ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
25.10.2023Справа № 910/16515/23
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКБУД ПЛЮС»
про видачу судового наказу
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «ФК Соната Фінанс» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКБУД ПЛЮС» заборгованості у розмірі 192 570,95 грн, що виникла за Договором № 026/2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13.08.2021.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на слідуючі обставини.
Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.
Так, статтею 147 ГПК України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затверджений Наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного ім'я та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставлення печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.
Водночас, додані до заяви копії документів на підтвердження заявлених вимог належним чином не засвідчені, а відтак, не є доказами, в розумінні ст. 91 ГПК України, які підтверджують заявлені вимоги.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що до заяви про видачу судового наказу не додано усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б підтверджували обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, що не відповідає вимогам ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.
Також, судом встановлено, відсутність у заяві про видачу судового наказу усіх відомостей, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано із порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКБУД ПЛЮС» заборгованості у розмірі 192 570,95 грн.
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 25.10.2023 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов