Рішення від 03.10.2023 по справі 910/5372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/5372/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення";

до Державного підприємства "Сетам" (відповідач 1);

Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач 2);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Торгова компанія "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (третя особа 1);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" (третя особа 2);

ОСОБА_1 (третя особа 3);

ОСОБА_2 (третя особа 4);

про визнання електронних торгів недійсними, визнання протиправними і скасування протоколу, визнання протиправними і скасування акту.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача 1: не з'явилися;

Від відповідача 2: Кушнір Л.В., уповноважена особа;

Від третьої особи 1: Вовк О.Є., адвокат, довіреність від 15.12.2022;

Від третьої особи 2: не з'явилися;

Від третьої особи 3: не з'явилися;

Від третьої особи 4: Гончарова О. О., адвокат, ордер серії ВВ № 1032609 від 10.07.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить:

- визнати недійсними електронні торги, які були проведені Державним підприємством "Сетам" 06.08.2018 по реалізації лота під № 290838 - нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 2612,0 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19;

- визнати протиправним і скасувати протокол № 350042 проведення електронних торгів від 06.08.2018 по реалізації лота під № 290838 - нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 2612,0 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, складений (сформований) Державним підприємством "Сетам";

- визнати протиправним і скасувати акт про реалізацію предмету іпотеки № 56504979 від 14.08.2018, складений головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Євгеном Дмитровичем, затверджений заступником директора департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Романом Васильовичем, про реалізацію предмету іпотеки нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., розташованого за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19, з публічних електронних торгів при виконанні виконавчого провадження № 56504979 з примусового виконання напису № 2162, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Наталією Артемівною 16.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5372/23 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.2023.

01.05.2023 до господарського суду від Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Також від Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до господарського суду надійшли клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про закриття провадження у справі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" до господарського суду 11.05.2023 надійшли пояснення щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

16.05.2023 до господарського суду від Торгової компанії "Алмі" (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) надійшли пояснення щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

18.05.2023 до господарського суду від Торгової компанії "Алмі" (підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) надійшли пояснення щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" до господарського суду 19.05.2023 надійшла заява про заміну третьої особи її правонаступником.

У підготовчому засіданні 01.06.2023 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" про заміну третьої особи її правонаступником, яке підтримав представник позивача та проти якого заперечували представник Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та представник Торгової компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), за наслідком розгляду якої, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 задоволено заяву ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладено до 15.06.2023.

Від ОСОБА_2 12.06.2023 до господарського суду надійшли пояснення щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення", за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У підготовчому засіданні 15.06.2023 судом розглядалася заява про протидію зловживанню процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" та його представника, яку просив задовольнити представник Торгової компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), яку підтримали представники Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та представник Никитенко Інни Глібівни, проти якої заперечував представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" та за наслідком розгляду якої, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у її задоволенні.

Також у підготовчому засіданні 15.06.2023 судом розглядалося клопотання Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" пропущено строк на подання позову про оскарження результатів прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовити, оскільки ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду, як пропущення строку на подання позову про оскарження результатів прилюдних торгів.

Також у підготовчому засіданні 15.06.2023 судом розглядалося клопотання Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач має оскаржувати дії щодо проведення електронних торгів за місцемзнаходження нерухомого майна.

За змістом ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.

У підготовчому засіданні 15.06.2023 судом також розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" про витребування доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно та не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 910/5372/23 на 30 днів.

22.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 11.07.2023 судом розглядалося клопотання Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" пропущено строк позовної давності на подання позову про оскарження результатів прилюдних торгів.

Суд вказує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовити, оскільки ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду, як пропущення строку на подання позову про оскарження результатів прилюдних торгів, а сплив позовної заяви є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5372/23 до судового розгляду по суті на 12.09.2023.

У судовому засіданні 12.09.2023 судом було оголошено перерву до 03.10.2023.

Представник Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 03.10.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 03.10.2023 представник Торгової компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) надав пояснення по суті спору, за змістом яких проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 03.10.2023 надав пояснення по суті спору, за змістом яких проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник позивача у судове засідання 03.10.2023 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, натомість подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники Державного підприємства "Сетам" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" у судове засідання 03.10.2023 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 2 статті178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вказує про те, що Державне підприємство "Сетам" не було обмежене у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, а від так, з огляду на ненадання Державним підприємством "Сетам" відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

03.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2018 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. відкрив виконавче провадження № 56504979 з примусового виконання виконавчого напису № 2162, виданого 16.05.2018, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., резолютивною частиною якого передбачено звернути стягнення на:

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, загальною площею 2612,0 кв.м. та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 167628051101, номер запису про право власності: 23902743), та належить Торговій компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі також - третя особа 1), код платника податків за ЄДРПОУ 31327274, місцезнаходження: 65005, Одеська область, місто Одеса, вул. Середня, будинок 83-В, на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ілічовою Н.А. 13.12.2017 року, зареєстровано в реєстрі за № 6823;

- земельну ділянку загальною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1188515251101, номер запису про право власності: 23902803), та належить Торговій компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), на праві власності на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 13.12.2017, зареєстровано в реєстрі за № 6824. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомості задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Південний" станом за період з 12.12.2017 по 15.05.2018 у розмірі: прострочена заборгованість за кредитом - 29 000 000,00 грн прострочені проценти - 239 250,00 грн витрати за здійснення виконавчого напису - 2000,00 грн всього до стягнення - 29 239 250,00 грн.

Боржником за виконавчим документом визначено Торгову компанію "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, 83-В, код ЄДРПОУ: 31327274.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" (м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ: 20953647) зазначене стягувачем за вказаним виконавчим документом.

04.06.2018 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. виніс постанову про опис та арешт майна а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, загальною площею 2612,0 кв.м. та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок та земельної ділянки загальною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049.

15.06.2018 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні для оцінки об'єкта нерухомого майна для його подальшої реалізації з публічних торгів.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано звіт про оцінку майна боржника та в подальшому ознайомлено сторони виконавчого провадження з результатами оцінки шляхом направлення відповідного повідомлення.

03.07.2018 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. € сформував заявку на реалізацію арештованого майна у межах виконавчого провадження № 56504979 з метою продажу на публічних електронних торгах.

Електронні торги призначені з 06.08.2018 по 06.08.2018 із стартовою ціною лота № 290838 (нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, загальною площею 2612,0 кв.м. та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок та земельної ділянки загальною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049) у розмірі 34 290 878,60 грн.

Згідно з протоколом від 06.08.2018 № 350042, переможцем торгів став ОСОБА_1 (ІН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

14.08.2018 на підставі протоколу № 350042, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. складено акт № 56504979 про реалізацію предмета іпотеки, який в подальшому був затверджений начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименком Р. В.

Також 14.08.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д. Є. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За змістом ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, оскільки вказані судом обставини зазначені позивачем у позовній заяві, а відповідачем - у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" (далі також - позивач, ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення") вказує, що електронні торги були проведені незаконно у зв'язку з наступним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 826/16316/18 було задоволено адміністративний позов ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Торгова компанія "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний", ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування акту про реалізацію предмету іпотеки.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в адміністративній справі № 826/16316/18 апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Торгової компанії "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Південний", ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року скасовано. Провадження у справі частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту № 56504979 від 14.08.2018 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Євгена Дмитровича, затвердженого заступником директора департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Романом Васильовичем про реалізацію предмету іпотеки нежитлового приміщення загальною площе 2612,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з публічних електронних торгів при виконанні виконавчого провадження № 56504979 з примусового виконання напису №2162, виданого 16.05.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.Д. - закрито та у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В свою чергу постановою Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/16316/18 касаційну скаргу ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" було задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності та залишити в цій частині в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, в решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року залишено без змін.

А відтак, позивач вказує, що при розгляді справи №826/16316/18 встановленими є обставини щодо протиправності проведення електронних торгів з реалізації належного позивачу нежитлового приміщення, оскільки їх було проведено в результаті протиправних дій, бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Враховуючи наведене, позивач приходить до висновку, що оскільки спірні електронні торги були проведені в результаті протиправних дій, бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби це є однією із підстав для визнання їх недійсними.

Крім того позивач вказує, що спірні електронні торги було проведено щодо майна, право власності на яке було зареєстроване за боржником, Торговою компанією "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) незаконно, зокрема на підставі рішення суду, скасованого в подальшому рішенням суду апеляційної інстанції.

Так позивач вказує, що право власності з позивача на третіх осіб було незаконно перереєстровано на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року у цивільній справі № 520/15970/16-ц, скасованого постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року.

Позивач зазначає, що спірні електронні торги безумовно порушують його право власності на нежитлове приміщення, оскільки саме він є його законним власником на підставі чинного та неоспорюваного договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, укладеного із Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., зареєстрованого в реєстрі за № 2039.

Таким чином позивач стверджує, що на момент проведення електронних торгів боржник не був власником майна, що реалізується, що, на його думку, є безумовною підставою для визнання вказаних торгів недійсними.

Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач 2), заперечуючи проти позовних вимог вказує, що виконавче провадження № 56504979 закінчено постановою від 14.08.2018, а відомості щодо скасування даної постанови відсутні, отже вказана постанова є чинною, а реалізація на прилюдних торгах майна в рахунок погашення боргу, документи, прийняті державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

А відтак відповідач 2 стверджує, що державним виконавцем вчинено дії у спосіб та порядок визначений Законом України "Про виконавче провадження", спрямований на повне та фактичне виконання виконавчого документу, а саме виконавчого напису №2162 виданого 16.05.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., у зв'язку з чим правові підстави для його невиконання у державного виконавця були відсутні.

Відповідач 2 вказує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідач 2 зазначає, що матеріали виконавчого провадження №56504979 були передані до архіву, а враховуючи положення розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, відповідно до яких строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, виконавче провадження №56504979 знищено за закінченням терміну їх зберігання.

Також відповідач 2 вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності на подання до суду позову про оскарження результатів електронного аукціону, оскільки ним оскаржуються результати електронного аукціону від 06.08.2018, а ст. 48 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник електронного аукціону мають право протягом трьох місяців з дня проведення електронного аукціону оскаржити його результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Однак позивачем, при поданні вказаного позову, не заявлено вимогу про поновлення такого строку та не наведено обставин, які б підтверджували те, що ним пропущено строк з поважних причин, а суд такий строк у даній справі не поновлював.

Як вказує відповідач 2, враховуючи положення ст. 48 Закону України "Про іпотеку" та ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, позов про оскарження результатів електронного аукціону має бути поданий до суду за місцезнаходженням нерухомого майна.

А тому відповідач 2 стверджує, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника вчинені у межах, спосіб та в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про іпотеку" та іншими нормативно-правовими актами, а підстави з урахуванням наведених вище обставин, для задоволення позову відсутні.

Торгова компанія "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), надаючи пояснення щодо предмета спору, вказує, що позивач ніколи не мав прав на земельну ділянку загальною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка Академіка, будинок 19, кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049), а відтак і не міг набути нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка Академіка, будинок 19, загальною площею 2612,0 кв.м. та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 167628051101, номер запису про право власності: 23902743) у власність у законний спосіб.

Таким чином третя особа 1 зазначає, що оскільки позивач не був власником вказаної земельної ділянки, яка була предметом електронних торгів, то його права не можуть бути порушеними внаслідок їх проведення.

Також третя особа вказує, що позивачем не зазначено конкретні норми законодавства, які були порушені при проведенні спірних торгів та на підставі яких норм вказані торги можна визнати недійсними.

Торгова компанія "Алмі" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) звертає увагу, що правочини, на підставі яких вона набула права власності на земельну ділянку та нежитлове приміщення є дійсними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Південний" (далі також - третя особа 2), надаючи пояснення щодо предмета спору, вказує, що надані позивачем докази не підтверджують заявлених позовних вимог, а версія подій викладена в позові заснована на перекручуванні фактичних обставин, не доведена належними та допустимими доказами та спростовується судовими рішеннями в інших справах, що наявні у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому вказані вище обставини є підставою для відмови в задоволенні позову оскільки, позов є недоведеним, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги не знаходять свого підтвердження наявними доказами.

ОСОБА_2 (далі також - третя особа 4), надаючи пояснення щодо предмета спору, вказує, що на підставі договору про поділ спільного майна подружжя, що був укладений 26.02.2020 та був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус I.O. за № 99, було припинено право власності на первісне вбудовано-прибудоване приміщення площею 2 612 кв.м., а за Никитенко І.Г. було зареєстроване право власності на земельну ділянку та нежитлове приміщення площею 535,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2041037851 101).

В свою чергу, на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 26.02.2020, було припинено право власності на первісне вбудовано-прибудоване приміщення площею 2 612 кв.м., а за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на нежитлове приміщення площею 2057,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2041050051101).

Внаслідок укладення договору поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_2 стала також власником земельної ділянки кадастровий № 5110136900:31:002:0049 площею 0, 14 га. Внаслідок проведеного поділу нежитлового приміщення площею 2612 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 167628051101) вказаний об'єкт нерухомості, що був придбаний на торгах 06.08.2018 перестав існувати, а відповідний розділ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно було закрито.

Також третя особа 4 вказує, що два нових приміщення, які утворились внаслідок поділу вбудовано-прибудованого приміщення були передані в заставу і перебувають в іпотеці у ПАТ "Банк Восток" на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО Іллічовою Н.А., а відтак, за наявності чинного договору іпотеки, будь-які вимоги ТОВ "Група компаній "Глобальні бізнес рішення" не підлягають задоволенню, оскільки вимоги заставодержателя мають вищий пріоритет перед будь-якими вимогами третіх осіб.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та третіх осіб, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як встановлено ст. 318 Цивільного кодексу України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.1, ч. 3, ч. 5, ч.6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут та далі по тексту в редакції чинній на момент проведення електронних торгів), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок №2831/5), тут та далі по тексту в редакції чинній на момент проведення електронних торгів, визначено, що електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Позивач не є учасником прилюдних торгів, а тому зобов'язаний довести, що оспорюваними прилюдними торгами порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Суд вказує, що відповідно до пункту 3 розділу II Порядку № 2831/5, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Відповідно до п. 4 розділу II Порядку № 2831/5, начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна. У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи. Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів. Організатор повертає заявку на реалізацію майна приватному виконавцю у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Державне підприємство "СЕТАМ" (далі також - відповідач 1, ДП "СЕТАМ" ) розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Суд вказує, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, відповідно до якого головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.06.2020 у справі № 372/3161/18, провадження № 61-86св20.

Так суд вказує, що основним мотивом для визнання результатів оспорюваних електронних торгів недійсними позивач посилається на те, що реалізована на цих торгах нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, проспект Глушка академіка, будинок 19, загальною площею 2612,0 кв.м., та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок, належить йому на праві власності на підставі чинного та неоспорюваного договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, укладеного із Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріально-го округу Виходцевим І. А., зареєстрованого в реєстрі за № 2039.

Позивач зазначає, що право власності з позивача на третіх осіб було незаконно перереєстровано на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 лютого 2017 року у цивільній справі № 520/15970/16-ц, скасованого постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року.

Позивач вказує, що спірні електронні торги безумовно порушують його право власності на нежитлове приміщення, оскільки саме він є його законним власником на підставі чинного та неоспорюваного договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року, укладеного із Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріально-го округу Виходцевим І. А., зареєстрованого в реєстрі за № 2039.

Таким чином позивач стверджує, що на момент проведення електронних торгів боржник не був власником майна, що реалізується, що, на його думку, є безумовною підставою для визнання вказаних торгів недійсними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, під час розгляду справи, не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів того, що в межах виконавчого провадження № 56504979 з примусового виконання виконавчого напису № 2162, виданого 16.05.2018, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. були допущені порушення, які б вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів, результат проведення яких ним оспорюється.

А відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними електронних торгів, які були проведені Державним підприємством "Сетам" 06.08.2018 по реалізації лота під № 290838 - нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, площею 2612,0 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 19.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування протоколу № 350042 від 06.08.2018 та акту про реалізацію предмету іпотеки № 56504979 від 14.08.2018 суд вказує наступне.

Пунктом 2 розділу VII Порядку № 2831/5 визначено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку". Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів. Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Іпотекодержатель також зобов'язаний сплатити винагороду за організацію та проведення електронних торгів. За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку". Протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв'язку на поштову адресу Організатора. Підписаний протокол повинен надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в особистому кабінеті. Протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю. Якщо переможець електронних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За відсутності цінових пропозицій або відмови усіх учасників, які подавали цінові пропозиції, виконати протягом встановлених строків вимоги цього пункту електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. У разі зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого електронні торги у призначений строк не відбулися, Організатор проводить такі торги після продовження примусового виконання рішення. Про проведення електронних торгів після продовження примусового виконання рішення Організатор не пізніше ніж за десять робочих днів до дня їх проведення повідомляє всіх учасників, які зареєструвалися в установленому порядку. Якщо належна до сплати сума від переможця електронних торгів не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк з дня проведення електронних торгів, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол. Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України "Про іпотеку" та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю. Зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про іпотеку". У разі якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися.

За змістом п. 4 розділу X Порядку № 2831/5, після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Таким чином, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення протоколу та акту про проведення прилюдних торгів.

Згідно з п. 8 розділу X Порядку № 2831/5, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 пункті 9 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 р.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Господарський суд зауважує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальній частині постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18 (пункт 38).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві предмет та підставу позову, зазначаючи яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто вказує суду на обраний позивачем спосіб захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду і його застосовували та продовжують застосовувати суди інших інстанцій, включно з касаційними, які також доклали зусиль для формування позиції стадійності захисту права.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Про цей висновок Велика Палата Верховного Суду нагадала у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

А тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги є такими, що не узгоджуються з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, не забезпечать відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а відтак визнаються судом як неналежний спосіб захисту порушеного права.

А відтак суд, враховуючи вищевказане та той факт, що позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування протоколу № 350042 проведення електронних торгів від 06.08.2018 по реалізації лота під № 290838 та акту про реалізацію предмету іпотеки № 56504979 від 14.08.2018 є похідними від вимоги про визнання недійсними електронних торгів, які були проведені Державним підприємством "Сетам" 06.08.2018 по реалізації лота під № 290838, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.10.2023.

Суддя О.В. Мандриченко