Справа № 191/4474/23
Провадження № 3/191/1795/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області відносно :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює : ТОВ «Фаєр Вінт», проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2023 року в м. Синельникове на перехресті вулиць Каштанова та Центральна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DODGE Caravan» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав переваги в русі автомобілю «BMW» 530D, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає. Своїми діяти ОСОБА_1 порушив вимоги п.6.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак надав заяву про розгляд адміністративного матеріалу без його участі, свою вину визнав..
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
З протоколу про адміністративне правопорушення Серії ААД №273639 від 01.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Так, п.16.11 ПДР України визначені правила, які водіям необхідно дотримуватися на нерегульованому перехресті, а саме : на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
В пункті 33 Правил дорожнього руху України визначені поняття дорожніх знаків.
Так, в п. 33.2 ПДР України зазначені «Знаки пріоритету», в тому числі : знак 2.1 "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.
Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Винність правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення Серія ААД №273639 від 01.10.2023 року; рапортом помічника чергового Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.01.2023 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про ДТП, яка сталася 01.10.2023 року о 16.48 год. та прохав прибуття поліції; рапортом поліцейського ВРПП Синельниківського РУП від 01.10.2023 року за фактом ДТП, яка сталася 01.10.2023 року о 16:48 год.; схемою місця ДТП від 01.10.2023 року; фото з місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копією посвідчення водія ОСОБА_2 та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; полісом № НОМЕР_3 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, суд, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме : порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
В дотримання вимог ст.33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, встановлено щире каяття. Обставиною, що обтяжує відповідальність не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, його особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, який визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
За практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає позбавлення права керування транспортним засобом.
При призначенні адміністративного стягнення суд, з урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції ст.124 КУпАП.
Крім того, ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684 грн. У зв'язку з цим, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 536,80 грн..
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 536,80 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.40-1, ст.124, ст. ст. 251, 283, 284, 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави : Призначення платежу: 21081300; (серія ААД; ( №273639), Банк отримувача : ГУК у Дн-кій обл/Дн-ка обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача : UA758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягувач : Синельниківське районне управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області ( адреса : 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Виконкомівська,36).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі: Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету : 22030106, судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяТ. В. Прижигалінська