Номер провадження 2/754/31/23
Справа №760/6224/20
Іменем України
19 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Панченко О.М.
при секретарі - Сарнавському М.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_3 звернулася до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опікуна, визначення місця проживання малолітнього.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2001 року між ОСОБА_4 (відповідачем) та ОСОБА_5 (рідною сестрою позивачки) був розірваний шлюб. Після розірвання шлюбу Відповідач не проживав разом з ОСОБА_5 місце його постійного мешкання не було відоме. З 2001 року ОСОБА_5 постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 народила сина - ОСОБА_6 , який був зареєстрований за прізвищем матері, по батькові - за вказівкою матері, проживав разом із матір'ю по АДРЕСА_1 до квітня 2018 року. ОСОБА_5 , 1970 року народження, перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та отримувала допомогу на дітей одиноким матерям на сина ОСОБА_6 , 2009 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. За життя ОСОБА_5 заповідала все належне їй майно після смерті своєму синові ОСОБА_7 . Залишеного без батьківського піклування малолітнього ОСОБА_8 позивачка забрала до себе, дитина повністю знаходиться на її матеріальному утриманні, вихованням дитини займаєтья теж вона, оплачуються додаткові заняття з дитиною, поїздки на відпочинок, на оздоровлення. Розпорядженням №345 Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.05.2018 року малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини-сироти, перебуває на первинному обліку в Службі у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державній адміністрації та влаштований в сім'ю тітки - ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Розпорядженням №383 Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.05.2018 року ОСОБА_3 призначена опікуном над малолітнім племінником - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зацікавившись спадщиною дитини у січні місяці 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити своє батьківство щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також внести відповідні відомості до актового запису № 942 від 01 квітня 2009 року про народження дитини. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та внесено відомості до актового запису № 942 від 01.04.2009 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2019 року залишено без змін. Але після цього ніяких покращень з сторони Відповідача по відношенню до сина ОСОБА_8 не відбулось. Відповідач як не виявляв так і не виявляє щодо сина ОСОБА_8 батьківського піклування, продовжує ухилятися від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, взагалі не піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться здобуттям сином шкільної освіти, не готує його до самостійного життя. ОСОБА_6 навчається в 4-Г класі спеціалізованої школи № 43 з поглибленим вивченням предметів суспільно-гуманітарного циклу «Грааль» Солом'янського району м. Києва за адресою: АДРЕСА_3 , характеризується позитивно. Дитина повністю знаходиться на матеріальному утриманні позивачки, (придбання одягу, харчування, поповнення рахунку телефону, канцелярських, комп'ютерних товарів для навчання та інше), вихованням дитини займається теж вона, оплачуються додаткові заняття з дитиною, поїздки на відпочинок, на оздоровлення. Дитина повністю позбавлена батьківського піклування, постійно проживає за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачці відомо, що останнє місце роботи Відповідача - зварник арматурних сіток та каркасів ТОВ «РОН1КА-ГРУПП», має постійний дохід, отримує заробітну плату.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд:
1)Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
2)Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 з усіх видів його збітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною ноліття.
3)Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначивши опікуном дитини рідну тітку - ОСОБА_3 , 1966 року народження.
4)Визначити місце проживання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в сім'ї рідної тітки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 10.03.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа: Орган опіки та піклування Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опікуна, визначення місця проживання малолітнього передано на розгляд за підсудністю до Деснянського районного суду м.Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 справу передано для розгляду судді Панченко О.М.
Ухвалою судді від 10.04.2020 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
15.05.2020 від позивачки ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків відповідно до ухвали Десянського районного суду м.Києва від 10.04.2020 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правимлами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
06.10.2020 на електронну адресу суду, а 02.11.2020 через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» надійшов висновок від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в якому виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів дитини, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації, Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього ОСОБА_6 , 2009 року народження.
19.01.2021 на виконання протокольної ухвали суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.12.2020 від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла належним чином завірена копія акта обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_6 , 2009 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , складеного працівниками служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 01.10.2020.
24.05.2021 відповідно до протокольної ухвали суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 24 травня 2021 року, постановлено - витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменко О.І. нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 15.03.2017 року, зареєстровану в реєстрі за №114 (нотаріальний бланк НМН 798274).
22.07.2021 на вимоги ухвали суду від 24.05.2021 приватним нотаріусом Адаменко О.І. до суду надійшла відповідь та випииска із Реєстру для реєстраціїі нотаріальних дій «Про засвідчення справжності підпису на Заяві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.03.2021 року, реєстрови номер 114.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 21.09.2021 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_3 -адвоката Володченка О.М. про витребування висновку про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА в м.Києві.
21.09.2021 представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про зміну позовних вимог, в якій прохальну частину викладено наступним чином:
- Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4
- Щомісячно стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 1/2 (однієї другої) частки від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної зави.
- відшкодувати за рахунок відповідача всі понесені позивачем судові витрати.
14.02.2022 на адресу суду від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов витребуваний судом висновок Органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_6 , 2009 року народження.
15.03.2022 від представника позивача через засоби поштового зв'язку «Укрпошта» надійшли додаткові пояснення по справі, де звертає увагу суду на наступне. Практично не звертаючи уваги на чималий пакет зібраних документів та фактів, що свідчать про невиконання батьком своїх батьківських обов'язків під прикриттям нібито створюваних «перешкод» батьку, орган опіки та піклування надано повторний висновок від 08.02.2022 року про недоцільність позбавлення батьківських прав Відповідача. Враховуючи зазначене, вважає за необхідне звернути увагу суду на таке. Біологічний батько малолітнього ОСОБА_6 , протягом майже двох останніх років, поки в суді розглядається цивільна справа, не тільки не дотримується зазначених вище мінімальних вимог закону щодо належного виховання та розвитку своєї дитини, але й взагалі вдається до вчинків, які складно об'єктивно пов'язати з проявами ніжного, люблячого батьківського піклування, яке так необхідне синові на даному етапі його становлення, як майбутнього чоловіка. Більше того, Відповідач навіть не соромиться на ім'я дитини направляти погрозливі текстові повідомлення з використанням відразливого і непристойного лихослів'я. Крім того, біологічний батько продовжує вчиняти домашнє насильство відносно дитини, що відображається у тривалому економічному насильстві. Жодної матеріальної допомоги на оздоровлення, лікування, розвиток, відпочинок чи існування біологічний батько синові протягом літніх канікул 2021 року так і не надав. Крім того, під неодноразовим «тиском» Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської в м. Києві державної адміністрації Відповідач у травні 2021 року таки був змушений відкрити у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» картковий рахунок «Юніор» для дитини. Однак, навіть кошти, що виділяє держава на ОСОБА_8 у зв'язку з втратою годувалькика і які отримує регулярно за сина Відповідач, на банківську карту останнім так і не перераховуються. Відповідач має повний контроль над банківською карткою і має можливість матеріально підтримувати дитину, але продовжує вчиняти економічне насильство. Більше того, коли дитина 06.08.2021 року в розпачі висловила батькові свої відчуття, за допомогою месенджера «Telegram», своє незадоволення ситуацією, то у відповідь від тата отримала лише звинувачення і принизливі образи. Разом з тим, випискою з банківського рахунку (картка ОСОБА_9 ), відкритого батьком на дитину, додатково підтверджується факт вчинення відносно дитини економічного насильства, оскільки кошти, які батько отримує з держави на дитину, останнім не передаються в належному розмірі та використовуються Відповідачем на власні потреби. За період часу з 06.05.2021 року по 22.02.2022 року, а це дев'ять місяців, батьком на рахунок дитини було внесено 11 300,00 грн., тобто в середньому 1 255,00 грн. на місяць. При цьому, згідно чинного законодавства, прожитковий мінімум на ОСОБА_6 в січні 2022 року складав - 2618 грн. Згідно характеристики учня 6-Г класу ОСОБА_6 від 17.09.2021(вих. № 120), цитує дослівно: «Славко живе у ОСОБА_3 . Вона відвідує батьківські збори, постійно цікавиться шкільними справами ОСОБА_8 , приймає участь у житті класу, підтримує зв'язок вчителем, багато робить для різностороннього розвитку дитини. Між опікуном та хлопчиком склалися теплі, довірливі стосунки. Біологічний батько ОСОБА_4 не бере участі у вихованні, в школу не приходить». Крім того навіть через більше ніж пів року, ситуація зацікавленості в дитині з боку батька не змінилася зовсім, про що також свідчить інша характеристика учня 6-Г класу ОСОБА_6 від 12.01.2022 року. Наведене вочевидь вкотре підтверджує той факт, що батько просто не вважає за потрібне виконувати свої батьківські обов'язки належним чином. Неприймання батьком участі у здобутті його сином загальної середньої освіти та абсолютна незаінтересованість в навчанні дитини, свідчить про те, що ОСОБА_4 фактично самоусунувся від своїх батьківських прав та обов'язків. Бездіяльність біологічного батька щодо дитини також підтверджується й іншими документами-доказами отриманими позивачем. Листом Клубу прикладного Айкідо (м. Києва) від 18.01.2022 року та довідкою школи «Easy School» (ізі Скул) від 20.01.2022 року підтверджується, що батько дитини на цікавиться розвитком сина, не спілкується з тренерами та викладачами, а також не сплачує за навчання. Відсутність батька в житті дитини також підтверджується письмовими поясненнями гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 від 17.01.2022 року, які працюють у Київському національному - університеті будівництва та архітектури. Більше того, надані адвокату ОСОБА_1 пояснення сусідів ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ), які мешкають за теперішньою адресою проживання малолітнього ОСОБА_6 , додатково підтверджують, що ОСОБА_4 тривалий час не цікавиться життям дитини, не відвідує його за місцем проживання, не проводить з сином час та жодної допомоги не надає. Тож, системно аналізуючи вчинки біологічного батька за останні два роки, а також з огляду на фактичні дані, які містяться в матеріалах справи та доданих до цих заперечень документів, враховуючи, що ОСОБА_8 цілком зрозуміло висловлює свою думку, щодо питань, які стосуються його життя, позивач переконана, що ні органами опіки та піклування, а ні будь хто інший не мають створюватись перешкоди щодо обґрунтованої доцільності позбавлення батьківських прав відповідача з метою якнайкращого захисту прав та інтересів дитини від неправомірних маніпуляцій на негативного впливу(шантажу) та всілякого насильства щодо неї.
04.04.2023 представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Герасимовською Н.М. до суду подано письмові пояснення по справі. З вказаним позовом відповідач не погоджується з наступних підстав. Як вбачається зі змісту позовної заяви, пояснень позивача, позовні вимоги грунтується лише на п. 2 ст.164 СК України, а саме: ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні відповідачем ОСОБА_4 обов'язків по вихованню сина, а встановити, що відповідач ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки. Між тим, представник вважає, що відповідач ОСОБА_4 не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Так, після смерті матері неповнолітнього ОСОБА_6 у відповідача ОСОБА_4 , який має бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, склалися складні, конфліктні стосунки з позивачем ОСОБА_3 , які стали перешкодою для спілкування батька та сина, що підтверджується наступним.
ОСОБА_6 після смерті своєї матері розпорядженням Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації від 16.05.2018р. № 345 отримав статус дитини-сироти. Розпорядженням Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.05.2018р. № 383 призначена опікуном над малолітнім племінником ОСОБА_3 . Тобто, сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , забрала до себе на проживання позивачка, сестра покійної дружини ОСОБА_3 , яка вважала, що він повинен проживати тільки з нею і перешкоджала спілкуванню батька із сином.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 02.08.2019 року залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2020 року ( справа № 756/2576/19), ОСОБА_4 визнано батьком ОСОБА_6 .
Отже, батько ОСОБА_4 бажав визнати своє батьківство щодо свого сина ОСОБА_15 та бажав приймати участь у його вихованні та утриманні, для чого і подав вказаний позов з метою захисту своїх батьківських прав і отримав вказане рішення. Також відповідач неодноразово звертався з заявами до Солом'янської РДА, з заявами про повернення йому сина.
При розгляді даної справи ОСОБА_4 подав зустрічний позов про відібрання дитини, який ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 03.02.2021 року було залишено без руху.
Представник відповідача вказує, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач намагався встановити контакт з сином, здійснювати піклування, налагодити стосунки, а позивач ОСОБА_3 успішно перешкоджала йому у спілкуванні з сином та намагалася дискредитувати ОСОБА_4 в очах дитини та державних органів.
Також, зазначає, що згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської РДА в м. Києві від 06.10.2020 року вбачається, що відповідач неодноразово звертався з заявах Солом'янської РДА в м.Києві щодо повернення йому сина, намагався налагодити стосунки. Згідно вказаного висновку, ОСОБА_8 повідомив, що не бажає спілкуватися з батьком, а також повідомив, що в майбутньому його позиція може змінитися. Орган опіки та піклування встановив, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_6 є недоцільним . На вимогу представника позивача Орган опіки та піклування встановив через рік, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітнього ОСОБА_6 є недоцільним, висновок від 22.11.2021р.
Вказує, що ОСОБА_4 на карту сина, було перераховано 3 тис. грн.. для забезпечення потреб сина.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання відповідачем ОСОБА_4 батьківських обов'язків без поважних причин та враховуючи вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 08.05.2023 заяву представника позивача - адвоката Володченка О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза приміщенням суду з використанням всласних технічних засобів - задоволено.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду висновок.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні зазначила, що позивач є рідною сестрою матері його дружини. 2008-2009 рр. знав відповідача. Дуже рідко бачив відповідача з дитиною, завжди з ним була його матір. Бабуся та його дружина займалися дитиною, багато часу проводив у них. Брали його на відпочинок у ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько ніяким чином не приймав участі у його вихованні та утриманні. Коли почалась війна ситуація у відносинах з батьком не змінилася.
Свідок ОСОБА_17 вказувала, що позивачка є її тіткою, а ОСОБА_18 знає з дитинства (її брат). Коли померла їхня мама, то ОСОБА_19 почала піклуватися про її брата. Потім з'явився у їхньому житті відповідач, коли брату було вже 9 років. На сьогодні вона спілкується з братом 1-2 рази на тиждень. Брат не хоче бачити тата. Також, зазначила, що їй відомо від ОСОБА_18 , що тато йому перерахував на карту 1000 грн., а потім їх зняв.
Свідок ОСОБА_20 зазначила, що є однокласницею позивачки. Вказала, що після смерті мами ОСОБА_18 , позивачка взяла над дитиною опікунство. Відомо, що батько не визнавав його як свою дитину.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні зазначила, що мама ОСОБА_22 , коли ще була вагітна ним, то мала погані стосунки з відповідачем. Також зазначила, що відповідач міг щось обіцяти дитині, а потім не виконати, все робили позивачка та ОСОБА_23 .
Свідок ОСОБА_24 зазначила, що відповідача бачила лише два рази, коли захворіла мама хлопчика - Віта, та коли її ховали. З 1983 року знає позивачку, разом навчалися та працювали. Зазначила, що коли народився хлопчик, всюди з ним була ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , батька поряд не було. Батько нічого не знав ні про здоров'я, ні про досягнення сина. Поїздки дитини завжди фінансувалися позивачкою, возила ОСОБА_18 на море.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, судом встановлено наступне.
Між сторонами склалися правовідносини, урегульовані ст.ст. 150, 155, 164 СК України.
Згідно з частинами другою та третьою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов'язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов'язково при вирішення справ, пов'язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності врахування в першу чергу інтересів дітей, а також на визначенні, чи є у діях батьків умисел. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (Постанови Верховного Суду у справах №288/201/19, №454/1619/18, №199/5032/16-ц та інші).
Згідно постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім'ї, створеній її батьком чи матір'ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного,соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Відповідно до вимог статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналіз вищевказаних положень закону дає підстави вважати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 відповідно до рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 02.08.2019 року за позовом ОСОБА_4 про встановлення його батьківства до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також внесення відомостей до актового запису №942 від 01 квітня 2009 року про народження.
Мати дитини - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпорядженням №345 Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.05.2018 року малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дитини-сирота, перебуває на первинному обліку в Службі у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державній адміністрації та влаштований в сім'ю тітки - ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Розпорядженням №383 Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.05.2018 року ОСОБА_3 призначена опікуном над малолітнім племінником - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Розпорядженням Солом"янської РДА в м. Києві від 24.03.2020 року припинено опіку ОСОБА_3 над малолітнім ОСОБА_6 . Встановлено, що малолітній ОСОБА_6 втратив статус дитини-сироти.
Згідно висновку №128 від 18.06.2019 року Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім'ї КМДА психологічного обстеження дитини, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у ОСОБА_8 з опікуном ОСОБА_3 , її дочкою ОСОБА_27 та сестрою ОСОБА_23 емоційно близькі стосунки, дитина їм довіряє і відчуває підтримку, що сприяє формуванню прихильності. До батька, ОСОБА_4 в хлопця діагностується уникаюча форма прив'язаності. На даний момент своєю сім'єю хлопчик вважає ОСОБА_27 , ОСОБА_23 та хрещену (опікун ОСОБА_3 ). Враховуючи результати проведеної психологічної роботи, рекомендовано визначити постійне місце проживання дитини, враховуючи її вік та потреби, з урахуванням того, з ким дитина почувається більш безпечно та комфортно.
Згідно характеристики учня 6-Г класу ОСОБА_6 від 17.09.2021 року (вих. № 120): « ОСОБА_28 живе у ОСОБА_3 . Вона відвідує батьківські збори, постійно разиться шкільними справами ОСОБА_8 , приймає участь у житті класу, підтримує зв'язок вчителем, багато робить для різностороннього розвитку дитини. Між опікуном та хлопчиком склалися теплі, довірливі стосунки. Біологічний батько ОСОБА_4 не бере участі у вихованні, в школу не приходить.»
Відповідно до акту обстеження сім'ї за місцем проживання від 01.10.2020 року, ОСОБА_6 проживає зі своєю тіткою за адресою: АДРЕСА_2 . Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в кімнаті де мешкає ОСОБА_8 розташовано ліжко,письмовий стіл, шафа, комод, піаніно, ноутбук, полиці з речами, ігри, учбова література, одяг та взуття є вихід на балкон. Згідно результату бесіди ОСОБА_8 на даний час не бажає спілкуватися з батьком, тому що той його ображає, не допомагає йому ніяк - ні у навчанні, ні в інших питаннях, можливо в майбутньому думка зміниться.
Цілком логічним є те, що так як дитина проживає із тіткою, яка раніше була його опікуном, то остання приділяє більше уваги дитині, відвідує лікарню, тощо, внаслідок постійного щоденного перебування разом з дитиною за одним місцем проживання. Суд критично ставиться до акту обстеження сім'ї за місцем проживання від 01.10.2020 року, де вказується, що відповідач не допомагає сину ніяк - ні у навчанні, ні в інших питаннях; листа Клубу прикладного Айкідо (м. Києва) від 18.01.2022 року та довідкою школи «Easy School» (ізі Скул) від 20.01.2022 року де підтверджується, що батько дитини на цікавиться розвитком сина, не спілкується з тренерами та викладачами, а також не сплачує за навчання; критично ставиться і до письмових пояснень сусідів, а також гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 від 17.01.2022 року, які працюють у Київському національному університеті будівництва та архітектури, які також підтверджують відсутність батька в житті дитини.
Також судом встановлено, що відповідач декілька разів переводив гроші на розрахунковий рахунок сина.
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської РДА в м. Києві від 06.10.2020 року вбачається, що відповідач неодноразово звертався із заявами до Солом'янської РДА в м.Києві щодо повернення йому сина, намагався налагодити стосунки. Згідно вказаного висновку, ОСОБА_8 повідомив, що не бажає спілкуватися з батьком, а також повідомив, що в майбутньому його позиція може змінитися. Орган опіки та піклування встановив, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_6 є недоцільним. На вимогу представника позивача Орган опіки та піклування встановив через рік, що позбавлення судом батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітнього ОСОБА_6 є недоцільним, висновок від 22.11.2021р.
В судовому засіданні було доведено, що відповідач ОСОБА_4 не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Так, після смерті матері неповнолітнього ОСОБА_6 у відповідача ОСОБА_4 , який має бажання спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, склалися складні, конфліктні стосунки з позивачем ОСОБА_3 , які стали можливо і перешкодою для спілкування батька та сина. Разом з тим внаслідок ставлення дитини, спілкування між батьком та сином зменшилось.
Обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
З урахуванням норм національного законодавства, міжнародних договорів та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов такого висновку. Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_4 від виховання дитини, свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками, його винної поведінки щодо дитини, а проживання дитини із позивачем та зазначення позивачем тих обставин, що нібито відповідач не піклується про сина, не спілкується із ним, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та у будь-якому випадку не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Враховуючи, що в судовому засіданні факт умисного ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов'язків не знайшов свого підтвердження, і надані позивачем докази не довели доцільність позбавлення дитини батьківського піклування, позовні вимоги у частині позбавлення батьківських прав задоволенн ю не підлягають.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 141, ч.ч.1- 4 ст. 150, ст. 180, ч.ч.1- 3 ст. 181, ст. 182 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки закон демонструє гендерну рівність у питанні визначення обсягу прав і обов'язків обох батьків щодо їх спільних дітей тому, при визначенні аліментів на утримання дитини, суд має враховувати і можливість отримання дитиною утримання від іншого з батьків, з яким проживає дитина.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Сімейний кодекс України дає батькам право визначити за їх домовленістю спосіб виконання ними обов'язку по утриманню дітей, а у разі недосягнення ними такої домовленості відповідний обов'язок покладається на суд.
При цьому Кодекс визначає лише орієнтовний перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, мінімальну та рекомендовану межу аліментів (ст. 182 СК України). Водночас, ч. 5 ст. 183 СК України встановлено чіткі розміри аліментів на дітей, які можуть бути стягнуті в порядку наказного провадження, а саме: на одну дитину - одна чверть, на двох дітей - одна третина, на трьох і більше дітей - половина заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Проте, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у розмірі 1/3 до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи, що ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, при цьому, а також беручи до уваги, що син відповідача проживає разом із позивачкою, а відповідач у справі є його батьком то на нього покладено обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення свого сина, при цьому добровільної згоди між сторонами щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Відповідач на даний час є працездатним, відомостей про наявність на утриманні інших дітей чи непрацездатних дружини, батьків до суду не надійшло, не утримує дитину, суд дійшов висновку про доцільність визначення розміру аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача з урахуванням потреб дитини і можливостей батька.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_6 щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, такий в дохід держави, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача по справі в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 04.03.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Оксана Панченко