ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 року м. Дніпро Справа № 908/732/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Марчевський Д.І. - адвокат
від відповідача: Молотильніков Ю.С.- представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробниче об'єднання "Моліс"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 р.
( суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст складено 24.07.2023 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФОПТТОРГ"
( м.Запоріжжя )
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Моліс"
( м. Запоріжжя )
про стягнення 283 944,39 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФОПТТОРГ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Моліс", про стягнення 283 944,39 грн., з них: основний борг 223 000,00 грн., 3% річних 6 593,63 грн., інфляційні втрати 54 350,76 грн..
Позов обґрунтовано порушенням Відповідачем зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 260 від 11.07.2012 р.. та заявлено на підставі ст. ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 909, 916, 920 ЦК України, ст. ст. 173, 175, 193 ГК України.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФОПТТОРГ» основний борг у сумі 223 000,00 грн., 3% річних у сумі 6 425,14 грн., інфляційні втрати у сумі 54 206,48 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 254,47 грн..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю"Виробниче об'єднання "Моліс", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.
Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим доказам ( порушення норм процесуального права ), які встановлюють настання форс-мажорних обставин та причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та об'єктивною неможливістю виконати зобов'язання саме для Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс».
При цьому Скаржник вказує, що починаючи з 26.02.2022 р. через тимчасову окупацію частини території Запорізької області Товариство фактично припинило господарську діяльність та було позбавлено можливості переміщення готової продукції на підконтрольну Україні територію для подальшої її реалізації.
Скаржник наголошує на тому, що відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин ( введення воєнного стану ). При цьому, умовами Договору не передбачений обов'язок повідомлення сторонами про настання форс-мажорних обставин. Введення на території України воєнного стану, факт тимчасової окупації частини території України, в тому числі і м. Дніпрорудне (с. Балки) є загальновідомими.
Водночас, на думку Скаржника, звернення до ТПП Україні є правом, а не обов'язком сторони договору. Окрім того, умовами Договору не передбачено звернення сторін до ТПП України задля отримання сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин, а сам факт настання форс-мажорних обставин підтверджено листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., опублікованим на сайті ТПП України.
Скаржник вважає, що форс-мажорні обставини унеможливили здійснення господарської діяльності, тобто діяльності з метою отримання прибутку Товариством у відповідності до чинного українського законодавства, а тому, згідно п. 7.1 Договору Товариство, як сторона Договору звільняється від виконання своїх зобов'язань на час дії вказаних форс-мажорних обставин, а відтак і нарахування 3% річних, інфляційні втрати є безпідставним.
На переконання Скаржника наведені Відповідачем доводи та докази в сукупності є достатніми для визнання їх форс-мажорними, проте судом першої інстанції вказані обставини не були враховані при винесенні оскаржуваного рішення, тобто нез'ясовано обставини, що мають значення для справи.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФОПТТОРГ" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/732/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробниче об'єднання "Моліс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 р. у справі № 908/732/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
23.08.2023 р. матеріали справи № 908/732/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.08.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.10.2023 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробниче об'єднання "Моліс" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити проведення відеоконференції просить доручити Господарському суду Запорізької області.
Розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2023 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.
Автоматичною системою документообігу, для вирішення питання про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції, визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 р. судове засідання у справі № 908/732/23 вирішено провести в режимі відеоконференції 25.10.2023 р.. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Моліс" з Центральним апеляційним господарським судом доручено Господарському суду Запорізької області.
У зв'язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», колегія у визначеному складі прийняла справу № 908/732/23 до свого провадження.
У судовому засіданні 19.10.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
11.07.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» ( Вантажовідправник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФОПТТОРГ» ( Перевізник ) укладено Договір № 260 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. п. 1.1, 1.4 якого сторони погодили, що цей договір регулює стосунки сторін при виконанні Перевізником зобов'язання по доставці ввіреного йому Вантажовідправником вантажу в пункт призначення і видачі його уповноваженій на отримання вантажу особі ( Вантажоодержувачу ) і зобов'язання Вантажовідправника по оплаті перевезення вантажу. Вантажовідправник передає, а Перевізник приймає на себе виконання перевезень вантажів на підставі узгоджених з перевізником заявок Вантажовідправника. Тарифи на вантажоперевезення затверджуються окремою угодою, що є невід'ємною часиною даного договору. Перевізник здійснює транспортно-експедиційне обслуговування вантажу номенклатури Вантажовідправника.
Пунктом 5 договору встановлено, що розрахунки за фактично виконані товарно-транспортні роботи провадяться після пред'явлення оригіналів товарно-транспортних документів потягом 21 банківського дня з моменту виставлення рахунків на оплату. Додаткові умов розрахунку зазначаються у заявці.
Відповідно до п. п. 5.2, 5.3 договору вартість кожного перевезення товару визначається сторонами в додаткових угодах або актах виконаних робіт, які після підписання стають невід'ємною частиною цього договору. Підставою для оплати є рахунок перевізника та підписаний сторонами договору акт прийому-передачі виконаних робіт з зазначенням маршруту пересування.
Згідно з п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково. Кожна зі сторін може в односторонньому порядку розірвати цей договір у будь-який час, письмово попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за місяць до запланованої дати розірвання договору.
Доказів розірвання договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.
На виконання договору та заявок Вантажовідправника Перевізник здійснив перевезення вантажу, ввіреного йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 19.01.2022 р. № ПО000000041, № ПО000000047, від 26.01.2022 р. № ПО000000055, від 29.01.2022 р. № ПО000000062, № ПО000000064, від 02.02.2022 р. № ПО000000075, від 05.02.2022 р. № ПО000000084, від 12.02.2022 р. № ПО000000105, від 16.02.2022 р. № ПО000000115.
Надані послуги прийняті Вантажовідправником без зауважень, що підтверджується відповідними актами наданих послуг від 19.01.2022 р. №3 на суму 13 000 грн. з ПДВ, від 22.01.2022 р. № 4 на суму 26 500,00 грн. з ПДВ, від 22.01.2022 р. № 5 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ, від 26.01.2022 р. № 6 на суму 24 000,00 грн. з ПДВ, від 29.01.2022 р. № 8 на суму 31 500,00 грн. з ПДВ, від 29.01.2022 р. № 9 на суму 28 000,00 грн. з ПДВ. від 02.02.2022 р. № 10 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ, від 05.02.2022 р. № 11 на суму 26 000,00 грн. з ПДВ, від 12.02.2022 р. № 12 на суму 25 000,00 грн. з ПДВ, від 16.02.2022 р. № 13 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ.
До актів виписані відповідні рахунки від 19.01.2022 р. № 3 на суму 13 000 грн. з ПДВ, від 22.01.2022 р. № 4 на суму 26 500,00 грн. з ПДВ, від 22.01.2022 р. № 5 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ, від 26.01.2022 р. № 6 на суму 24 000,00 грн. з ПДВ, від 29.01.2022 р. № 8 на суму 31 500,00 грн. з ПДВ, від 29.01.2022 р. № 9 на суму 28 000,00 грн. з ПДВ. від 02.02.2022 р. № 10 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ, від 05.02.2022 р. № 11 на суму 26 000,00 грн. з ПДВ, від 12.02.2022 р. № 12 на суму 25 000,00 грн. з ПДВ, від 16.02.2022 р. № 13 на суму 23 000,00 грн. з ПДВ. Загальна вартість наданих послуг згідно з цими актами та рахунками складає 243 000,00 грн..
Пунктом 5 договору встановлено, що розрахунки за фактично виконані товарно-транспортні роботи провадяться після пред'явлення оригіналів товарно-транспортних документів потягом 21 банківського дня з моменту виставлення рахунків на оплату.
Рахунок № 5 від 22.01.2022 р. частково оплачений Відповідачем на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 711 від 23.03.2022 р.. Інші рахунки не оплачені. Залишок неоплаченої вартості наданих послуг складає 223 000,00 грн., що сторони посвідчили в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2022 р..
23.01.2023 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. № 23/01 про сплату заборгованості в сумі 223 000,00 грн. протягом двох календарних днів з дня отримання даної претензії.
Відповідач залишив претензію Позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФОПТТОРГ» до господарського суду з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника …….., дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5 договору встановлено, що розрахунки за фактично виконані товарно-транспортні роботи провадяться після пред'явлення оригіналів товарно-транспортних документів потягом 21 банківського дня з моменту виставлення рахунків на оплату.
Рахунок № 5 від 22.01.2022 р. частково оплачений Відповідачем на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 711 від 23.03.2022 р.. Інші рахунки не оплачені.
Залишок неоплаченої вартості наданих послуг складає 223 000,00 грн., що сторони посвідчили в акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2022 р.. Отже, Відповідач визнав суму заборгованості в акті звірки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач надав докази надання відповідачу послуг перевезення на суму 223 000,00 грн..
Відповідач, у свою чергу, не надав доказів оплати наданих послуг товару в погоджений сторонами строк.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За прострочення повернення передоплати Позивач нарахував ( з урахуванням уточнень позовних вимог ) - 3 % річних за період з 18.02.2022 р. по 16.02.2023 р. в сумі 6 425,14 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року в сумі 54 206,48 грн., які просить стягнути з Відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 223 000,00 грн., визначення Позивачем строків виконання зобов'язання за кожним актом та рахунком, а також визнав обґрунтованим розрахунок 3% річних у сумі 6 425,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 54 206,48 грн..
Як вбачається із тексту апеляційної скарги Вантажовідправника у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються з підстав наявності форс-мажорних обставин, згідно п. 7.1 Договору звільняє його від виконання своїх зобов'язань на час дії вказаних форс-мажорних обставин, а відтак враховуючи, що рішення в частині встановлення фактів виконання Перевізником зобов'язання по доставці ввіреного йому Вантажовідправником вантажу в пункт призначення і видачі його уповноваженій на отримання вантажу особі ( Вантажоодержувачу ), не виконання зобов'язання Вантажовідправника по оплаті перевезення вантажу в означеній сумі та правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
Суд першої інстанції визнав посилання Відповідача на форс-мажорні обставини необґрунтованими та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Пунктом 7.1 Договору сторони встановили, що у разі виникнення форс-мажорних обставин ( дії непереборної сили, не залежної від волі сторін ): техногенного, природного і військового характеру, соціально-політичного характеру, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань , сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії вказаних обставин. Обставини непереборної сили ( форс-мажор ), на які посилається сторона, що прострочила, повинні бути підтверджені Торговельно-промисловою палатою України.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Ст. 218 ГК України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили ) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання ( частина 1 ст. 617 ЦК України ).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 р. по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 р. по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Слід також відзначити, що відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Позивачем по Договору № 260 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2021 р., як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, Держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції і не спростовано Скаржником - до подачі позову Відповідач не звертався до Позивача з повідомленням щодо неможливості виконання своїх зобов'язань за договором через форс-мажорні обставини, не надав відповіді на претензію Позивача щодо сплати заборгованості, а звернувся до Торгово-промислової палати України тільки після звернення Позивача до суду з позовом.
При цьомо, місцевим господарським судом не були прийняті докази відправки Позивачу листа Торгово-промислової палати України на підтвердження невиконання Відповідачем зобов'язань через форс-мажорні обставини, оскільки вказані докази були подані до суду всупереч строку, встановленого ГПК України для подання доказів.
З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє аргументи Скаржника як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищевикладене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Моліс".
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
13. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Моліс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2023 р. у справі № 908/732/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.10.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус