибору земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , а також за адресами: земельна ділянка № НОМЕР_1 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_2 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_5 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_9, СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_7 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Витребувано також копії документації із землеустрою на земельні ділянки, які знаходяться за адресами: земельна ділянка № НОМЕР_1 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_2 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_5 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_9, СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області; земельна ділянка № НОМЕР_7 , СТ «Січневець-3» в смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області. Витребувано з Затоківської селищної ради генеральний план смт. Затока з вказанням вулиць та проїздів з пояснювальною запискою, у тому числі топографо-геодезичні данні (за можливістю в електронному вигляді) та топографо-геодезичні данні по червоній лінії з каталогом координат, в державній системі координат СК-63.
85. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року заяву позивачів про призначення судової землевпорядної експертизи задоволено та призначено у справі судову землевпорядну експертизу. Оплату за проведення експертизи покладено на позивачів в рівних частках.
86. Справа повернулась до апеляційного суду з експертної установи без виконання, оскільки вартість експертизи не була оплачена позивачами
(т. 11, а. с. 183).
87. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
88. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
89. Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено порушення їхніх прав у зв'язку із виділенням земельних ділянок відповідачам.
90. Апеляційний суд виходив із того, що позивачами не надано доказів на підтвердження порушення їхніх прав видачею державних актів на право власності відповідачам, обмеження доступу до ділянок.
91. При новому апеляційному перегляді справи апеляційним судом було виконано вказівки Верховного Суду, призначена судова експертиза, витребувані у відділу Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області, а також у Затоківської селищної ради матеріали, необхідні для проведення експертизи. Відділом Держгеокадастру у м. Білгороді-Дністровському Одеської області було надано копії наявних матеріалів із землеустрою (т. 11, а. с. 20). Однак, експертиза не була проведена у зв'язку із ухиленням позивачів від обов'язку по оплаті її вартості.
92. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
93. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
94. Враховуючи викладене, а також процесуальну поведінку позивачів при проведенні експертизи, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог щодо витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, не знайшли свого підтвердження, оскільки експертизу не було проведено у зв'язку із відсутністю оплати, інших причин експертною установою зазначено не було.
95. Слід звернути увагу на те, що справа розглядається судами з
2015 року, однак належних і достовірних доказів створення позивачам перешкод у користуванні їхніми земельними ділянками здобуто не було.
96. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог погодився й апеляційний суд, зауважив, що позивачі не є суміжними із відповідачами власниками (користувачами) земельних ділянок, не довели, що передача відповідачам у власність земельних ділянок обмежила їхні права на користування належними їм земельними ділянками. Зокрема, позивачами не надано доказів, які б безпосередньо свідчили про обмеження доступу (під'їзду) до належних їм земельних ділянок.
97. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю не впливають.
98. Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
99. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Суду України та Верховного Суду, на які заявники послалися в обґрунтування доводів касаційної скарги.
100. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
101. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Копаньов Олександр Володимирович, - залишити без задоволення.
2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2018 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року- залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович