Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 567/829/22
провадження № 61-4910св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року у складі судді Василевич О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Майданіка В.В., Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро») про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:002:0100, площею 3,6278 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 12 червня 2012 року, виданим приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я., та державним актом на право власності на земельну ділянку № 316 від 09 січня 2002 року.
19 червня 2015 року року між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі № б/н, згідно якого останнє набуло право оренди належної йому на праві власності вищевказаної земельної ділянки зі строком оренди 5 років. Вказував, що згідно укладеного між ними договору оренди землі право передачі у суборенду такої земельної ділянки не передбачено.
Державну реєстрацію договору здійснено 05 серпня 2015 року на підставі рішення державного реєстратора Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Прокопець Я. В., номер запису про інше речове право № 10691051 від 05 серпня 2015 року, індексний номер рішення 23436766 від 05 серпня 2015 року.
В червні 2022 року з відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, йому стало відомо, що відносно належної йому вищевказаної земельної ділянки без його відома та участі було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 19 червня 2015 року, якою встановлено строк дії договору на 7 років, з правом пролонгації; змінено орендаря ТОВ «Захід Агро» на орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
Державну реєстрацію вказаної додаткової угоди здійснено на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. (індексний номер рішення 43592929 від 20 жовтня 2018 року, номер запису про інше речове право 10691051 від 05 серпня 2015 року).
Зазначав, що вищевказану додаткову угоду до договору оренди землі він особисто не підписував та інших осіб на їх підписання не уповноважував, з ним як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаної додаткової угоди, її примірник він не отримував, а відтак вважає її неукладеною. Однак ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою, чим порушує його права на користування та розпорядження нею.
Зазначав, що факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірної додаткової угоди до договору оренди землі за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може бути підтвердженням його волевиявлення на її укладення.
Вважав, що державний реєстратор Опанасюк С. М. не перевірив відповідність додаткової угоди до договору оренди землі вимогам законодавства та зареєстрував фактично неукладену угоду.
Вказував на існуванні спору між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо користування належною йому земельною ділянкою, оскільки на підставі неукладеної додаткової угоди до договору оренди землі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєструвало за собою право оренди.
Враховуючи наведене просив суд:
скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., номер запису про інше речове право № 10691051 від 05 серпня 2015 року, індексний номер рішення № 43592929 від 20 жовтня 2018 року, яким на підставі додаткової угоди від 17 жовтня 2018 року до договору оренди землі № б/н від 19 червня 2015 року здійснено державну реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5624287100:07:002:0100, площею 3,6278 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Сіянцівська сільська рада, від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також здійснено державну реєстрацію змін до іншого речового права - встановлено строк дії договору оренди землі № б/н від 19 червня 2015 року на 7 років, з правом пролонгації;
усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку із кадастровим номером 5624287100:07:002:0100, площею 3,6278 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Сіянцівська сільська рада.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, позов задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624287100:07:002:0100, площею 3,6278 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).
Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про інше речове право від 05 серпня 2015 року 10691051), індексний номер рішення від 20 жовтня 2018 року 43592929, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо цієї земельної ділянки.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 жовтня 2022 року про внесення виправлень в частині дати його ухвалення, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, з ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь позивача стягнено судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 500,00 грн з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що правочин (додаткова угода № б/н від 17 жовтня 2018 року до договору оренди землі № б/н від 19 червня 2015 року) є неукладеним, а ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело у встановленому законом порядку правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі продовжує нею користуватися, чим порушує права останнього на користування та розпорядження належним майном, тому існують підстави для зобов'язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку.
Крім того, відповідний запис про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія») порушує права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, тому підлягають задоволенню вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо вказаної земельної ділянки, з одночасним припиненням зазначеного права оренди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на доводах позивача, викладених у позовній заяві, та фактом ненадання товариством доказів на спростування тверджень позивача.
Разом із тим, належним доказом у вказаній справі, на думку заявника, є висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи підпису позивача на додатковій угоді від 17 жовтня 2018 року, проте такий висновок відсутній у матеріалах справи, позивач не звертався із клопотанням про проведення вказаної експертизи.
Також зазначає, що суди протиправно відмовили у прийнятті наданих товариством договору оренди, додаткової угоди та доказів сплати орендної плати.
Таким чином, посилається на те, що договір оренди та додаткова угода фактично виконувалися сторонами, зокрема, позивач отримував орендну плату за користування товариством земельною ділянкою, відсутні підстави вважати додаткову угоду неукладеною.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,6278 га, кадастровий номер 5624287100:07:002:0100, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території колишньої Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28 червня 2022 року.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 червня 2022 року вбачається, що державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції в Рівненській області Прокопець Я. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 серпня 2015 року, індексний номер 23436766, право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ «Захід Агро» та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі № б/н від 19 червня 2015 року.
В подальшому державним реєстратором виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюком С. М. на підставі рішення від 20 жовтня 2018 року (індексний номер 43592929) зареєстровано зміни до речового права, згідно яких було зареєстровано перехід права оренди вищевказаної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано позивача ОСОБА_1 , підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду №б/н від 17 жовтня 2018 року до договору оренди землі №б/н від 19 червня 2015 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що 19 червня 2015 року між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі, за яким товариство набуло права оренди його земельною ділянкою строком на 5 років. Умовами зазначеного договору не було передбачено можливості передачі земельної ділянки в суборенду.
Проте, у подальшому позивачу стало відомо, що на належну йому земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 17 жовтня 2018 року до договору оренди зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», строком 7 років, при цьому жодних договорів він із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладав.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з положеннями статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22,
від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22).
Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України
від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та, серед іншого, витребувано від ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал додаткової угоди
від 17 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 19 червня 2015 року. Визначено строк для подання доказів до 10 серпня 2022 року.
08 серпня 2022 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки товариство має дефіцит пального та відсутні працівники, які можуть представляти інтереси товариства.
Листом від 11 серпня 2022 року суд першої інстанції, з роз'ясненням положень частин сьомої, восьмої статті 84 ЦПК України, повідомив ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро» про те, що вимоги ухвали суду від 20 липня 2022 року залишились невиконаними, витребувані документи до суду не надійшли.
Повідомлено про необхідність виконання вимог ухвали суду до 30 серпня 2022 року.
У подальшому ТОВ «Західна агровиробнича компанія» витребуваних документів не надало та вимоги ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року залишились невиконаними.
20 вересня 2022 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого, вказувало, що надати витребувані документи у строк, визначений в ухвалі суду, не має можливості, оскільки вказані документи перебувають за межами місцезнаходження товариства. На даний час товариство здійснює пошук зазначених документів. Вказувало, що в розпорядженні товариства наявні лише їх скановані копії, які додано до відзиву.
Протокольною ухвалою від 20 вересня 2022 року відмовлено в задоволені клопотання представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про долучення до справи копії додаткової угоди, відомості та платіжного доручення, як таких, що подані в порушення частини третьої статті 83 ЦПК України та відсутності обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений судом строк.
Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені відповідачем причини неможливості подання витребуваних судом документів не можна визнати поважними. Належного обґрунтування причин неможливості їх подання суду протягом 2 місяців з дати відкриття провадження у справі та витребування доказів відповідач не зазначив.
З огляду на зазначені вище обставини, оскільки ні на адвокатський запит позивача, ні на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, ні на пропозицію суду повідомити поважні причини неможливості подання доказів, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригіналів оспорюваних правочинів, не зазначило поважних причин неможливості їх надання, водночас не виявляло наміру надати такі докази в майбутньому (після того, як відпадуть обставини, які зумовлюють неможливість їх подання), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку наявним в справі доказам, а також поведінці сторін спору з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, необхідних для вирішення спору, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
В контексті доводів касаційної скарги щодо не урахування судами попередніх інстанцій наявності між сторонами фактичних договірних правовідносин, отримання позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи належним чином поданих доказів зазначеного.
Колегія суддів зауважує, що обставин, які б свідчили про наявність у відповідача об'єктивних причин неможливості подання таких доказів у встановлений строк, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на наведене, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про долучення доказів є необґрунтованими.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.
Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 567/1471/21 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 567/635/22.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня
2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо ухилення відповідача від подання доказів, необхідних для правильного вирішення спору, невиконання з неповажних причин вимог ухвали суду про витребування доказів, не надання у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів виконання сторонами умов оспорюваних правочинів, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Касаційна скарга не містить самостійних підстав оскарження додаткового рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня
2022 року, а зазначене судове рішення оскаржується виключно з підстав його похідного характеру від рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року, підстав для скасування якого касаційним судом не встановлено.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович