вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2023 р. м. Київ Справа №911/1939/22
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/1939/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юк Дистрибьюшн» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1)
до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7)
про стягнення 25185,60 грн
без повідомлення (виклику) сторін
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юк Дистрибьюшн» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач) безпідставно отриманих коштів в сумі 25185,60 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що 24.02.2022 о 02:49 на його складі тимчасового зберігання було розміщено вантаж загального призначення в кількості 74 місць, загальною вагою 495,00 кг, що надійшов за авіаційною вантажною накладною №235-46939502 на адресу ТОВ «Замлер України», що діяло за дорученням позивача, та у період з 24.02.2022 по 16.04.2022 вказаний вантаж перебував під митним контролем Київської митниці Держмитслужби, митний пост «Аеропорт Бориспіль», на підтвердження чого відповідачем додано до відзиву копії митних декларацій від 16.04.2022 №UA100180/2022/014048 та від 16.04.2022 №UA100180/2022/014069 та електронний примірник Інформаційних даних авіаційної вантажної накладної №235-46939502, розміщених в АРМ АСУ ТП відповідача. Відповідач стверджує, що незважаючи на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України, ДП МА «Бориспіль» у повному обсязі забезпечив надання позивачу послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу. За твердженням відповідача, вантаж за авіаційною вантажною накладною №235-46939502 надійшов на склад тимчасового зберігання відповідача без товаросупровідних документів. Відповідач зауважує, що розрахунок вартості послуги зберігання у період з 24.02.2022 по 20.04.2022 вантажу загального призначення вагою 495,00 кг здійснено ним відповідно до Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, затверджених наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 №01-07-98, та діючої вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль». Крім того у своєму відзиві відповідач зазначає, що він сам не є авіаційним перевізником відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Повітряного кодексу України, а є обслуговуючим підприємством у галузі цивільної авіації. Як зазначає відповідач, відсутність до 16.04.2022 включно, рішення Київської митниці Держмитслужби (Митний пост «Аеропорт Бориспіль») про пропуск вантажу позивача на митну територію України, виключала наявність у відповідача, як утримувача складу тимчасового зберігання, правових підстав для видачі вантажу позивачу.
У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним з ціною позову, оскільки становить 50% від його ціни, а договір про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022 №ЮК-191/19-07/22 та його додаток №1 не виокремлюють вартість послуг, що надаються за цим договором.
До Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву заперечує, мотивуючи тим, що у відповідності до абз.3 п.7.1 Положення «Про склади тимчасового зберігання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 №613 (далі - Положення), допускається розміщення перевізниками товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів, на підставі поданих товаротранспортних документів (коносамента, авіаційної вантажної накладної) без подання ЄУД. Тобто позивач вказує на те, що твердження відповідача про надходження вантажу без документів не відповідає дійсності, оскільки авіаційна вантажна накладна №235-46939502 і є тим самим товаротранспортним документом та була наявна у відповідача, що останній не заперечує. Вказане, за твердженням позивача, також підтверджується наданим відповідачем електронним примірником Інформаційних даних авіаційної вантажної накладної №235-46939502, розміщених в АРМ АСУ ТП, на підставі цієї авіаційної накладної, з зазначенням її номеру, коду та реєстраційного номеру « 1428955», де в графі вказаної роздруківки «Груз без док-тов» не міститься позначки про те, що товар (вантаж) позивача прибув без документів, що спростовує твердження відповідача про прибуття товару без товаросупровідних документів.
Крім того, заперечуючи проти доводів відповідача щодо знаходження вантажу за авіаційною вантажною накладною №235-46939502 з 24.02.2022 по 16.04.2022 під митним контролем на складі тимчасового зберігання, позивач зазначає що відповідно до п.7.11 Положення Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ (СГД) починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ (СГД) та закінчується днем: завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим; передачі їх на склад митного органу. Строк тимчасового зберігання товарів не переривається при переміщенні товарів з одного СТЗ (СГД) на інший. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ (СГД) встановлюється відповідно до статті 204 МК України. Тобто, як стверджує позивач, законодавством визначена послідовність дій для розміщення товару (вантажу) на складі тимчасового зберігання під митним контролем, яка не була дотримана відповідачем, а відтак, на переконання позивача, твердження відповідача про перебування товару (вантажу) під митним контролем у зазначений період є необґрунтованим, а послуги зі зберігання вантажу під митним контролем не надані, а відтак і не підлягають оплаті.
Позивач також зазначає, що твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу, є безпідставними, оскільки у відповідності до п.2 Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, які затверджені наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 № 01-07-98, які розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/wp-content/uploads/2017/07/Tarif_Rules.pdf (далі - Правила), Повідомлення - це інформування вантажоодержувача про надходження на його адресу вантажу шляхом відправки телеграми за адресою зазначеною в AWB, або здійснення інформування телефоном/факсом (у разі якщо в AWB не зазначена адреса вантажоодержувача при наявності номера телефону, факсу тощо). Також позивач вказує на те, що у відповіді на адвокатський запит відповідачем було зазначено, що «відповідно до внутрішніх технологічних документів відповідача інформування вантажоодержувача про надходження вантажу здійснюється відповідальним фахівцем з обліку та інформування обліково-інформаційної групи (надалі - ОІГ) одразу після реєстрації вантажу, але не пізніше ніж через одну годину після отримання від старшого прийомоздавальника вантажу ВТ/прийомоздавальника вантажу ВТ документів на вантаж», в ніч на 24.02.2022 документи за MAWB 235-46939502 не були передані до ОІГ, тому повідомлення на електронну пошту ТОВ «Заммлер Україна» не надсилалось.
До Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач з посиланням на судову практику, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що грошові кошти, сплачені позивачем на користь відповідача, не є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки вказані кошти були сплачені позивачем за надані у повному обсязі послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу на підставі виставленого рахунку-фактури №8/116 від 18.04.2022 на суму 25588,86 грн з ПДВ. Крім того, заперечуючи доводи позивача щодо відсутності рішення митного органу про розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання, відповідач вказав, що у відповідності до п.10 ч.1 ст.4 Митного кодексу України дозвіл митного органу - це надання особі митним органом усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій. Таке рішення було прийнято 24.02.2023 в усній формі, а товар було розміщено на складі тимчасового зберігання та видано позивачу після завершення ним усіх митних формальностей та сплати вартості наданих послуг термінального обслуговування і зберігання вантажу за авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юк Дистрибьюшн» (позивач) в якості клієнта та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» в якості експедитора укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування (авіа) від 01.09.2021 №80FA-0042 (далі - договір від 01.09.2021).
Умовами вказаного договору від 01.09.2021 його сторони погодили умови та строки надання транспортно-експедиційного обслуговування а також інших послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням вантажів авіаційним та автомобільним транспортом.
В матеріалах справи наявна копія авіаційної вантажної накладної від 19.02.2022 №235-46939502, про поставку від AAA China Limited на користь ТОВ «Заммлер Україна» вантажу загальною вагою 495 кг.
24.02.2022 на офіційному сайті Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач, Аеропорт) опубліковано оголошення, відповідно до якого аеропорт повідомляє «Що роботу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, Аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовані, злітно-посадкова смуга заблокована. Служби аеропорту працюють у взаємодії з державними органами згідно з інструкцією та чинним законодавством України».
В матеріалах справи наявні скрін-шоти електронних листів ТОВ «Заммлер Україна» від 01.04.2022 на адресу відповідача (cargo-info@kbp.aero), яким вантажоодержувач просив Аеропорт надати інформацію чи вантаж за авіаційною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 знаходиться на території вантажного терміналу та які документи необхідні для його отримання.
Електронним листом від 05.04.2022, надісланим на електронну адресу відповідача (cargo-info@kbp.aero) ТОВ «Заммлер Україна» просило Аеропорт надати інформацію щодо вантажу за авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502.
У відповідь на запит вантажоодержувача щодо стану вантажу, відповідач електронним листом від 15.04.2022 з електронної адреси (cargo-info@kbp.aero) повідомив, що вантаж по авіаційній накладній від 19.02.2022 №235-46939502 прибув на ім'я отримувача - ТОВ «Заммлер Україна» і на складі тимчасового зберігання в наявності 53 коробки.
Розмитнення зазначеного вантажу було здійснено позивачем 16.04.2022, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії митних декларацій від 16.04.2022 №UA100180/2022/014048 та від 16.04.2022 №UA100180/2022/014069.
Позивач звертався до відповідача з електронним листом від 18.04.2022 з проханням надати інформацію по нарахуванню за зберігання вантажу (рахунок-фактура №8/116 від 18.04.2022 (за надані послуги AWB 235-46939502, по 19.04.2022, 495 кг., 52 дні), оскільки відповідно до правил відповідача, а саме, пункту 4.2.1, застосування тарифів на вантажному терміналі, чітко вказано наступне - «послуги за зберігання надаються з моменту повідомлення про прибуття вантажу або з моменту розміщення вантажу. Датою розміщення вантажу в СТЗ визначаються відповідно до інформації в АРМ АСУ ТП». Відтак позивач зазначеним електронним листом просив відповідача надати інформацію про дату розміщення вантажу відповідно до АРМ АСУ ТП. Також позивач просив надати підтвердження про дату повідомлення про прибуття вантажу.
В матеріалах справи наявне підтвердження в отриманні товару за авіаційною вантажною накладною №235-46939502, згідно з яким вантаж було отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» Кононученком О.О. за довіреністю від 19.04.2022 №1904-1.
Вантаж за авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 було отримано позивачем 20.04.2022, про що свідчить електронна копія акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.04.2023 №314232.
Позивач через адвоката звертався до відповідача з адвокатським запитом від 21.07.2022 №01/2107-22, в якому просив надати: інформацію про дату розміщення вантажу на СТЗ за авіанакладними №WMA22020092B, WMA22020092A (від 19.02.2022 №235-46939502) вантажоодержувачем якого є ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» відповідно до інформації в АРМ АСУ ТП; документальне підтвердження факту розміщення товарів на СТЗ за авіанакладними №WMA22020092B, WMA22020092A (від 19.02.2022 №235-46939502), вантажоодержувачем якого є ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» (відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи регіональної митниці, на товаросупровідних документах); дату надання повідомлення про прибуття вантажу за авіанакладними №WMA22020092B, WMA22020092A (від 19.02.2022 №235-46939502) вантажоодержувачем якого є ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», якщо таке надавалось; документальне підтвердження факту надання повідомлення про прибуття вантажу за авіанакладними №WMA22020092B, WMA22020092A (від 19.02.2022 №235-46939502) вантажоодержувачем якого є ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», якщо таке повідомлення надавалось.
У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідач листом від 07.09.2022 №35-22-272 повідомив, що вантаж по авіаційній вантажній накладній №235-46939502 був розміщений на складі тимчасового зберігання №1 ДП МА «Бориспіль» 24.02.2022 о 2 год. 49 хв. В документах по обслуговуванню вантажу по авіаційній вантажній накладній №235-46939502 відсутній оригінал авіанакладної з відбитком штампу посадової особи Київської митниці, зберігається лише копія авіа накладної, за якою був отриманий вантаж зі складу тимчасового зберігання. Крім того, відповідач зазначив, що у відповідності до внутрішніх документів ДП МА «Бориспіль», інформування вантажоодержувача про надходження вантажу здійснюється фахівцем з обліку та інформування обліково-інформаційної групи (надалі - ОІГ) одразу після реєстрації вантажу, але не пізніше ніж через одну годину після отримання від старшого прийомоздавальника вантажу ВТ/прийомоздавальника вантажу ВТ документів на вантаж. В ніч на 24.02.2022 документи про вантаж MAWB 235-46939502 не були передані в ОІГ, тому повідомлення на електронну пошту ТОВ «Заммлер Україна» не надсилалось. Водночас відповідач зазначив, що з представником ТОВ «Заммлер Україна» Антіповим Андрієм постійно тривав діалог стосовно встановлення місця знаходження вантажів даного товару, а всі повідомлення про вантаж ТОВ «Заммлер Україна», після запровадження воєнного стану в Україні надавались Антіпову Андрію за вказаним в авіаційній вантажній накладній 050-060-95-52. Також відповідач вказав, що розрахунок вартості послуг вантажного терміналу проводився відповідно до Правил застосування тарифів про надані послуги, затверджених наказом генерального директора від 07.07.2016 №01-07-98, та Вартості послуг вантажного терміналу ДП МА «Бориспіль» від 02.06.2020 №38-30-34.
Листом від 17.08.2022 №17/08-2022 ТОВ «Заммлер Україна» повідомило позивача, що воно не отримувало повідомлення від відповідача про прибуття вантажу за авіанакладною AWB №235-46939502.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що його не було повідомлено про прибуття вантажу за авіаційною накладною від 19.02.2022 №235-46939502, а відтак відповідачем безпідставно здійснено нарахування за послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу та виставлено зазначений вище рахунок-фактуру №8/116 від 18.04.2022 на суму 25588,86 грн з ПДВ на оплату вартості наданих послуг. Сплачені позивачем відповідачу платіжним дорученням №6783 від 19.04.2022 грошові кошти у сумі 25588,86 грн на підставі цього рахунку-фактури №8/116 від 18.04.2022 позивач визначає як безпідставно отримані відповідачем та просить стягнути їх з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність у нього правових підстав для отримання зазначених коштів внаслідок надання відповідачем позивачу послуг термінального обслуговування і зберігання вантажу.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі №910/16334/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.12.2021 у справі №910/13182/20).
Як встановлено судом, 24.02.2022 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» прибув вантаж за авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 загальною вагою 495 кг від AAA China Limited на користь ТОВ «Заммлер Україна».
Під час розгляду справи відповідачем підтверджено той факт, що зазначений вантаж за авіаційною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 прибув до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна» та о 02:49 24.02.2022 був розміщений на складі тимчасового зберігання відповідача.
Відповідно до частини першої статті 201 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари з моменту пред'явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
Згідно з приписами пункту 7.4 розділу VІІ Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 №613, прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на складі тимчасового зберігання (далі - СТЗ) засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу. Відбиток штампа «Під митним контролем» проставляється на товаротранспортних документах - у разі розміщення товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів.
Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ та закінчується днем завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ встановлюється відповідно до статті 204 Митного кодексу України (пункт 7.11 розділу VІІ Положення).
Частина перша статті 204 Митного кодексу України визначає, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 204 Митного кодексу України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.
Правила застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» затверджені наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 № 01-07-98 та розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/wp-content/uploads/2017/07/Tarif_Rules.pdf (далі - Правила).
Діючі «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль» також розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/cargoprice/.
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Правил за надані послуги з термінального обслуговування вантажів загального призначення (крім зазначених в пп. 4.1.3 та 4.1.4) та спеціальних вантажів (крім цінних) з клієнта стягується оплата за: кожну AWB або CMR (партію, що оформлена AWB або CMR) (за послуги, які пов'язані з обробкою супровідних документів); кожний кілограм вантажу (за послуги, які пов'язані безпосередньо з обробкою вантажу).
Оплата за зберігання імпортного вантажу загального призначення за 3 (три) дні (не враховуючи вихідні та святкові дні) з дати надання повідомлення вантажоодержувачу про прибуття вантажу або з дати розміщення вантажу (у разі відмови клієнта щодо повідомлення вантажоодержувача або за умови надходження вантажу без супроводжувальних документів) здійснюється перевізником в межах стандартної угоди наземного обслуговування (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 Правил).
Підпунктом 4.2.7 пункту 4.2 Правил визначено, що розрахунок оплати за зберігання залежить від характеру вантажу, ваги партії та строку його зберігання.
Тариф платного періоду зберігання залежить від загального строку зберігання партії вантажу, зокрема, партія з вагою понад 50 кг тарифікується за кожний кілограм згідно встановленої вартості послуг вантажного терміналу.
Як вбачається із матеріалів справи, перевізником вантажу, згідно з авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502, була авіакомпанія «Турецькі авіалінії» (Turkish Airlines).
Відповідач зазначив, що з урахуванням умов підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Правил, оплата за зберігання вантажу у період часу з 24.02.2022 (дата розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання відповідача) по 26.02.2022 здійснена перевізником Turkish Airlines на користь відповідача в межах діючого додатку В2.2/02.1-14/2-10 від 29.12.2015 до Стандартної угоди IATA про наземне обслуговування (спрощена процедура), а послуги з термінального обслуговування вантажу і його зберігання у період з 27.02.2022 по 20.04.2022 сплачуються позивачем згідно з діючими Правилами і вартостями.
На оплату вартості послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу ДП МА «Бориспіль» (відповідач) сформувало рахунок-фактуру №8/116 від 18.04.2022 на суму 25588,86 грн з ПДВ, який ТОВ «Юк Дистрибьюшн» (позивач) оплатило згідно з платіжним дорученням №6783 від 19.04.2022.
Як вже зазначалось судом, довірена особа ТОВ «Заммлер Україна» Кононученко О.О., який діяв на підставі довіреності №1904-1 від 19.04.2022, отримав 24.04.2022 на складі тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» вантаж за авіаційною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 вагою 495,00 кг, що підтверджується його особистим підписом у підтвердженні в отриманні, яке видано вантажним терміналом ДП МА «Бориспіль».
Суд дослідив розрахунок вартості послуги зберігання у період з 27.02.2022 по 20.04.2022 вантажу загального призначення вагою 495,00 кг, що надійшов на склад тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» згідно з авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502 для ТОВ «Юк Дистрибьюшн», та установив, що такий розрахунок відповідач здійснив відповідно до наведених вище Правил і діючих вартостей.
Як зазначено судом вище, для сплати вартості послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу, який надійшов за авіаційною вантажною накладною від 19.02.2022 №235-46939502, відповідач виставив, а позивач отримав і сплатив рахунок-фактуру №8/116 від 18.04.2022 на загальну суму 25588,86 грн з ПДВ.
Відповідно до положень статей 11 та 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19).
Загальний порядок укладення договору врегульований главою 53 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст.ст.638 та 639 глави 53 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами формі належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ст.218 Цивільного кодексу України).
Також відповідно до ч.1. ст.241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим особою, у разі, якщо така особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Отже, суд зауважує, що, по-перше, фактичне надання відповідачем послуг з термінального обслуговування та зберігання вантажу (безвідносно до того, наскільки якісними були ці послуги) з виставленням відповідачем позивачу рахунку-фактури №8/116 від 18.04.2022 на загальну суму 25588,86 грн за надані послуги та наступна оплата 19.04.2022 позивачем відповідачу цього рахунку є діями позивача та відповідача, які підтверджують факт укладення між ними договору про надання послуг, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання надати певні послуги позивачу.
Так, загальні положення про договір про надання послуг визначені главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.901 глави 63 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд відмічає, по-перше, що доводи позивача про безпідставне отримання відповідачем грошових коштів в сумі 25588,86 грн та виникнення у зв'язку з цим у відповідача зобов'язання в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України по їх поверненню позивачу є неспроможними, оскільки фактичні обставини спору між позивачем та відповідачем вказують на те, що у відповідача була правова підстава для отримання вказаних коштів, а саме усно укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг.
При цьому цей договір про надання послуг в установленому порядку не визнаний недійсним (як такий, що укладений під впливом помилки, обману чи з інших підстав недійсності), не скасований, тощо, вимоги про визнання недійсним такого договору не заявлені позивачем, а виникнення між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання відповідачем позивачу послуг виключає можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та задоволення позову позивача до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів.
Тобто у разі незадоволення позивачем якістю та обсягом наданих відповідачем позивачу послуг з термінального обслуговування та зберігання вантажу не може бути застосовано положення статті 1212 Цивільного кодексу України про безпідставно набуте майно, на яку позивач посилався як на підставу для задоволення позову, оскільки підставою сплати позивачем коштів були надані йому відповідачем вказані послуги, тобто відповідач отримав кошти не безпідставно.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Питання ж належності виконання послуг не є предметом розгляду у цій справі.
Отже правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права. У такому разі договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 та від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.
По-друге, суд відмічає, що позивач підписав також акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.04.2022, яким схвалив (прийняв) надання відповідачем позивачу послуг з термінального обслуговування та зберігання вантажу на загальну суму 25588,86 грн. Цей акт підписаний позивачем без будь-яких зауважень щодо обсягу, якості та строків надання послуг відповідачем позивачу, тобто, вбачається, що станом на квітень 2022 позивач визнавав право відповідача на отримання плати в сумі 25588,86 грн за надані відповідачем позивачу послуги.
При цьому, як також вказувалось у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №548/741/21 (провадження № 61-1022св22), тлумачення пункту 6 статті 3 та статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про відмову в позові.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юк Дистрибьюшн» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 25185,60 грн безпідставно отриманих коштів.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2023.
Суддя О.О. Третьякова