Справа № 191/3519/22
Провадження № 1-кп/191/255/22
УХВАЛА
іменем України
23 жовтня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк до 15 років позбавлення волі, офіційно не працевлаштована, на обліку у центрі зайнятості не знаходиться.
Обвинувачена в судовому засіданні не заперечувала проти клопотання прокурора.
Захисник в судовому засіданні просила вирішити питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачену, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, також суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» визначає, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Крім того, згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання відносно обвинуваченої, суд враховує встановлені судом підстави обрання останній міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, що наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, та який вчинила у стані алкогольного сп'яніння, до затримання офіційно не працювала, за місцем проживання характеризується негативно, громадянка іншої країни, не має місця реєстрації, незаміжня, на утриманні непрацездатних осіб або неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштована, на обліку у центрі зайнятості не знаходиться, тобто за місцем проживання у неї відсутні міцні соціальні зв'язки та джерело доходу. Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням того, що у даному кримінальному провадженні наявні наведені ризики та обставини, що є підставою для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід обвинуваченій у виді тримання під вартою терміном на 60 днів і тільки такий вид і міра запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та досягнення дієвості цього провадження. За таких обставин підстав для обрання обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме, до 21 грудня 2023 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Повний текст ухвали складено 26.10.2023 року.
Суддя ОСОБА_1