79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" жовтня 2023 р. Справа № 914/1202/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача (скаржника) - Бернацька О.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon)
від відповідача - Іваха Т.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вих.№119/4.2.1-34355-2023 від 01 вересня 2023 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року (підписане 28.08.2023), суддя Король М.Р.
у справі №914/1202/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 320 871,47 грн.
06 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 320 871,47 грн., з яких: 223 541,04 грн. - основний борг, 31 417,32 грн. - пеня, 6 858,98 грн. - 3% річних та 59 054,13 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року у справі №914/1202/23 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 223 541,04 грн. - основного боргу, 1 грн. - пені, 6 858,98 грн. - 3% річних та 59 054,13 грн. - інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення пені в сумі 31 416,32 грн.) суд відмовив, у зв'язку із зменшенням розміру пені.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача за спожитий газ в сумі 223 541,04 грн. є підставною та обґрунтованою. Поряд з цим, суд визнав правомірним нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат. Одночасно, враховуючи, що відповідач, особовий склад якого здійснює заходи із всебічного забезпечення створених (існуючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій у зонах відповідальності та у зв'язку із наведеним та із виконанням завдань за призначенням, існує потреба закупівлі відповідних товарів, робіт, послуг, виходячи з того, що наведені обставини, враховуючи ситуацію, яка склалась у державі, і є тими виключними обставинами, які надають суду право на зменшення розміру неустойки у вигляді пені, враховуючи, також, компенсацію майнових втрат позивача шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на засадничі положення цивільного законодавства такі, як справедливість, добросовісність та розумність, баланс інтересів сторін, місцевий господарський суд, користуючись своїм правом, вирішив зменшити розмір пені до 1,00 гривні. Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, судом першої інстанції також враховано ту обставину, що заборгованість відповідача з оплати поставленого природнього газу виникла за період з 14.11.2021р. по 19.12.2021р., а до суду позивач звернуся лише 14.04.2023 року, тобто майже через півтора роки з того моменту, коли у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав, що сприяло збільшенню розміру пені.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення пені, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року у справі №914/1202/23 в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в повному обсязі (31 417,32 грн.). Зокрема, зазначає, що позивач є постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, при цьому, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Крім цього, зазначає, що суд не досліджував майновий стан сторін, а бюджетне фінансування відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором. Разом з тим, наголошує, що пеня позивачем нарахована у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України за шість місяців, у зв'язку з чим, вважає безпідставними висновки суду про те, що незвернення позивача до суду з цим позовом раніше сприяло збільшенню розміру пені.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Зокрема, зазначає, що суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені на власний розсуд. При цьому, вказує, що на рахунку відповідача недостатньо коштів для виконання рішення суду у цій справі, що підтверджує відповідними виписками з рахунку.
Судове засідання з розгляду справи в апеляційному суді проводилося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon за відповідним клопотанням представника позивача та на підставі ухвали суду.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив такі задоволити: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року у справі №914/1202/23 в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 року №917-р ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Пунктом 2 постанови КМУ №1102 від 25 жовтня 2021 року визначено зобов'язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до п.2 гл.5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії».
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 14.11.2021 року по 19.12.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема: листом оператора ГТС України від 08.07.2022р. №ТОВВИХ-22-7197 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом 56ХS0000Х7ІО00М; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ за Формою №10; відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Х7ІО00М.
Згідно з п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 року (Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.
Відповідно до п.2.1 типового договору постачальник (позивач) зобов'язується постачати природний газ споживачу (відповідачу) в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п.3.1 типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 3.3 типового договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п.4.2 типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з п.4.3 типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Пунктом 4.4 типового договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідно до п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2 типового договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п.8.2 типового договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
Згідно з п.11.1 типового договору останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
В силу вимог п.2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку, якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 року №809 в редакції постанови КМУ №1102 від 25 жовтня 2021 року.
Постановою КМУ №1102 від 25 жовтня 2021 року визначено, що на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу не перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. м, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. м.
3 01 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача. Така ціна розраховувалася відповідно до формули п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії».
Відповідач, як споживач з категорією «бюджетна установа» автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000Х7ІО00М) на інформаційній платформі Оператора ГТС, отже, споживач (відповідач) закріплений в Реєстрі постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000Х7ІО00М) з 14.11.2021 року по 19.12.2021 року.
Враховуючи наведене вище, у період з 14 листопада по 19 грудня 2021 року постачальником природного газу відповідачу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник «останньої надії».
На виконання умов договору постачальником формувались акти приймання-передачі природного газу, зокрема: №18791 на суму 59 952,98 грн. (коригуючий акт №24590 до акту приймання-передачі природного газу №18791) та №30855 на суму 163 588,06 грн.
Судом також встановлено, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000Х7ІО00М (відповідачем) в зазначений спірний період, віднесено в алокацію постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та становлять: згідно рахунку на оплату №31621 від 10.12.2021 року за період з 01 по 30 листопада 2021 року природний газ в об'ємі 3,56863 тис. куб. м/добу на загальну суму 59 952,98 грн.; згідно рахунку на оплату №1486 від 10.01.2022 року за період з 01 по 31 грудня 2021 року природний газ в об'ємі 3,02948 тис. куб. м/добу на загальну суму 163 588,06 грн.
Вказані рахунки разом з актами приймання-передачі природного газу надіслано на адресу відповідача, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками.
18 липня 2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу вих.№119/4.3-9417-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 223 541,04 грн. до 01 серпня 2022 року, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком.
Однак, відповідач вказану претензію залишив без задоволення та відповіді.
У квітні 2023 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 320 871,47 грн., з яких: 223 541,04 грн. - основний борг за спожитий природний газ, 31 417,32 грн. - пеня, 6 858,98 грн. - 3% річних та 59 054,13 грн. - інфляційні втрати.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Поряд з цим, згідно з ч.1,2,5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що відповідач рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року у справі №914/1202/23 не оскаржує.
З апеляційною скаргою до Західного апеляційного господарського суду звернувся позивач, який не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені.
Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, як зазначено вище, місцевий господарський суд вирішив зменшити розмір пені до 1 грн. (із заявлених до стягнення 31 417,32 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч.6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У п.4.5 типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів встановила, що такі є правильними.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №914/1517/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі №905/1409/21).
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №921/110/18).
Зменшуючи розмір пені, місцевим господарським судом враховано, зокрема те, що відповідач, особовий склад якого здійснює заходи із всебічного забезпечення створених (існуючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій у зонах відповідальності та у зв'язку із наведеним виконанням завдань за призначенням, існує потреба закупівлі відповідних товарів, робіт, послуг. Суд, враховуючи ситуацію, яка склалась у державі, визнав наведені обставини виключними, які надають суду право на зменшення розміру неустойки у вигляді пені, враховуючи, також, компенсацію майнових втрат позивача шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. З огляду на засадничі положення цивільного законодавства такі, як справедливість, добросовісність та розумність, баланс інтересів сторін, суд, користуючись своїм правом, вважав доцільним зменшити розмір пені до 1,00 гривні.
Колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права. Суд на власний розсуд вирішив зменшити розмір пені, зважаючи на встановлені ним обставини та колегія суддів вважає обґрунтованим та доцільним такий висновок.
Апеляційний суд враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває станом на цей час.
Як вбачається з Положення про військову частину НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, призначена для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах оборони держави, в мирний час та в особливий період.
Колегія суддів також зазначає, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.
Крім цього, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції також врахував ту обставину, що заборгованість відповідача виникла за період з 14.11.2021р. по 19.12.2021р., а до суду позивач звернуся лише 14.04.2023 року, тобто майже через півтора роки з того моменту, коли у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав, що сприяло збільшенню розміру пені. Колегія суддів в цій частині погоджується з доводами позивача та вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував відповідачу пеню за шість місяців, що відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, відтак, звернення позивача до суду лише 14 квітня 2023 року не вплинуло на шестимісячний період нарахування пені. Однак, наведене не свідчить про прийняття судом першої інстанції помилкового висновку про зменшення розміру пені.
Враховуючи норми статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, беручи до уваги встановлені судом вище обставини, виходячи із введення в Україні воєнного стану та особливого статусу відповідача, а також загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), колегія суддів вважає справедливим, доцільним та актуальним, а також таким, що не порушує прав позивача, висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені до 1 гривні.
Щодо доказів, долучених відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів такі не оцінює, зважаючи на положення ч.3 ст.269 ГПК України, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції, при цьому, відповідач не навів поважних причин неподання таких доказів до місцевого господарського суду.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Колегія суддів не вбачає наявності підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2023 року у справі №914/1202/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.
Матеріали справи №914/1202/23 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 26 жовтня 2023 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.